Личный кабинет
ЭКСФОРЖ Н табл. п/о 5мг+160мг+12,5мг №14
rx
Код товара: 196573
Производитель: Novartis Pharma (Швейцария)
3 300,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Exforge H
Exforge H
Состав :
1 таблетка 5 мг / 160 мг / 12,5 мг содержит:
Активные ингредиенты: амлодипин безилата 6,94 мг, что эквивалентно 5 мг амлодипина основания, валсартана 160 мг и гидрохлортиазида 12,5 мг;
1 таблетка 10 мг / 160 мг / 12,5 мг содержит:
Активные ингредиенты: амлодипин безилат 13.87 мг, что эквивалентно амлодипина основания 10 мг валсартана 160 мг и гидрохлортиазида 12,5 мг;
1 таблетка 5 мг / 160 мг / 25 мг содержит:
Активные ингредиенты: амлодипин безилата 6,94 мг, что эквивалентно 5 мг амлодипина основания, валсартана 160 мг и гидрохлортиазида 25 мг;
1 таблетка 10 мг / 160 мг / 25 мг содержит:
Активные ингредиенты: амлодипин безилат 13.87 мг, что эквивалентно амлодипина основания 10 мг валсартана 160 мг и гидрохлортиазида 25 мг;
Вспомогательные вещества: микрокристаллическая целлюлоза, кросповидон, коллоидный безводный диоксид кремния, магния стеарат, гипромеллоза, диоксид титана (Е 171), макрогол 4000, тальк, оксид железа желтый (Е 172) - только для таблеток 5 мг / 160 мг / 25 мг, 10 мг / 160 мг / 12,5 мг, 10 мг / 160 мг / 25 мг оксид железа красный (Е 172) - только для таблеток 10 мг / 160 мг / 12,5 мг.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты пленкой оболочкой.
Основные физико-химические свойства :
таблетки 5 мг / 160 мг / 12,5 мг - овальные двояковыпуклые таблетки, пленки с покрытием белого корпуса, со скошенными краями, с оттиском «NVR» на одной стороне и «VCL» - с другой;
Таблетки 10 мг / 160 мг / 12,5 мг - овальные двояковыпуклые таблетки, фильм с покрытием мембраны бледно - желтого цвета со скошенными краями, с оттиском «NVR» на одной стороне и «VDL» - с другой;
таблетки 5 мг / 160 мг / 25 мг - овальные двояковыпуклые таблетки, покрытые оболочкой покрытые оболочкой желтого цвета со скошенными краями, с оттиском «NVR» на одной стороне и «VEL» - на другой;
Таблетки 10 мг / 160 мг / 25 мг - овальные двояковыпуклые таблетки, покрытые оболочкой с покрытием коричневато-желтого цвета со скошенными краями, с оттиском «NVR» на одной стороне и «VNL» - с другой.
Фармакотерапевтическая группа. Антагонисты ангиотензина II, другие комбинации. Код ATX C09D X01.
Фармакологические свойства .
Фармакодинамика.
Структура состоит из трех Н Exforge антигипертензивных агентов с дополнительными механизмами друг с другом для контроля артериального давления у пациентов с гипертонической болезнью: амлодипин относится к классу антагонистов кальция, валсартан - к классу антагонистов ангиотензина II и гидрохлортиазида - класс тиазидных диуретиков , Сочетание этих трех компонентов характеризуется дополнительным антигипертензивным эффектом.
Амлодипин
Амлодипин, который является частью H Exforge ингибирует трансмембранный вход ионов кальция в сердечной мышцы и сосудистой гладкой мышцы. Механизм антигипертензивного действия амлодипина происходит путем прямого расслабляющего расслабляющего действия на гладких мышц сосудов, вызывающих снижение сопротивления периферических сосудов и артериального давления.
Амлодипин в терапевтических дозах у пациентов с гипертонией вызывает расширение кровеносных сосудов, что снижает артериальное давление в положении лежа на спине и стоя. Такое уменьшение артериального давления не сопровождается ярко выраженным изменением сердечных сокращений или уровнем катехоламинов в плазме крови с длительным использованием.
Концентрации в плазме крови коррелируют с эффектом как молодых пациентов, так и у пожилых пациентов.
У пациентов с артериальной гипертензией и нормальной функцией почек амлодипина в терапевтических дозах приводит к снижению устойчивости к почечным сосудам и увеличить скорость гломерелярной фильтрации и эффективных почечных плазмотерий без изменения фракции фильтрации или протеинурии.
Валсартан
Вальсартан активен в пероральном введении, мощным и специфическим антагонистам рецепторов Angiotensin II. Velsartan выступает избирательно на подтипе на 1 рецепторах, ответственных за известные эффекты ангиотензина II.
Прием пациентов Вальсартана с артериальной гипертензией способствует снижению кровяного давления без влияния на частоту пульса.
У большинства пациентов после устного использования одноразовой дозы начало антигипертензивного эффекта происходит в течение 2 часов, а максимальное снижение артериального давления достигается в течение 4-6 часов. Антигипертензивный эффект длится 24 часа после применения препарата. При повторном применении максимальное снижение артериального давления (со всеми модами дозировки) достигается, как правило, в течение 2-4 недель.
Гидрохлоротиазид
Место действия тиазидной диуретики является в основном дистальные обмотки каналься почек. Подтверждается, что в киркова слой кровати существуют высокоуровневые рецепторы, которые являются основным связующим центром диуретики тиазида и ингибирования транспортировки NaCl в дистальные обмотки. Механизм действия тиазиды является ингибирование транспортеров Na + , Cl -, возможно, конкурирующих за центрами Cl -, что , в свою очередь , действует на механизмы реабсорбции электролитов, непосредственно увеличивает выведение натрия и хлора приблизительно эквивалентной степени и косвенно, через мочегонное действие, уменьшает объем плазмы, с последующим повышением активности ренина в плазме, секрецию альдостерона и экскреции калия в моче, а также снижение калия в сыворотке крови.
Другое: двойная блокада системы ренин-ангиотензин-альдостерон (РААС)
Существовали два больших рандомизированных контролируемых испытаний ONTARGET (исследование продолжается , чтобы достичь конечного результата, чтобы изучить действие телмисартан отдельно и в комбинации с рамиприлом) и В. А. нефрона-D (исследование диабетической нефропатии, проведенного Министерством по делам ветеранов), который изучал сопутствующее применение ингибиторов АПФ, ангиотензин II , антагонист рецептора.
ONTARGET исследование , проведенное у пациентов, имевших в анамнезе сердечно - сосудистых и цереброваскулярных заболеваний или сахарный диабет 2 типа с признаками повреждения органов - мишеней. Исследование было проведено В. А. нефрона-Д с участием пациентов с сахарным диабетом 2 типа и диабетической нефропатии.
Эти исследования не выявили каких - либо существенных благоприятное воздействие на функции почек и / или сердечно - сосудистой системы и смертности; в то же время было отмечено повышенным риском гиперкалиемия, острого повреждения почек и / или гипотензии , по сравнению с монотерапией. Учитывая подобные фармакодинамические свойства, эти результаты также применимы для других ингибиторов АПФ и антагонисты рецепторов ангиотензина II.
В связи с этим, не рекомендуется сопутствующее применение ингибиторов АПФ и антагонисты рецепторов ангиотензина II у пациентов с диабетической нефропатии (см. Раздел «Особенности применения»).
Кроме того, исследование ВЫСОТА (исследование aliskirenu действие у больных сахарным диабетом 2 типа, где обе конечные точки принятых изменений в функции сердечно - сосудистой системы и почек), которые испытаны преимущества добавления aliskirenu к стандартной терапии (ингибиторы АПФ или антагонисты ангиотензина II) , у пациентов с диабетом 2 типа и хроническим заболеванием почек, сердечно - сосудистыми заболеваниями или заболеваниями обоего видов. Исследование было преждевременно закончился из - за повышенного риска развития неблагоприятных исходов. Летальное следствие причин заболевания сердца и инсульт встречалось чаще в группе терапии с добавлением aliskirenu , чем в группе плацебо; Кроме того, наблюдались нежелательные явления и серьезные побочные эффекты (гиперкалиемия, гипотония и почечная дисфункция) чаще в группе aliskirenu , чем в группе плацебо.
Фармакокинетика.
Линейность
Амлодипин, Валлесартан и гидрохлоротиазид показывают линейную фармакокинетику.
Амлодипин / Вельсартан / Гидрохлоротиазид
После перорального приема препарата Эксфорж H здоровых взрослых добровольцев, максимальная концентрация амлодипина, валсартана и гидрохлортиазида в плазме достигается через 6-8 ч, 3 ч и 2 ч соответственно. Скорость и способность абсорбции амлодипина, валсартанны и гидрохлортиазид при использовании Н Exforge аналогичного показателя наблюдается при применении его компонентов в виде отдельных изделий.
Амлодипин
Поглощение . После перорального введения терапевтических доз амлодипина только максимальные концентрации в плазме крови достигается в течение 6-12 часов. Абсолютная биодоступность составила 64% до 80%. Еда не влияет на биодоступность амлодипина.
Распределение . Объем распределения составляет приблизительно 21 л / кг. Исследование Antro Amлодипин показало, что примерно 97,5% препарата, расположенного в циркулирующей крови, связывается с белками плазмы крови.
Биотрансформация . Амлодипин активно (примерно 90%) метаболизируется в печени до неактивных метаболитов.
Вывод . Амлодипин получен из плазмы в двух этапах, последний период полураспада составляет примерно 30-50 часов. Уровни состояния равновесия в плазме достигаются после постоянного использования в течение 7-8 дней. 10% от первоначального амлодипина и 60% амлодипин метаболитов выводятся с мочой.
Вальсартан
Поглощение . После орального использования отдельно Valsartan его максимальные концентрации достигаются за 2-4 часа. Средняя абсолютная биодоступность
23%. Потребление пищи уменьшает воздействие (как определено AUC) валсартана примерно на 40% и максимальной концентрации в плазме (C макс) - около 50%, тогда как приблизительно
8 часов после применения концентрации валсартана сходны в группах , получавших пост лекарственного средства и после еды. Однако такое снижение индикатора AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому верельпартан может быть использован независимо от пищи.
Распределение . Объем распределения валсартана в равновесии после внутривенного введения составляет приблизительно 17 литров, что указывает на то, что Velsartan широко распространяется в тканях. Вальсартан активно связывает с белками сыворотки крови (94-97%), в основном с сывороточным альбумом крови.
Биотрансформация . Валсартан в значительной степени не трансформируется , поскольку только
20% доза выводится в виде метаболитов. Гидроксиметаболит был идентифицирован в плазме крови при низких концентрациях (менее 10% AUC Valsartan). Этот метаболит является фармакологически неактивным.
Вывод . Вальсартан получает в основном с фекалиями (около 83% дозы) и моче (примерно 13% доза), в основном в виде неизменного препарата. После внутривенного введения, плазменный клиренс валсартана составляет около 2 л / ч и почечный клиренс - 0,62 л / ч (около 30% от общего клиренса). Срок годности Велрандана составляет 6 часов.
Гидрохлоротиазид
Поглощение . Поглощение Гидрохлоротиазида после перорального введения является быстрым (Т макс - около 2 -х часов). Увеличение среднего AUC - это линейная и пропорциональная доза при применении в дозе терапевтического диапазона. Никакие изменений в кинетике гидрохлоротиазида не многократное использование, а также накопление минимально при приеме 1 раз в день. Одновременный прием пищи был отмечен , как увеличение и уменьшение системной доступности гидрохлортиазида по сравнению с приемом на пустой желудок. Серьезность этих эффектов незначительна и имеет небольшое клиническое значение. Абсолютная биодоступность гидрохлоротиазида составляет 60 - 80% после перорального введения.
Распределение . Видимый объем распределения составляет 4-8 л / кг. Гидрохлоротиазид в крови связывается с белками плазмы (40-70%), в основном сывороточного альбумина. Гидрохлоротиазид также накапливается в эритроцитах на уровнях, превышающих в 1,8 раза уровня в плазме.
Биотрансформация . Гидрохлоротиазид выводится в неизменной форме.
Вывод . Более 95% поглощенной дозы выводится в неизменной форме мочи. Клиренция почек состоит из пассивной фильтрации и активной секреции в почечных канальцах. Период полураспада на 6-15 часов.
Отдельные группы пациентов
Дети (до 18 лет)
Нет данных о фармакокинетике у детей.
Пожилые пациенты (65 лет и старше)
Время достижения максимального амлодипина аналогична молодым и пожилым пациентам. У пациентов пожилых людей клиренс амлодипина имеет тенденцию к снижению, вызывая увеличение площади кривой (AUC) и период полураспада. Средняя скорость системной AUC валсартана выше на 70% у пациентов пожилого возраста , чем у молодых пациентов , потому что осторожно увеличивать дозу у таких пациентов.
Экспозиция системы Вальсартана немного выше у пожилых пациентов по сравнению с более молодыми пациентами, но не имеет клинической значимости.
Ограниченные данные показывают, что системный клиренс гидрохлоротиазида снижается как у здоровых пожилых людей, так и у пожилых пациентов с артериальной гипертонией по сравнению с молодыми здоровыми добровольцами.
Поскольку три компонента препарата одинаково хорошо передаются молодым пациентам и пожилым пациентам, рекомендуется обычный режим дозирования.
Нарушение функции почек
Нарушение функции почек не влияет на фармакокинетику амлодипина. Как и ожидалось, для подготовки, почечный клиренс которого составляет всего 30% от общего объема плазменного зазора, отсутствие взаимосвязи между функцией почек и системным воздействием валсартана.
Следовательно, пациенты с нарушениями функции почек от легкой до средней степени тяжести могут использовать препарат в нормальной начальной дозе.
Нарушение функции печени
Пациенты с нарушением функции печени уменьшились клиренс амлодипина, что приводит к увеличению AUC приблизительно на 40-60%. В среднем, у пациентов с хроническим легкой до умеренной степени тяжести воздействия (определены в терминах AUC) валсартана в 2 раза выше , чем у взрослых добровольцев (сгруппированы по возрасту, полу и весу тела). С осторожностью препарат следует назначать пациентам с болезнями печени.
Комбинация амлодипин / валсартан / гидрохлортиазид не протестирован на генотоксичность и канцерогенность, так как не было никаких признаков взаимодействия между препаратами , которые находятся на рынке в течение длительного времени. Тем не менее, амлодипин, валсартан и гидрохлоротиазид проходят индивидуально генотоксичности и канцерогенности; Отрицательные результаты были получены.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение гипертонической болезни у взрослых пациентов с АД адекватно контролировать комбинацию амлодипин, валсартанны и гидрохлортиазид, который используется в качестве три отдельных продуктов или в виде двух препаратов, один из которых вместе взятых.
Противопоказания .
Гиперчувствительность к активным веществам, другим сульфонамидам, производным дигидропиридина или к любому вспомогательному веществу.
Беременные женщины или женщины , которые планируют стать беременными (см. «Беременность и лактация»)
Нарушение функции печени, желчного цирроза или холестаза.
Тяжелая почечная недостаточность (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) <30 мл / мин / 1,73 м 2), анурия и пребывание на диализе.
Одновременное применение N Exforge лекарственных продуктов , содержащее алискирна у пациентов
с диабетом или почечной недостаточностью (СКФ <60 мл / мин / 1,73 м 2).Огнеупорная гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия, симптоматическая гиперурицемия.
Тяжелая гипотония.
Шок (включая кардиогенный шокий).
Обструкция левого желудочка (например, гипертрофическую обструктивную кардиомиопатию и аортальный стеноз тяжелой степени).
Гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Эксфорж Н Взаимодействие с другими лекарственными средствами не проводилось. В таблице 1 показана только информация о взаимодействии с другими лекарственными средствами, которые известны каждому отдельному активного вещества.
Важно учитывать , что препарат Exforge H может усиливать гипотензивный эффект других антигипертензивных препаратов.
Таблица 1
Одновременное приложение не рекомендуется | ||
Отдельные компоненты Эксфоржи H | Известные взаимодействия с такими средствами | Эффект во взаимодействии с другими лекарствами |
Вельстан и Гидрохлоротиазид | Литий | О обратимом повышении концентрации лития в сыворотке крови и токсичности сообщили во время одновременного использования лития с ингибиторами АПФ, антагонисты ангиотензина II рецепторов, включая валсартан или тиазиды , такие как гидрохлоротиазид. Поскольку почечный клиренс лития снижается тиазидные риск токсичности лития, вероятно , может возрастать при использовании Exforge N. В этом контексте рекомендуется тщательный контроль сыворотки лития во время комбинированного применения лекарственных средств. |
Валсартан | Диуретики калиевая, добавки калия, солевые заместители, содержащие калий и другие средства, которые могут увеличить уровни калия | Если использование лекарственного средства, которое влияет на уровень калия, в сочетании с валсартаном, также рекомендуется проверять уровень калия в плазме крови. |
Амлодипин | Грейпфрут или грейпфрутовый сок | Амлодипин с грейпфрутом или грейпфрутовым соком не рекомендуется , поскольку биоэквивалентность может быть увеличена в некоторых пациентах , что приводит к снижению эффекта повышенного артериальное давления |
Одновременное применение требует осторожности | ||
Отдельные компоненты Эксфоржи H | Відомі взаємодії з такими засобами | Ефект при взаємодії з іншими лікарськими препаратами |
Амлодипін | Інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) | Дослідження за участю пацієнтів літнього віку продемонстрували, що дилтіазем інгібує метаболізм амлодипіну, можливо, за участі CYP3A4 (концентрація у плазмі крові зростає приблизно на 50 % і ефект амлодипіну посилюється). Не можна виключити вірогідності того, що більш потужні інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати концентрацію амлодипіну у плазмі більш виражено, ніж дилтіазем. |
Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати [такі як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон], рифампіцин, звіробій) | Одночасне застосування може призводити до зниження концентрацій амлодипіну у плазмі крові. Показано проводити клінічний моніторинг із можливим коригуванням дози амлодипіну протягом лікування індуктором і після його відміни. | |
Симвастатин | Застосування багаторазових доз 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77% порівняно з застосуванням одного симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг пацієнтам, які застосовують амлодипін. | |
Дантролен (інфузії) | У тварин спостерігалися летальні випадки вентрикулярних фібриляцій та кардіоваскулярних колапсів у зв'язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, чутливим до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісних гіпертермій. | |
Валсартан і гідрохлоротіазид | Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (>3 г/добу) і неселективні НПЗП | НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину ІІ, так і гідрохлоротіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасне застосування препарату Ексфорж Н і НПЗП може призводити до погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому рекомендовано проводити моніторинг ниркової функції на початку лікування, а також відповідну гідратацію пацієнта. |
Валсартан | Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) | Результати досліджень in vitro з тканиною печінки людини показали, що валсартан є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1B1 та печінкового ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану. |
Гідрохлоротіазид | Алкоголь, анестетики і седативні препарати | Може спостерігатися потенціювання ортостатичної гіпотензії. |
Амантадин | Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть підвищувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином. | |
Антихолінергічні препарати (такі як атропін, біпериден) | Біодоступність діуретиків тіазидного типу можуть підвищувати антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден), очевидно внаслідок зниження шлунково-кишкової рухливості та швидкості випорожнення шлунка. | |
Антидіабетичні препарати (наприклад інсулін і пероральні антидіабетичні засоби) Метформін | Може виникнути необхідність повторно скоригувати дозу інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю, оскільки існує ризик розвитку лактоацидозу, індукованого можливою функціональною нирковою недостатністю, що пов'язана із застосуванням гідрохлоротіазиду. | |
Бета-блокатори і діазоксид | Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з бета-блокаторами може посилювати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду. | |
Карбамазепін | У пацієнтів, які отримують гідрохлоротіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. Тому таких пацієнтів слід попередити про можливість гіпонатріємічних реакцій, а також відповідно спостерігати за їх станом. | |
Холестирамін і смоли холестиполу | Абсорбцію тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлоротіазиду, знижує холестирамін та інші аніонообмінні смоли. | |
Циклоспорин | Одночасне лікування з циклоспорином може посилювати ризик гіперурикемії та ускладнення подагричного типу. | |
Цитотоксичні препарати (наприклад циклофосфамід, метотрексат) | Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть послаблювати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад циклофосфаміду, метотрексату) і потенціювати їх мієлосупресивний ефект. | |
Глікозиди наперстянки | Тіазидіндукована гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть виникати як небажані ефекти, що сприяють розвитку дигіталісіндукованої серцевої аритмії. | |
Йодовмісні контрастні засоби | У випадку діуретикіндукованої дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням слід провести регідратацію. | |
Лікарські препарати, що впливають на рівні калію (калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти) | Гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду можуть посилювати калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G та похідні саліцилової кислоти. Якщо такі препарати призначають з комбінацією амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид, рекомендовано проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові. | |
Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол) | Може виникнути необхідність у коригуванні дози урикозуричних лікарських препаратів, оскільки гідрохлоротіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у підвищенні дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне призначення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, може підвищувати частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу. | |
Метилдопа | Були окремі повідомлення про розвиток гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлоротіазиду і метилдопи. | |
Недеполяризуючі релаксанти скелетних м'язів (наприклад тубокурарин) | Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, потенціюють дію похідних кураре. | |
Пресорні аміни (наприклад норадреналін, адреналін) | Ефект пресорних амінів може бути послаблений. | |
Вітамін D і солі кальцію | Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з вітаміном D або із солями кальцію може потенціювати підвищення рівня кальцію у сироватці крові. | |
Подвійна блокада РААС з антагоністами рецепторів ангіотензину II, інгібіторами АПФ або аліскіреном
Клінічні дані продемонстрували, що подвійна блокада РААС за допомогою супутнього застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов'язана із підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із монотерапією речовиною, що впливає на РААС.
Особливості застосування .
Безпека та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не досліджувались.
Пацієнти з дефіцитом натрію та дегідратацією
У пацієнтів з дефіцитом солей та/або дегідратацією, які отримують діуретики у високих дозах, може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія після початку застосування Ексфорж Н. Рекомендовано коригувати такий стан перед застосуванням препарату Ексфорж Н або уважно спостерігати за пацієнтом на початку лікування.
Якщо при застосуванні препарату Ексфорж Н виникає виражена артеріальна гіпотензія, пацієнту слід надати горизонтального положення та припідняти йому ноги і, якщо необхідно, внутрішньовенно інфузійно ввести фізіологічний розчин. Лікування можна продовжувати після стабілізації артеріального тиску.
Зміни рівнів електролітів сироватки крові
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Необхідно періодично, з відповідними інтервалами перевіряти рівні електролітів сироватки крові, щоб визначити можливий електролітний дисбаланс.
Періодичне визначення рівнів електролітів і калію у сироватці крові слід проводити через відповідні проміжки часу для попередження можливого електролітного дисбалансу, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику, як порушення функції нирок, лікування іншими препаратами та електролітний дисбаланс в анамнезі.
Валсартан
Одночасне застосування з калієвмісними добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, що можуть підвищувати рівні калію (наприклад гепарином), не рекомендоване. При необхідності слід контролювати рівні калію.
Гідрохлоротіазид
Повідомлялося про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками, в тому числі гідрохлоротіазидом.
Лікування тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлоротіазид, пов'язане з розвитком гіпонатріємії і гіпохлоремічного алкалозу. Тіазиди, в тому числі гідрохлоротіазид, посилюють виведення магнію із сечею, що може призводити до гіпомагніємії. При застосуванні тіазидних діуретиків знижується екскреція кальцію, що може призводити до гіперкальціємії.
Всім пацієнтам, які отримують тіазидні діуретики, необхідно проводити періодичний моніторинг рівня електролітів, особливо калію, натрію та магнію.
Порушення функції нирок
Тіазидні діуретики можуть прискорити азотемію у пацієнтів з хронічним захворюванням нирок.
При застосуванні препарату Ексфорж Н рекомендовано періодично контролювати рівень калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові пацієнтів з порушенням функції нирок.
Ексфорж Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, анурією або пацієнтам, що знаходяться на діалізі.
Ексфорж Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, анурією або пацієнтам, що знаходяться на діалізі.
Немає необхідності у коригуванні дози препарату Ексфорж Н пацієнтам з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥30 мл/хв/1,73м 2 ).
Стеноз ниркової артерії
Ексфорж H потрібно застосовувати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом окремої нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватись.
Трансплантація нирки
На сьогодні немає досвіду щодо безпеки застосування препарату Ексфорж Н пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.
Порушення функції печінки
Валсартан головним чином виводиться у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну подовжується та показник AUC (концентрація в плазмі - час) вищий у пацієнтів з порушеннями функції печінки; рекомендації щодо дозувань не встановлені. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкої та помірної тяжкості, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. З цієї причини препарат Ексфорж Н не показаний для такої групи пацієнтів.
Ангіоневротичний набряк.
Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, і/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика спостерігалися у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Застосування Ексфоржу H слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке; повторне застосування не рекомендоване.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій/стан після перенесеного інфаркту міокарда
Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів із підвищеною чутливістю можуть очікуватися зміни функції нирок. У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, в яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і антагоністами ангіотензинових рецепторів призводить до олігурії та/або прогресуючої азотемії (рідко) з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Про подібні результати повідомлялося щодо валсартану.
Рекомендовано з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо у максимальній дозі Ексфоржу Н – 10 мг/320 мг/
25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.
Стеноз аортального і мітрального клапанів
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального і мітрального клапанів невисокого ступеня.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом не слід лікувати антагоністом ангіотензину ІІ валсартаном, оскільки у них не активована система ренін-ангіотензин. Тому препарат Ексфорж Н не рекомендований для цієї групи пацієнтів.
Системний червоний вовчак
Повідомлялось, що тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, загострюють або активують перебіг системного червоного вовчака.
Інші порушення метаболізму
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть змінювати толерантність до глюкози і підвищувати рівні холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у коригуванні дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів пацієнтам із цукровим діабетом.
Оскільки Ексфорж Н містить гідрохлоротіазид, він протипоказаний при системній гіперурикемії. Гідрохлоротіазид може підвищувати рівні сечової кислоти в сироватці крові внаслідок зниження кліренсу сечової кислоти та може спричиняти загострення гіперурикемії, а також раптову подагру у чутливих пацієнтів.
Тіазиди можуть послаблювати екскрецію кальцію з сечею і спричиняти періодичне та незначне підвищення рівня кальцію у сироватці крові при відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням тестів щодо функції паращитовидної залози.
Фоточутливість
Про випадки реакцій фоточутливості повідомлялось при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакції фоточутливості виникають протягом прийому препарату Ексфорж Н, рекомендовано припинити лікування. Якщо відновлення застосування діуретика вважається необхідним, рекомендовано захищати відкриті ділянки тіла від сонячних променів або штучного УФО.
Закритокутова глаукома
Гідрохлоротіазид, сульфонамід були асоційовані з алергійною реакцією, що призвела до гострої транзиторної міопії та закритокутової глаукоми. Симптоми включали гострий початок зниження гостроти зору або біль в очах та зазвичай з'являлися в перші години або перший тиждень після початку лікування. Нелікована закритокутова глаукома може призводити до необоротної втрати зору.
В першу чергу необхідно якомога швидше припинити застосування гідрохлоротіазиду. У випадку коли внутрішньоочний тиск залишається не контрольованим слід розглянути необхідність негайного медикаментозного або хірургічного лікування. Факторами ризику розвитку закритокутової глаукоми можуть бути алергічні реакції на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Загальні
З обережністю призначають препарат пацієнтам, у яких спостерігалася гіперчутливість до інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлоротіазиду більш ймовірне у пацієнтів з алергією та астмою.
Пацієнти літнього віку (65 років і старші)
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози Ексфоржу Н 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату пацієнтам цієї групи обмежені.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існують докази того, що супутнє застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, може призводити до підвищення випадків гіпотензії, гіперкаліємії та порушень функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність).
У зв'язку з цим подвійна блокада РААС за допомогою супутнього застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується
Якщо подвійна блокада потрібна, то її слід проводити під ретельним наглядом фахівця і при постійному контролі функції нирок, вмісту електролітів і артеріального тиску. Супутнє застосування інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину II не рекомендується пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Амлодипін
Дослідження щодо безпеки амлодипіну під час вагітності не проводились. У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичність спостерігалася при застосуванні високих дозувань. Застосування під час вагітності рекомендовано тільки якщо відсутній більш безпечний альтернативний лікарський засіб та якщо само захворювання несе більший ризик для матері та ембріона.
Валсартан
Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно
негайно припинити і, якщо необхідно, – замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування у вагітних.
Гідрохлоротіазид
Досвід застосування гідрохлоротіазиду в період вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Даних, отриманих під час досліджень на тваринах, недостатньо.
Гідрохлоротіазид проникає через плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлоротіазиду дає можливість стверджувати, що застосування цього препарату в період ІІ та ІІІ триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію і спричиняти виникнення фетальних та неонатальних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенія, а також може асоціюватися з іншими побічними реакціями, що спостерігаються у дорослих.
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Немає досвіду застосування препарату Ексфорж Н вагітним жінкам. Наявні дані стосовно компонентів препарату дають можливість стверджувати, що застосування Ексфоржу Н протипоказано.
Період годування груддю
Немає інформації про застосування валсартану та/або амлодипіну в період годування груддю. Гідрохлоротіазид екскретується в грудне молоко, тому застосування Ексфоржу Н протипоказано протягом періоду годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами .
У пацієнтів, що застосовують Ексфорж Н, може виникати запаморочення чи відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, їх реакція може порушуватися.
Спосіб застосування та дози .
Спосіб застосування
Ексфорж Н можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, в один і той же час доби, бажано вранці.
Дозування
Рекомендована доза препарату Ексфорж Н – 1 таблетка на добу, бажано вранці.
Перед переходом на застосування препарату Ексфорж Н стан пацієнта повинен бути контрольованим незмінними дозами монопрепаратів, які приймають одночасно. Доза Ексфоржу Н повинна залежати від доз окремих компонентів комбінації, що застосовуються на момент зміни препарату.
Максимальна рекомендована доза препарату Ексфорж Н – 10 мг/320 мг/25 мг.
Окремі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
Оскільки до складу препарату входить гідрохлоротіазид, препарат Ексфорж Н протипоказаний пацієнтам з анурією та тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <30 мл/хв/1,73 м 2 ).
Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості.
Порушення функції печінки
Оскільки до складу препарату входить валсартан, препарат Ексфорж Н протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг, і тому Ексфорж Н не показаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені. При переведенні пацієнтів з гіпертонічною хворобою з порушенням функції печінки на Ексфорж Н потрібно використовувати найнижчу доступну дозу амлодипіну.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій
Досвід застосування препарату Ексфорж Н, особливо у максимальних дозах, пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій обмежений. Рекомендовано з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну дозу Ексфоржу Н 10 мг/320 мг/25 мг.
Пацієнти літнього віку (65 років і старші)
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози Ексфоржу Н 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені. При переведенні пацієнтів літнього віку на Ексфорж Н потрібно використовувати найнижчу доступну дозу амлодипіну.
Педіатричні популяції
Немає відповідних даних про застосування Ексфоржу Н в педіатричних популяціях (пацієнтів віком до 18 років) за показанням артеріальна гіпертензія.
Діти.
Безпека та ефективність застосування дітям не встановлена, тому препарат не застосовують пацієнтам цієї вікової групи.
Передозування.
Симптоми
Немає даних про передозування препарату Ексфорж Н. Основний симптом передозування – можлива виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призводити до вираженої вазодилатації периферичних судин і, можливо, рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену і потенційну пролонговану системну гіпотензію, включаючи шок з летальним наслідком.
Лікування
Амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид
Клінічно виражена артеріальна гіпотензія при передозуванні препарату Ексфорж Н потребує активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функції серця і дихальної системи, утримання нижніх кінцівок у припіднятому положенні, контроль об'єму циркулюючої крові та діурезу. Судинозвужувальні препарати можуть бути доречними для відновлення тонусу судин і артеріального тиску при умові, що немає протипоказань для їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може бути ефективним для реверсії ефектів блокади кальцієвих каналів.
Амлодипін
Якщо після прийому препарату минуло небагато часу, слід розглянути питання про індукцію блювання або промивання шлунка. При призначенні активованого вугілля здоровим добровольцям відразу або через 2 години після прийому амлодипіну абсорбція амлодипіну виражено знижувалась.
Малоймовірно, що амлодипін виводиться при гемодіалізі.
Валсартан
Малоймовірно, що валсартан виводиться при гемодіалізі.
Гідрохлоротіазид
Передозування гідрохлоротіазидом супроводжується дефіцитом електролітів (гіпокаліємією, гіпохлоремією) і гіповолемією внаслідок надмірного діурезу. Найчастішими симптомами передозування є нудота і сонливість. Гіпокаліємія може призводити до спазмів м'язів та/або загострення аритмії, пов'язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських препаратів.
Рівень, до якого гідрохлоротіазид виводиться при проведенні гемодіалізу, не встановлений.
Побічні реакції.
Побічні реакції, подані у таблиці 2 за класами систем органів (MedDRA) та частотою, представлені стосовно Ексфоржу Н (амлодипін/валсартан/гідрохлоротіазид) і окремо стосовно амлодипіну, валсартану і гідрохлоротіазиду.
Дуже часто: ≥1/10; часто: від ≥1/100 до <1/10; нечасто: від ≥1/1 000 до <1/100; рідко: від ≥1/10 000 до <1/1 000; дуже рідко: <1/10 000; невідомо (неможливо визначити за наявними даними).
Таблиця 2
Класи систем органів (MedDRA) | Побічні реакції | Частота | |||
Ексфорж Н | Амлодипін | Валсартан | Гідрохлоро- тіазид | ||
З боку системи крові та лімфатичної системи | Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку | -- | -- | -- | Очень редко |
Зниження рівнів гемоглобіну і гематокриту | -- | -- | Невідомо | -- | |
Гемолітична анемія | -- | -- | -- | Очень редко | |
Лейкопенія | -- | Очень редко | -- | Очень редко | |
Нейтропенія | -- | -- | Невідомо | -- | |
Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою | -- | Очень редко | Невідомо | Рідко | |
З боку імунної системи | Гіперчутливість | -- | Очень редко | Невідомо | Очень редко |
З боку метаболізму та живлення | Анорексія | Нечасто | -- | -- | -- |
Гіперкальціємія | Нечасто | -- | -- | Рідко | |
Гіперглікемія | -- | Очень редко | -- | Рідко | |
Гіперліпідемія | Нечасто | -- | -- | -- | |
Гіперурикемія | Нечасто | -- | -- | Часто | |
Гіперхлоремічний алкалоз | -- | -- | -- | Очень редко | |
Гіпокаліємія | Часто | -- | -- | Дуже часто | |
Гіпомагніємія | -- | -- | -- | Часто | |
Гіпонатріємія | Нечасто | -- | -- | Часто | |
Погіршення метаболічних ознак діабету | -- | -- | -- | Рідко | |
З боку психіки | Депресія | -- | Нечасто | -- | Рідко |
Безсоння / порушення сну | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко | |
Зміни настрою | -- | Нечасто | -- | ||
Зніяковілість | -- | Рідко | -- | -- | |
З боку нервової системи | Порушення координації | Нечасто | -- | -- | -- |
Запаморочення | Часто | Часто | -- | Рідко | |
Запаморочення постуральне, запаморочення при напруженні | Нечасто | -- | -- | -- | |
Дисгевзія | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Екстрапірамідний синдром | -- | Невідомо | -- | -- | |
Головная боль | Часто | Часто | -- | Рідко | |
Гіпертонія | -- | Очень редко | -- | -- | |
Летаргія | Нечасто | -- | -- | -- | |
Парестезія | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко | |
Периферична нейропатія, нейропатія | Нечасто | Очень редко | -- | -- | |
Сонливість | Нечасто | Часто | -- | -- | |
Синкопе | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Тремор | -- | Нечасто | -- | -- | |
Гіпоестезія | -- | Нечасто | -- | -- | |
З боку органів зору | Порушення зору | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко |
Розлади зору | -- | Нечасто | -- | -- | |
Гостра закрито- кутова глаукома | -- | -- | -- | Невідомо | |
З боку органів слуху | Дзвін у вухах | -- | Нечасто | -- | -- |
Вертиго | Нечасто | -- | Нечасто | -- | |
З боку серця | Пальпітація | -- | Часто | -- | -- |
Тахікардія | Нечасто | -- | -- | -- | |
Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь) | -- | Очень редко | -- | Рідко | |
Інфаркт міокарда | -- | Очень редко | -- | -- | |
З боку судинної системи | Припливи крові | -- | Часто | -- | -- |
Артеріальна гіпотензія | Часто | Нечасто | -- | -- | |
Ортостатична гіпотензія | Нечасто | -- | -- | Часто | |
Флебіт, тромбофлебіт | Нечасто | -- | -- | -- | |
Васкуліт | -- | Очень редко | Невідомо | -- | |
З боку респіратор- ного тракту, органів середостіння та грудної клітки | Кашель | Нечасто | Очень редко | Нечасто | |
Диспное | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Респіраторний дистрес, набряк легень, пневмоніт | -- | -- | -- | Очень редко | |
Риніт | -- | Нечасто | -- | -- | |
Подразнення горла | Нечасто | -- | -- | -- | |
З боку травного тракту | Абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота | Нечасто | Часто | Нечасто | Рідко |
Неприємний запах при диханні | Нечасто | -- | -- | -- | |
Зміна частоти дефекації | -- | Нечасто | -- | -- | |
Запор | -- | -- | -- | Рідко | |
Зниження апетиту | -- | -- | -- | Часто | |
Діарея | Нечасто | Нечасто | -- | Рідко | |
Сухість у роті | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Диспепсія | Часто | Нечасто | -- | -- | |
Гастрит | -- | Очень редко | -- | -- | |
Гіперплазія ясен | -- | Очень редко | -- | -- | |
Нудота | Нечасто | Часто | -- | Часто | |
Панкреатит | -- | Очень редко | -- | Очень редко | |
Блювання | Нечасто | Нечасто | -- | Часто | |
З боку печінки та жовчовивід- них шляхів | Підвищення рівня ферментів печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну у сироватці крові | -- | Дуже рідко* | Невідомо | -- |
Гепатит | -- | Очень редко | -- | -- | |
Внутрішньопечін- ковий холестаз, жовтяниця | -- | Очень редко | -- | Рідко | |
Алопеція | -- | Нечасто | -- | -- | |
Ангіоневротичний набряк | -- | Очень редко | Невідомо | -- | |
Бульозний дерматит | -- | -- | Невідомо | -- | |
Шкірні реакції, подібні червоному вовчаку, реактивація шкірної форми червоного вовчака | -- | -- | -- | Очень редко | |
Мультиформна еритема | -- | Очень редко | -- | Невідомо | |
Екзантема | -- | Нечасто | -- | -- | |
Гіпергідроз | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Реакції фоточутливості | -- | Очень редко | -- | Рідко | |
Свербіж | Нечасто | Нечасто | Невідомо | -- | |
Пурпура | -- | Нечасто | -- | Рідко | |
Висипання | -- | Нечасто | Невідомо | Часто | |
Зміна кольору шкіри | -- | Нечасто | -- | -- | |
Кропив'янка | -- | Очень редко | -- | Часто | |
Некротизуючий васкуліт і токсичний епідермальний некроліз | -- | -- | -- | Очень редко | |
Ексфоліативний дерматит | -- | Очень редко | -- | -- | |
Синдром Стівенса-Джонсона | -- | Очень редко | -- | -- | |
Набряк Квінке | -- | Очень редко | -- | -- | |
З боку скелетно-м'язової системи і сполучної тканини | Артралгія | -- | Нечасто | -- | -- |
Боль в спине | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Опухання суглобів | Нечасто | -- | -- | -- | |
Спазми м'язів | Нечасто | Нечасто | -- | Невідомо | |
М'язова слабкість | Нечасто | -- | -- | -- | |
Міалгія | Нечасто | Нечасто | Невідомо | -- | |
Біль у кінцівках | Нечасто | -- | -- | -- | |
Набряк щиколотки | -- | Часто | -- | -- | |
З боку нирок і сечовиділь- ної системи | Підвищення рівня креатиніну у сироватці крові | Нечасто | -- | Невідомо | -- |
Порушення сечовипускання | -- | Нечасто | -- | -- | |
Ніктурія | -- | Нечасто | -- | -- | |
Полакіурія | Часто | Нечасто | -- | -- | |
Ниркова дисфункція | -- | -- | -- | Невідомо | |
Гостра ниркова недостатність | Нечасто | -- | -- | Невідомо | |
Ниркова недостатність і порушення функції нирок | -- | -- | Невідомо | Рідко | |
З боку репро-дуктивної системи і молочних залоз | Імпотенція | Нечасто | Нечасто | -- | Часто |
Гінекомастія | -- | Нечасто | -- | -- | |
Загальні порушення та реакції в місці застосування | Абазія, порушення ходи | Нечасто | -- | -- | -- |
Астенія | Нечасто | Нечасто | -- | Невідомо | |
Дискомфорт, нездужання | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Слабкість | Часто | Часто | Нечасто | -- | |
Некардіальний біль у грудній клітці | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Набряки | Часто | Часто | -- | -- | |
Пропасниця | -- | -- | -- | Невідомо | |
Біль | -- | Нечасто | -- | -- | |
Обстеження | Підвищення рівня ліпідів | -- | -- | -- | Дуже часто |
Підвищення рівня азоту сечовини | Нечасто | -- | -- | -- | |
Підвищення рівня сечової кислоти у крові | Нечасто | -- | -- | -- | |
Глюкозурія | -- | -- | -- | Рідко | |
Зниження рівня калію у крові | Нечасто | -- | -- | -- | |
Підвищення рівня калію у крові | -- | -- | Невідомо | -- | |
Збільшення маси тіла | Нечасто | Нечасто | -- | -- | |
Зменшення маси тіла | -- | Нечасто | -- | -- | |
*більш пов'язано з холестазом
Термін придатності . 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 14 таблеток у блістері; по 1 або 2 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Новартіс Фарма Штейн АГ/Novartis Pharma Stein AG.
Новартіс Фармасьютика С. А., Іспанія/Novartis Farmaceutica SA, Spain.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Шаффхауcерштрассе, 4332 Штейн, Швейцарія/
Schaffhauserstrasse, 4332 Stein, Switzerland
Ронда де Санта Марія 158, 08210 Барбера дель Валлес, Барселона, Іспанія/
Ronda de Santa Maria 158, 08210 Barbera del Valles, Barcelona, Spain.
ВАЛСАРТАН+АМЛОДИПИН+ГИДРОХЛОРОТИАЗИД
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа