Личный кабинет
ЛАНИСТОР табл. 50 мг блистер №60
rx
Код товара: 539251
Производитель: Kusum Healthcare (Индия)
2 500,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.07.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Ланистор
Ланистор.
Место хранения:
Активный ингредиент: ламотригин;
Каждая таблетка содержит ламотригин 25 мг, 50 мг, 100 мг;
Вспомогательные вещества: моногидрат лактозы, микрокристаллическая целлюлоза, гликолят крахмала натрия (тип а), выраженный стеарат магния.
Лекарственная форма. Таблетки
Основные физико-химические свойства: белый или почти белый круглый, плоский, с формованными краями, раскрыты с оболочкой таблеток с тиснением «» на одной стороне и гладкие на другой стороне.
Фармакотерапевтическая группа. Антипилептические агенты. Ламотриджин.
ATH код N03A X09.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Ламотриджин является антитерметическим препаратом, механизм действия которого связан с блокировкой потенциальных натрийных каналов натрия пресинаптических мембран нейронов в фазе медленной инактивации и ингибирования чрезмерного высвобождения глутамата (аминокислоты, которые играют значительный Роль в развитии эпилептической атаки).
Фармакокинетика.
После устного введения препарат быстро и полностью поглощается из желудочно-кишечного тракта. Максимальная концентрация в плазме крови достигается примерно на 2,5 часа.
Ламотриджин активно метаболизируется, основным метаболитом является N-глюкуронид. В среднем период полувыведения у взрослых составляет 29 часов. Ламотриджин имеет линейный фармакологический профиль. Он извлекается в основном в виде метаболитов и частично в неизменной форме, предпочтительно в моче. У детей период полураспада меньше, чем у взрослых.
Специальные группы пациентов.
Дети.
Оформление в зависимости от массы тела у детей, выше, чем взрослые, с самыми высокими показателями у детей до 5 лет. Срок годности ламотриума у детей обычно короче взрослых, со средним значением примерно 7 часов, одновременно используемая с такими индуктивными ферментами как карбамазепин и фенитоин, а также увеличение в среднем до 45-50 часов Хотя одновременно применение исключительно с вальпроат.
Пациенты пожилых людей.
Результаты фармакокинетического анализа в группах пациентов, которые включали как пожилые пациенты, так и молодые пациенты с эпилетсией, участвующие в одном исследовании, обнаружили, что оформление ламотригина не изменилось на клинически значимый показатель. После одноразовых доз, четкое оформление снизилось на 12% от 35 мл / мин / кг в возрасте от 20 лет до 31 мл / мин / кг в возрасте 70 лет. Снижение после 48 недель лечения составляло 10% от 41 до 37 мл / мин между молодыми и литературными группами. Кроме того, фармакокинетика ламотригина изучалась у 12 здоровых пожилых волонтеров, которая была присвоена одному дозу 150 мг. Среднее значение оформления у пожилых пациентов (0,39 мл / мин / кг) между средним уровнем очистки (от 0,31 до 0,65 мл / мин / кг), полученных в 9 исследованиях, проводимых среди взрослых пациентов с плохого возраста после Получение их одноразовой дозы от 30 до 450 мг.
Пациенты с расстройствами функций почек.
12 добровольцев с хроническими почечными функциями, а также 6 пациентов, подвергающихся гемодиализе, одна доза 100 мг ламодриджа была предоставлена. Средние значения CL / F составляли 0,42 мл / мин / кг (хроническая почечная функция повреждения), 0,33 мл / мин / кг (период между гемодиализом) и 1,57 мл / мин / кг (во время гемодиализа) по сравнению с 0,58 мл / кг. Мин / кг у здоровых добровольцев. Средний период полураспада в плазме крови составлял 42,9 часа (хронические почечные функции), 57,4 часа (между гемодиализом) и 13,0 часа (во время гемодиализа) по сравнению с 26,2 часа у здоровых добровольцев. В среднем около 20% (от 56 до 35,1) от количества ламотригина в организме уменьшилось во время четырехчасовой сессии гемодиализа. Для этой группы пациентов определение исходной дозы ламотригина должна основываться на способе получения антипилептических препаратов; Уменьшение дозы обслуживания может быть эффективным для пациентов со значительной функциональной почечной недостаточностью.
Пациенты с расстройствами функции печени.
Фармакокинетическое исследование одной дозы проводилось с участием 24 пациентов с различной степенью функции печени и 12 здоровых добровольцев в контрольной группе. Среднее значение четкого оформления ламотригина составляло 0,31 мл / мин / кг, 0,24 мл / мин / кг и 0,10 мл / мин / кг у пациентов со степенью A, B и C (согласно классификации Childa-Pew). Функция печени по сравнению с 0,34 мл / мин / кг у здоровых добровольцев из контрольной группы. Начальная, повышенная и поддерживающая доза должна быть уменьшена примерно на 50% у пациентов с умеренной степенью функции печени (согласно классификации Childa-Pew, степени B) и на 75% у пациентов с тяжелой степенью (согласно классификации Childa-Pujo, Степень в) нарушение функции печени. Увеличение и поддерживающие дозы должны быть скорректированы в зависимости от реакции на лечение.
Клинические характеристики .
Индикация.
Эпилепсия.
Взрослые и дети в возрасте 13 лет.
Взрослые и дети в возрасте 13 лет.
Дополнительная терапия или монотерапия частичных и обобщенных атак эпилепсии, включая тонико-клонические приступы.
Атаки, связанные с синдромом Lennox Gasto. Ламотриджин назначается как дополнительная терапия, но с синдромом Lennox-Gasto она может быть спроектирована как начальная антипилептический препарат (PPEP).
Дети в возрасте от 2 до 12 лет.
Дополнительная терапия частичных и обобщенных атак эпилепсии, включая тонико-клонические атаки и атаки, связанные с синдромом Lennox Gasto.
Монотерапия типичных пропусков.
Биполярное расстройство.
Взрослые (18 лет).
Предотвращение депрессивных состояний у пациентов с биполярным расстройством и типом, которые преимущественно страдают от депрессивных состояний.
Ламотриджин не проявляется для срочной терапии маниакальных или депрессивных эпизодов.
Противопоказание.
Ланстор противопоказан пациентам с известной гиперчувствительностью к ламотригину или любую другую составляющую препарата.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Исследования взаимодействия проводились только у взрослых.
Было обнаружено, что уридина 5'-дипосфазы (UDF) -глюкуронилбаза (UGT) является ферментом, который отвечает за ламотригинский метаболизм. Таким образом, препараты, которые вызывают или ингибируют глюкуронизацию, могут повлиять на оформление ламотригина. Ферментные индукторы цитохрома P450 3A4 (Cyp3a4) прочные или умеренные действия, которые, как известно, вызывают UGT, могут также увеличить метаболизм ламодриджа.
Эти препараты, которые были доказаны, оказывают клинически значимое влияние на метаболизм ламотригина, изложен в таблице 1. Специальные рекомендации по дозировке этих лекарств представлены в «Способ применения и доза».
Нет никаких доказательств того, что Ламотриджин может привести к клинически значимой стимуляции или ингибированию ферментов цитохрома P450. Ламотриджин может вызвать свой собственный метаболизм, но этот эффект умеренный и не имеет значительных клинических последствий.
Таблица 1
Влияние других препаратов на глюкуронизация ламотригина
Лекарства, которые значительно подавляют глюкуронизацию ламотригина | Лекарства, которые значительно вызывают глюкуронизацию ламотригина | Лекарства, которые не подавляют и вызывают глюкуронизацию ламотригин |
Валюта | Карбамазепин Фенитоин Примидон Фенобарбитал Rifampicin. Лопинавир / Ритонавир Атазанивир / ритонавир * Комбинация "этиноэстрадиол / левоноргестрел" ** | Литий Бупропион Оланспин Окскарбазепин Felbamat. Габапень Леветирацетам Прегабалин Topiramat Зонзамид Арипипразол Лакозамид Перампанель |
* Подробная информация для дозирования. В подразделении «Общие рекомендации по дозировке для специальных групп пациентов» раздел «Секция» метода применения и дозы ».
** Другие устные противозачаточные средства и гормонозамещенные препараты не были изучены, но они могут также повлиять на фармакокинетические свойства ламотригина (см. Общие рекомендации по дозировке для специальных групп пациентов »« Способ применения и дозы »для инструкций для дозирования для женщин. Принимая женщин. Гормональные контрацептивы и разделение «гормональных контрацептивов» раздела «Особенности применения»).
Взаимодействие с PEP (см. «Способ применения и доза»).
Valproate, который ингибирует глюкуронизацию ламотригина, уменьшает ламотригинский метаболизм и увеличивает средний период полураспада примерно в 2 раза.
Некоторые PEPS (такие как фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал и примидовые), вызывающие ферменты цитохрома P450, также вызывают UGT и, в результате, ускоряют метаболизм ламотригина.
Существуют сообщения о побочных эффектах от центральной нервной системы (CNS), которые включали головокружение, атаксию, диплопию, облаку и тошноту у пациентов, получающих карбамазепин одновременно с ламотригином. Эти явления обычно исчезают при умерении дозы карбамазепина. Аналогичный эффект был найден при изучении ламотригина и оксарбазепина на здоровых взрослых волонтеров, но в дозе не было никакого снижения.
В исследовании на здоровых взрослых волонтеров, которые использовали дозу ламотригина 200 мг и доза окскарбазепина 1200 мг, было обнаружено, что окскарбазепин не изменил метаболизм ламотригина, а Ламотриджин не изменил метаболизм Окскарбазепина.
В исследовании на здоровых добровольцев было обнаружено, что совместимое использование PhelBaMate в дозе 1200 мг 2 раза в день и ламотригин в дозе 100 мг 2 раза в день в течение 10 дней не было клинически влиянием на Фармакокинетика последних.
Согласно данным ретроспективного анализа уровней плазмы у пациентов, используемых ламотригина с или без габапентина, было обнаружено, что габапентин не меняет существующий уровень очистки ламотригина.
Потенциальное медицинское взаимодействие между леветирацином и ламотригинам изучалось путем оценки уровня концентраций обоих лекарств в сыворотке во время плацебо-контролируемых клинических испытаний. Согласно этим данным, вещества не меняют фармакокинетики друг друга.
Концентрация стойки ламотриума в плазме крови не изменяется при совместимости с прегабалином (200 мг 3 раза в день). Фармакокинетическое взаимодействие между ламотригином и без прегабалина.
Топирам не влияет на концентрацию плазмы ламотригина. Использование ламотригина на 15% увеличивает концентрацию топирамата.
Согласно исследованию, использование зонисамида (200-400 мг / день) вместе с ламотригином (150-500 мг / сут) в течение 35 дней для лечения эпилепсии не существенно влияет на фармакокинетику ламотриджа.
О концентрации ламотрина в плазме крови не влияли на совместимое применение лакосамида (200, 400 или 600 мг / день) в плацебо-контролируемых клинических испытаниях у пациентов с частичными припадками суда. В комбинированном анализе данных из трех контролируемых плацебо-контролируемых клинических исследований, которые рассмотрели дополнительный одновременный прием Peopaile у пациентов с частичными и первичными обобщенными тоническими-клоническими приступами, самая высокая исследуемая доза Peopailele (12 мг / день) повысила оформление Ламотригин менее 10%. Эффект такой величины не считается клинически значимым.
Хотя существуют случаи изменений в концентрации других антипилептических препаратов в плазме крови, контрольные исследования показали, что Lamotridgine не влияет на концентрацию плазмы крови сопутствующих антипилептических агентов. Результаты исследований in vitro показали, что Ламотриджин не вытесняет другие антипилептические препараты из их белковых связей крови.
Взаимодействие с другими психотропными веществами (см. «Способ применения и доза»).
При одновременном введении 100 мг / день ламотригина и 2 г литиевого глюконата, который использовался 2 раза в день в течение 6 дней 20 пациентов, фармакокинетика лития не изменилась.
Несколько устных доз бупропиона не имели статистически значимого влияния на фармакокинетику ламотригина в исследовании на 12 пациентов и привели к слабому увеличению глюкуронида Lamotridge.
В исследовании здоровых добровольцев для взрослых 15 мг Оланзапина снижали площадь в кривой «концентрации-времени» (AUC) и максимальную концентрацию плазмы крови (C max ) ламотригина в среднем на 24% и 20% соответственно. Такой высокий эффект в клинической практике редко. 200 мг ламотригин не влияет на фармакокинетику Оланзапина.
Несколько устных доз ламотригин 400 мг в день не вызывали клинически значимого влияния на фармакокинетику рисперидона при получении одной дозы 2 мг в исследованиях с участием 14 здоровых добровольцев для взрослых. С совместимым приложением 2 мг рисперидона вместе с ламотригином в 12 из 14 добровольцев сообщили сонливость по сравнению с 1 из 20 волонтеров при применении только к рисперидону. Никто не был обнаружен при использовании только ламотригина.
В клиническом исследовании с участием 18 взрослых пациентов с биполярным расстройством, получающим ламотригин (≥100 мг / день), арипипразол дозы, были увеличены с 10 мг / день до 30 мг / день в течение 7 дней и назначены в течение 7 дней. Всего приблизительно 10% снижение AUC и C Max Lamotrigin. Не ожидается, что влияние таких изменений будет иметь клинические последствия.
Эксперименты in vitro показали, что при формировании первичного метаболита ламотриджа, н-глюкуронида, только минимальная мера может оказать влияние амитриптина, бупропиона, клоназепама, флуоксетина, галоперидола или лазрапама. Согласно изучению метаболизма буйворалола в микросомах человека печени, можно определить, что ламотригин не снижает зазор препаратов, которые метаболизируются в основном CYP2D6. Результаты экспериментов in vitro также позволяют утверждать, что оформление ламотригина вряд ли может повлиять на клазапин, фенеллин, рисперидон, серин или тразодон.
Взаимодействие с гормональными контрацептами.
Влияние гормональных контрацептивов на фармакокинетику ламотригина.
В исследовании с участием 16 женщин добровольцев, которые использовали планшет с комбинацией «этинилэстрадиол 30 мкг / левоноргестрел 150 мкг», увеличение выхода Lamotridge составляет приблизительно 2 раза, что вызвало снижение AUC и C Max Max Lamotrigin в среднем на 52 % и 39% соответственно. Председают еженедельный разрыв в использовании контрацептива (так называемая неделя без контрацептивов), концентрация ламотригина в сыворотке постепенно увеличивается, достигая концентрации, которая была примерно в 2 раза выше, чем при совместимом применении препаратов (см. Разделы «Применение и доза». и «Особенности применения»).
Влияние ламотригина на фармакокинетику гормональных контрацептивов.
Согласно исследованиям, у 16 женщин добровольцев, неизменная доза ламотригина 300 мг не повлияла на фармакокинетику этинилэстрадиола, которая является частью комбинированного устного контрацепционного планшета. Было постоянное небольшое увеличение удаления левонорастраля, которое, со своей стороны, вызвало снижение AUC и C MAX LEVONOREGESTREL в среднем на 19% и 12% соответственно. Измерения уровня сыворотки фолликулостимулирующего гормона и лютеинизирующего гормона и эстрадиола во время исследования показали ингибирование гормональной активности яичников у некоторых женщин, хотя измерения уровней прогестерона в сыворожной сыворотке крови нашли, что в любом из 16 женщин нет гормональных симптомов овуляции. Отказ Влияние изменений в фолликулостимуляторных и лютеинизирующих гормонах сыворотки и небольшое увеличение выпуска левоноргестрела на овулюбительскую активность яичников неизвестно (см. Подраздел «Общие рекомендации по дозировке для особых пациентов» Секция «Способ применения и дозы» для дозировки для женщин Гормональные контрацептивы и подразделение «Гормональные контрацептивы» Раздел «Особенности применения»). Эффект ламотригина в суточной дозе более 300 мг не исследован. Изучение других гормональных контрацептивов также не проводило.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами.
В исследовании с участием 10 добровольцев, которые взяли Rifampicin, уровень выработки увеличился, и период полураспада ламотриджа увеличился в результате индукции ферментов печени, ответственных за глюкуронизацию. Пациенты, получающие сопутствующую терапию с рифампицином, должны использоваться для лечения, рекомендованного для лечения ламотригина и соответствующих индукторов глюкуронизации (см. «Способ применения и дозы»).
Согласно исследованиям, проведенному на здоровых добровольцев, лопинавир / ритонавир примерно половиняет концентрацию плазмы ламотригина путем индукции глюкуронизации. Для лечения пациентов, которые уже используют лопинавир / ритонавир, режим терапии рекомендуется при использовании индукторов ламотриджа и глюкуронизации (см. Раздел «Метод применения и доза»).
Согласно исследованиям здоровых добровольцев, использование атазанавира / ритонавира (300 мг / 100 мг) понижена AUC и C max Lamotrigin в плазме крови (при дозе 100 мг) в среднем на 32% и 6% соответственно (см. Генерал Рекомендации с дозировкой для специальных групп пациентов «Раздел« Способ применения и дозы »).
За даними із вивчення in vitro впливу ламотриджину на органічні катіонні транспортери 2 (ОКТ 2) було продемонстровано, що ламотриджин, але не N(2)-глюкуронід метаболіт, є інгібітором ОКТ 2 у потенційно клінічно значущих концентраціях. Ці дані демонструють, що ламотриджин є інгібітором ОКТ 2 з ІС 50 показником 53,8 µМ (див. розділ «Особливості застосування»).
Взаємодія із залученням лабораторних тестів.
Повідомляли про взаємодію ламотриджину з тестами, що застосовують для швидкого визначення деяких лікарських засобів у сечі, результатом чого можуть стати хибно-позитивні показники, особливо при визначенні фенциклідину. Для підтвердження позитивних результатів необхідно застосувати альтернативний більш специфічний хімічний метод.
Особливості застосування.
Спеціальні застереження.
Шкірні висипання.
Упродовж перших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна дія з боку шкіри у вигляді висипань. У більшості випадків висипання є помірні і минають без лікування, однак повідомляли про виникнення тяжких шкірних реакцій, що потребували госпіталізації та припинення лікування ламотриджином. До них належали випадки висипань, що потенційно загрожують життю, таких як синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»).
У дорослих, які брали участь у дослідженнях із застосуванням сучасних рекомендацій з дозування ламотриджину, частота тяжких шкірних висипань становить приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно у половини цих випадків діагностувався синдром Стівенса-Джонсона (1 на 1000).
Частота тяжких шкірних висипань у хворих на біполярні розлади становить 1 на 1000.
У дітей ризик виникнення серйозних шкірних висипань вищий, ніж у дорослих.
За даними досліджень із застосуванням ламотриджину частота випадків висипань, що призводили до госпіталізації, у дітей варіює від 1 на 300 до 1 на 100 хворих.
У дітей перші ознаки шкірних висипань можуть бути помилково сприйняті за інфекцію, тому лікарям слід приділити увагу можливості розвитку побічної реакції на препарат у дітей, у яких виникають висипання і гарячка впродовж перших 8 тижнів терапії.
Загальний ризик виникнення шкірних висипань, очевидно, тісно пов'язаний із високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином (див. розділ «Спосіб застосування та дози»), а також із супутнім застосуванням вальпроату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
З обережністю слід застосовувати ламотриджин для лікування хворих, які мали алергію або висипання при застосуванні інших протиепілептичних препаратів в анамнезі, оскільки частота появи помірних висипань після лікування ламотриджином у цієї групи пацієнтів була у 3 рази вищою, ніж у групі без такого анамнезу.
При появі висипань на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослого, так і дитину) та припинити прийом ламотриджину, якщо немає доказів, що шкірні висипання не пов'язані з прийомом препарату. Не рекомендується повторно розпочинати лікування ламотриджином, коли воно було припинено через появу висипань внаслідок попереднього лікування ламотриджином. У такому випадку при вирішенні питання щодо повторного призначення препарату необхідно зважити очікувану користь від лікування та можливий ризик.
Також повідомляли, що шкірні висипання є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами, що включають гарячку, лімфаденопатію, набряк обличчя, зміни крові і порушення функції печінки та асептичний менінгіт (див. розділ «Побічні реакції). Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відзначити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, гарячка та лімфаденопатія) можуть виникати навіть при відсутності шкірних висипань. При наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, при відсутності інших причин, припинити прийом ламотриджину.
У більшості випадків після відміни препарату асептичний менінгіт має зворотній розвиток, але у деяких випадках може поновлюватися при повторному призначенні ламотриджину. Повторне призначення ламотриджину спричиняє швидке повернення симптомів, що часто мають більш тяжкий характер. Пацієнтам, яким ламотриджин був відмінений у зв'язку з появою асептичного менінгіту при попередньому його призначенні, призначати ламотриджин повторно не можна.
Суїцидальний ризик.
У хворих на епілепсію можуть виникати симптоми депресії та/або біполярного розладу і існують свідоцтва того, що хворі на епілепсію та біполярний розлад мають підвищений суїцидальний ризик.
Від 25 % до 50 % пацієнтів із біполярними розладами мають щонайменше одну суїцидальну спробу та вони можуть відчувати погіршення симптомів депресії та/або появу суїцидальних намірів та поведінки (суїцидальність), незалежно від того, застосовували вони препарати для лікування біполярного розладу, зокрема ламотриджин, чи ні.
При лікуванні хворих із різними показаннями, включаючи епілепсію, протиепілептичними препаратами повідомляли про суїцидальні наміри та поведінку. За даними мета-аналізу рандомізованих плацебо контрольованих клінічних досліджень із застосуванням протиепілептичних препаратів, включаючи ламотриджин, було продемонстровано незначне збільшення ризику суїцидальних намірів та поведінки. Механізм цього ризику невідомий, але наявні дані не виключають можливості збільшення цього ризику через застосування ламотриджину. Тому хворих необхідно ретельно контролювати на наявність
у них ознак суїцидальних намірів та поведінки. У разі появи таких ознак хворі та особи, які доглядають за ними, повинні звернутися за медичною допомогою.
Клінічне погіршення при біполярному розладі.
За пацієнтами, які лікуються ламотриджином з приводу біполярного розладу, необхідно уважно спостерігати при клінічному погіршенні (що включає появу нових симптомів) та при суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування. У деяких пацієнтів, тих, хто має в анамнезі суїцидальну поведінку або думки, у молоді та у пацієнтів, які демонстрували значною мірою суїцидальні наміри до початку лікування, може бути більший ризик появи суїцидальних думок або суїцидальних спроб, що вимагатиме уважного нагляду під час лікування.
Пацієнтів (та осіб, які доглядають за пацієнтами) слід попереджати про необхідність спостереження за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суїцидальних намірів/поведінки або схильністю до самоушкодження для того, щоб негайно звернутися по медичну допомогу при виникненні цих симптомів.
При цьому слід оцінити ситуацію та внести відповідні зміни до терапевтичного режиму, що включає можливе припинення лікування у пацієнтів із проявами клінічного погіршення (включаючи появу нових симптомів) та/або появу суїцидальних намірів/поведінки, особливо якщо ці симптоми тяжкі, виникають раптово і не є частиною вже існуючих симптомів.
Гормональні контрацептиви.
Вплив гормональних контрацептивів на ефективність ламотриджину.
Були отримані дані, що комбінація «етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг» збільшує виведення ламотриджину приблизно в 2 рази, що зі свого боку зменшує рівень ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Для отримання максимального терапевтичного ефекту у більшості випадків треба буде збільшити (шляхом титрування) підтримуючу дозу ламотриджину (у 2 рази). У жінок, які ще не застосовують препарати-індуктори глюкуронізації ламотриджину і вже застосовують гормональні контрацептиви з тижневою перервою між курсами (так званий тиждень без контрацептивів), може спостерігатися поступове тимчасове підвищення рівня ламотриджину під час тижневої перерви. Це підвищення буде більшим, якщо дозу ламотриджину збільшити за декілька днів до або впродовж тижневої перерви. Детальну інформацію щодо дозування див. у підрозділі «Загальні рекомендації з дозування для особливих груп пацієнтів» розділу «Спосіб застосування та дози». Тому жінкам, які розпочинають приймати пероральні контрацептиви або закінчують курс застосування пероральних контрацептивів, слід постійно перебувати під наглядом лікаря, у більшості випадків їм потрібна буде корекція дози ламотриджину.
Інші пероральні контрацептиви та гормонозамісні препарати не були вивчені, але вони можуть аналогічно впливати на фармакокінетичні властивості ламотриджину.
Вплив ламотриджину на ефективність гормональних контрацептивів.
За результатами клінічного дослідження щодо вивчення взаємодії, у якому брали участь 16 здорових добровольців, було виявлено незначне збільшення виведення левоноргестрелу та зміни рівня фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів у сироватці крові у випадку, коли ламотриджин застосовували разом із гормональними контрацептивами (комбінація «етинілестрадіол 30 мкг/левоноргестрел 150 мкг») (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Вплив цих змін на овуляцію яєчників невідомий. Але не можна відкидати можливості, що у деяких пацієнтів, які одночасно застосовують ламотриджин і гормональні контрацептиви, ці зміни призводять до зниження ефективності останніх. Тому пацієнтам слід своєчасно повідомляти про зміни у менструальному циклі, наприклад про появу раптової кровотечі.
Вплив ламотриджину на субстрати органічних катіонних транспортерів 2 (ОКТ 2).
Ламотриджин є інгібітором ниркової тубулярної секреції через білки органічних катіонних транспортерів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Це може спричиняти збільшення плазмового рівня деяких препаратів, що екскретуються головним чином вищенаведеним шляхом. Тому застосування ламотриджину із субстратами ОКТ 2, що мають вузький терапевтичний індекс, наприклад з дофетилідом, не рекомендується.
Дигідрофолатредуктаза.
Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому при тривалому застосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак при тривалому застосуванні ламотриджину не відбувалося будь-яких істотних змін кількості гемоглобіну, середнього об'єму еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці крові та еритроцитах впродовж 1 року та концентрації фолатів в еритроцитах упродовж 5 років.
Порушення функції нирок.
У дослідженнях одноразової дози у пацієнтів із термінальними стадіями порушення функції нирок концентрації ламотриджину в плазмі крові суттєво не змінювалися. Однак можлива акумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому при лікуванні пацієнтів із ураженнями нирок необхідно дотримуватися обережності.
Пацієнти, які застосовують інші препарати, що містять ламотриджин.
Ланістор не застосовувати пацієнтам, які вже лікуються будь-яким іншим препаратом, що містить ламотриджин, без консультації лікаря.
Епілепсія.
Раптове припинення прийому ламотриджину, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає раптового припинення прийому препарату (як, наприклад, при появі висипань), дозу ламотриджину слід зменшувати поступово, не менше 2 тижнів.
За даними літератури, тяжкі епілептичні напади можуть спричиняти рабдоміоліз, поліорганну недостатність і синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, інколи з летальним наслідком. Аналогічні випадки можливі і на тлі лікування ламотриджином.
Може спостерігатися суттєве клінічне погіршення у частоті виникнення нападів замість покращання стану. У пацієнтів, які мають більше 1 типу нападів, покращання контролю за одним типом нападів слід ретельно зважити порівняно з погіршенням контролю за іншим типом нападів.
Лікування ламотриджином може загострювати міоклонічні напади.
Є дані, що відповідь на лікування ламотриджином у комбінації з індукторами ферментів слабша, ніж на лікування ламотриджином у комбінації з протиепілептичними засобами, що не індукують ферменти. Причина цього невідома.
При лікуванні дітей з типовими малими епілептичними нападами ефект досягається не у всіх пацієнтів.
Біполярні розлади.
Діти та підлітки віком до 18 років
Лікування антидепресантами пов'язано з підвищеним ризиком суїцидальних намірів та поведінки у дітей та підлітків із великими депресивними розладами та іншими психічними розладами.
Фертильність.
Застосування ламотриджину у репродуктивних дослідженнях на тваринах не порушувало фертильності. Даних про вплив ламотриджину на фертильність у людей немає.
Тератогенність.
Ламотриджин є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази. Теоретично існує ризик вроджених вад плода людини, якщо жінка у період вагітності лікується інгібіторами фолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження ламотриджину на тваринах у дозах, що перевищували терапевтичні дози для людей, не виявили тератогенного ефекту.
Допоміжні речовини.
Препарат містить лактозу. Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Ризик, пов'язаний із застосуванням протиепілептичних препаратів у цілому.
Жінкам репродуктивного віку слід звернутися за порадою до лікаря. Під час планування вагітності необхідність лікування протиепілептичними засобами слід переглянути. Жінкам, хворим на епілепсію, які вже лікуються, слід уникати раптового переривання протиепілептичної терапії, оскільки це може спричинити загострення нападів та мати тяжкі наслідки як для жінки, так і для дитини.
Ризик виникнення вроджених аномалій у дітей матерів, які лікувалися протиепілептичними лікарськими засобами, вищий порівняно з таким у загальній популяції приблизно на 3 %. Найпоширенішими дефектами, про які були повідомлення, були розщелина губи (заяча губа), вади розвитку серцево-судинної системи та дефекти нервової трубки. Ризик виникнення вроджених вад вищий при комбінованій протиепілептичній терапії порівняно з монотерапією, тому слід використовувати монотерапію там, де це є можливим.
Ризик, пов'язаний із застосуванням ламотриджину.
Вагітність.
Були отримані постмаркетингові дані дослідження, у якому брали участь понад 8700 жінок, які отримували монотерапію ламотриджином у І триместрі вагітності. Загалом за цими даними не було наведено свідчень вагомого збільшення ризику виникнення основних вроджених вад розвитку. З іншого боку, є досить обмежені дані щодо помірного підвищення ризику розщелин у роті, завершене випадок-контрольоване дослідження не продемонструвало підвищеного ризику розщелин у роті порівняно з іншими основними вродженими вадами розвитку після експозиції ламотриджином.
У разі необхідності терапії ламотриджином у період вагітності слід застосовувати найменші можливі терапевтичні дози.
Ламотриджин має слабкий інгібіторний вплив на дигідрофолатредуктазу і тому теоретично може підвищити ризик порушення ембріонального розвитку шляхом зменшення рівня фолієвої кислоти (див. розділ «Особливості застосування»). Тому слід зважити на необхідність прийому фолієвої кислоти під час планування та у ранні строки вагітності.
Зменшення рівня ламотриджину у період вагітності потенційно збільшувало ризик втрати контролю за нападами. Після народження дитини рівень ламотриджину може швидко збільшитися з потенційним ризиком виникнення дозозалежних побічних реакцій. Тому рівень ламотриджину у сироватці крові слід перевіряти перед, у період вагітності та після пологів. У разі необхідності дозу ламотриджину слід модифікувати для підтримки концентрації ламотриджину у сироватці крові на тому рівні, що був до вагітності, або адаптувати відповідно до клінічного стану. Додатково слід контролювати дозозалежні побічні реакції після народження дитини.
Даних про застосування ламотриджину при комбінованій терапії недостатньо, щоб зробити висновок, чи має ламотриджин вплив на ризик виникнення вад розвитку, асоційованих з іншими препаратами.
Ламотриджин призначають у період вагітності тільки у випадку, якщо очікувана користь для матері переважає можливий ризик для плода.
Фізіологічні зміни у період вагітності можуть впливати на рівень ламотриджину та/або його терапевтичний ефект. Були випадки зменшення рівня ламотриджину у період вагітності. Тому вагітним, які застосовують ламотриджин, слід постійно перебувати під наглядом лікаря.
Період годування груддю .
Повідомляли, що ламотриджин проникає у грудне молоко у варіабельних концентраціях, які призводять до рівнів ламотриджину у немовлят, що досягають 50 % від відповідних рівнів у матерів. Тому у деяких немовлят, які знаходились на грудному годуванні, рівень ламотриджину в сироватці крові міг досягати рівня, при якому був можливий фармакологічний ефект.
Тому користь від годування груддю необхідно порівнювати з можливим ризиком виникнення побічної дії у дитини.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
За даними двох досліджень на добровольцях було виявлено, що ефект ламотриджину, пов'язаний із координацією зору, руху очей, управлінням тілом, і суб'єктивний седативний ефект не відрізняються від такого у плацебо. При застосуванні ламотриджину у клінічних дослідженнях повідомляли про побічні реакції неврологічного характеру, такі як запаморочення та диплопія, тому пацієнтам слід спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед тим як сісти за кермо автомобіля або працювати з іншими механізмами. Оскільки існує індивідуальна реакція на протиепілептичні лікарські засоби, пацієнту слід проконсультуватися з лікарем щодо особливостей керування автомобілем у цих випадках.
Спосіб застосування та дози.
Ланістор, таблетки, слід ковтати цілими, не розжовуючи та не розламуючи.
Якщо розрахункова доза ламотриджину (наприклад, для лікування дітей, які страждають на епілепсію, або пацієнтів із порушеннями функції печінки) не є кратною цілим таблеткам, доза, яку застосовують, повинна відповідати найближчій меншій кількості цілих таблеток.
Якщо розрахункова доза ламотриджину менше 25 мг, слід застосовувати препарати ламотриджину з можливістю такого дозування.
Повторний початок лікування.
Лікарям слід оцінити необхідність збільшення дози до підтримуючої при поновленні прийому ламотриджину для пацієнтів, які з будь-якої причини припинили його прийом, оскільки ризик розвитку серйозного висипання пов'язаний із високими початковими дозами та перевищенням рекомендованої схеми збільшення дози ламотриджину (див. розділ «Особливості застосування»). Чим більший проміжок часу після прийому попередньої дози, тим більше уваги слід приділяти збільшенню дози до підтримуючої. Якщо інтервал від моменту припинення прийому ламотриджину перевищує 5 періодів напіввиведення, слід підвищити дозу препарату до підтримуючої за існуючою схемою.
Не рекомендується поновлення прийому ламотриджину для пацієнтів, які припинили прийом через висипання, пов'язані з попередньою терапією ламотриджином, за винятком випадків, коли потенційна користь від лікування явно переважає ризик.
Епілепсія.
Рекомендації щодо збільшення дози та підтримуючі дози для дорослих та дітей віком від 13 років (таблиця 2), а також для дітей віком від 2 до 12 років (таблиця 3) наведено нижче. Через ризик розвитку висипань не слід перевищувати початкову дозу та темп подальшого її збільшення (див. розділ «Особливості застосування»).
У разі припинення застосування супутніх ПЕП або додавання інших ПЕП/лікарських засобів до схем лікування, що містять ламотриджин, слід враховувати вплив, який вони можуть мати на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Таблиця 2
Рекомендовані схеми лікування епілепсії для дорослих та дітей віком від 13 років
Схема лікування | 1-й + 2-й тижні | 3-й + 4-й тижні | Звичайна підтримуюча доза |
Монотерапія | 25 мг/добу (1 прийом) | 50 мг/добу (1 прийом) | 100–200 мг/добу (1–2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 50–100 мг кожні 1 або 2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. Деяким пацієнтам була потрібна доза 500 мг/добу для досягнення бажаної відповіді. |
Додаткова терапія із застосуванням вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||
Ця схема лікування передбачає застосування вальпроату, незважаючи на застосування інших супутніх лікарських засобів | 12,5 мг/добу (приймати по 25 мг через день) | 25 мг/добу (1 прийом) | 100–200 мг/добу (1–2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 25–50 мг кожні 1 або 2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. |
Додаткова терапія без застосування вальпроату та із застосуванням індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||
Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передбачає застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ ритонавіру | 50 мг/добу (1 прийом) | 100 мг/добу (2 прийоми) | 200–400 мг/добу (2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 100 мг кожні 1 або 2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. Деяким пацієнтам була потрібна доза 700 мг/добу для досягнення бажаної відповіді. |
Додаткова терапія без застосування вальпроату та індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||
Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, які не проявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину | 25 мг/добу (1 прийом) | 50 мг/добу (1 прийом) | 100–200 мг/добу (1–2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 50–100 мг кожні 1 або 2 тижні до досягнення оптимальної відповіді. |
Пацієнтам, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему лікування, рекомендовану для одночасного застосування ламотриджину та вальпроату. | |||
Таблиця 3
Діти віком від 2 до 12 років: рекомендована схема лікування епілепсії (загальна добова доза у мг/кг маси тіла/добу).
Схема лікування | 1-й + 2-й тижні | 3-й + 4-й тижні | Звичайна підтримуюча доза |
Монотерапія типових абсансів | 0,3 мг/кг/добу* (1 або 2 прийоми на добу) | 0,6 мг/кг/добу* (1 або 2 прийоми на добу) | 1–15 мг/кг/добу* (1 або 2 прийоми на добу). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,6 мг/кг/добу* кожні 1 або 2 тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу. |
Додаткова терапія із застосуванням вальпроату (інгібітора глюкуронізації ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||
Ця схема лікування передбачає застосування вальпроату, незважаючи на застосування інших супутніх лікарських засобів | 0,15 мг/кг/добу* (1 прийом на добу) | 0,3 мг/кг/добу* (1 прийом на добу) | 1–5 мг/кг/добу* (1 або 2 прийоми на добу). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,3 мг/кг/добу* кожні 1 або 2 тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу. |
Додаткова терапія без застосування вальпроату та із застосуванням індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). | |||
Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передбачає застосування фенінтоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру | 0,6 мг/кг/добу* (2 прийоми) | 1,2 мг/кг/добу* (2 прийоми) | 5 – 15 мг/кг/добу* (1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 1,2 мг/кг/добу* кожні 1 або 2 тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 400 мг/добу. |
Додаткова терапія без застосування вальпроату та індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||
Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, які не чинять значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину | 0,3 мг/кг/добу* (1 або 2 прийоми) | 0,6 мг/кг/добу* (1 або 2 прийоми) | 1–10 мг/кг/добу* (1 або 2 прийоми). Для досягнення підтримуючої дози її слід збільшувати максимум на 0,6 мг/кг/добу* кожні 1 або 2 тижні до досягнення оптимальної відповіді, максимальна підтримуюча доза – 200 мг/добу. |
Пацієнтам, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему лікування, яка рекомендується для одночасного застосування ламотриджину та вальпроату. | |||
Якщо розрахункова добова доза ламотриджину становить 1 мг або більше, але менше ніж 2 мг, дозволяється прийом 2 мг* ламотриджину через день протягом 2 перших тижнів. Якщо розрахункова доза становить менше 1 мг, приймати ламотриджин не рекомендується. | |||
*Якщо розрахункова доза ламотриджину менше 25 мг, слід застосовувати препарати ламотриджину з можливістю такого дозування.
Для забезпечення підтримання терапевтичної дози необхідно контролювати масу тіла дитини та змінювати дозу в разі зміни маси тіла. Цілком імовірно, що пацієнти у віці від 2 до 6 років потребують підтримуючої дози, яка наближається до верхньої межі рекомендованого діапазону.
Якщо епілептичний контроль досягається за допомогою додаткової терапії, застосування супутніх ПЕП можна відмінити та продовжити монотерапію ламотриджину.
Діти віком до 2 років.
Дані щодо ефективності та безпеки застосування ламотриджину для додаткової терапії парціальних нападів у дітей віком від 1 місяця до 2 років (див. розділ «Особливості застосування») обмежені. Дані щодо застосування ламотриджину дітям віком до 1 місяця відсутні. Тому ламотриджин не рекомендується для застосування дітям віком до 2 років. Якщо на підставі клінічної потреби прийнято рішення щодо терапії ламотриджином, див. розділ «Особливості застосування».
Біполярний розлад.
Рекомендоване збільшення дози та підтримуючі дози для дорослих віком від 18 років наведені в таблицях нижче. Схема переходу включає збільшення дози ламотриджину до підтримуючої стабілізаційної дози протягом 6 тижнів (таблиця 4), після чого інші психотропні та/або протиепілептичні препарати можуть бути відмінені у разі клінічної доцільності (таблиця 5). Схеми коригування дози після додаткового призначення інших психотропних лікарських засобів та/або ПЕП наведено у таблиці 6. Через ризик розвитку висипань початкова доза та темп подальшого підвищення дози не слід перевищувати (див. розділ «Особливості застосування»).
Таблиця 4
Дорослі (віком від 18 років): рекомендована схема збільшення дози до досягнення підтримуючої стабілізаційної добової дози при лікуванні біполярних розладів
Схема лікування | 1-й + 2-й тижні | 3-й + 4-й тижні | 5-й тиждень | Цільова стабілізаційна доза (6-й тиждень)* |
Монотерапія ламотриджином або додаткова терапія без застосування вальпроату та індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | ||||
Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, які не проявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину. | 25 мг/добу (1 прийом) | 50 мг/добу (1 або 2 прийоми) | 100 мг/добу (1 або 2 прийоми) | 200 мг/добу – звичайна цільова доза для отримання оптимальної відповіді (1 або 2 прийоми). У клінічних дослідженнях застосовувалися дози в діапазоні 100–400 мг/добу. |
Додаткова терапія із застосуванням вальпроату (інгібітор глюкуронізації ламотриджину – див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | ||||
Ця схема лікування передбачає застосування вальпроату, незважаючи на застосування інших супутніх лікарських засобів | 12,5 мг/добу (по 25 мг через день) | 25 мг/добу (1 прийом) | 50 мг/добу (1 або 2 прийоми) | 100 мг/добу – звичайна цільова доза для отримання оптимальної відповіді (1 або 2 прийоми). Можна застосовувати максимальну дозу 200 мг/добу залежно від клінічної відповіді. |
Додаткова терапія без застосування вальпроату та із застосуванням індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | ||||
Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передбачає застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру | 50 мг/добу (1 прийом) | 100 мг/добу (2 прийоми) | 200 мг/добу (2 прийоми) | 300 мг/добу на 6-му тижні, у разі необхідності звичайна цільова доза 400 мг/добу збільшується на 7-му тижні для досягнення оптимальної відповіді (2 прийоми) |
Пацієнтам, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему збільшення дози, яка рекомендується для одночасного застосування ламотриджину з вальпроатом. | ||||
* Цільова стабілізаційна доза змінюється залежно від клінічної відповіді.
Таблиця 5
Дорослі (віком від 18 років): підтримуюча стабілізаційна добова доза після відміни застосування супутніх лікарських засобів для лікування біполярних розладів.
Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізаційної дози інші психотропні препарати можуть бути відмінені згідно з наведеними нижче схемами.
Схема лікування | Поточна стабілізаційна доза ламотриджину (до припинення прийому) | 1-й тиждень (починається з припинення прийому) | 2-й тиждень | 3-й тиждень та далі* | |
Припинення прийому вальпроату (інгібітор глюкуронізації ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину | |||||
У разі припинення застосування вальпроату стабілізаційну дозу слід подвоювати, не перевищуючи рівня збільшення більш ніж на 100 мг/тиждень | 100 мг/добу | 200 мг/добу | Підтримувати дозу 200 мг/добу (2 прийоми) | ||
200 мг/добу | 300 мг/добу | 400 мг/добу | Підтриму-вати дозу 400 мг/добу | ||
Припинення прийому індукторів глюкуронізації ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину | |||||
Ця схема лікування не передбачає застосування вальпроату, але передбачає застосування фенітоїну, карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону, рифампіцину, лопінавіру/ритонавіру | 400 мг/добу | 400 мг/добу | 300 мг/добу | 200 мг/добу | |
300 мг/добу | 300 мг/добу | 225 мг/добу | 150 мг/добу | ||
200 мг/добу | 200 мг/добу | 150 мг/добу | 100 мг/добу | ||
Припинення прийому лікарських засобів, які не виявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||||
Ця схема лікування передбачає застосування інших лікарських засобів, які не проявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину | Підтримувати цільову дозу, отриману у результаті збільшення (200 мг/добу за 2 прийоми) (діапазон доз 100–400 мг/добу) | ||||
Для пацієнтів, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), рекомендована схема лікування ламотриджином передбачає початкове підтримання поточної дози та подальшу корекцію дози ламотриджину залежно від клінічної відповіді. | |||||
* У разі необхідності дозу можна збільшити до 400 мг/добу.
Таблиця 6
Дорослі (віком від 18 років): корекція добової дози при додатковому призначенні інших препаратів для пацієнтів із біполярними розладами.
Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає.
Проте на основі даних щодо взаємодії лікарських засобів, можуть бути рекомендовані такі схеми.
Схема лікування | Поточна стабілізаційна доза (до додаткового призначення) | 1-й тиждень (починається з додаткового призначення) | 2-й тиждень | 3-й тиждень та далі | |
Додаткове призначення вальпроату (інгібітор глюкуронізації ламотриджину, див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») залежно від початкової дози ламотриджину | |||||
Цю схему лікування слід застосовувати у разі додаткового призначення вальпроату незалежно від застосування будь-яких супутніх лікарських засобів | 200 мг/добу | 100 мг/добу | Підтримувати дозу 100 мг/добу | ||
300 мг/добу | 150 мг/добу | Підтримувати дозу 150 мг/добу | |||
400 мг/добу | 200 мг/добу | Підтримувати цю дозу 200 мг/добу | |||
Додаткове призначення індукторів глюкуронізації ламотриджину пацієнтам, які не приймають вальпроат (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), залежно від початкової дози ламотриджину | |||||
Цю схему лікування слід застосовувати у разі додаткового призначення нижчезазначених препаратів без застосування вальпроату: фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон, рифампіцин, лопінавір/ритонавір | 200 мг/добу | 200 мг/добу | 300 мг/добу | 400 мг/добу | |
150 мг/добу | 150 мг/добу | 225 мг/добу | 300 мг/добу | ||
100 мг/добу | 100 мг/добу | 150 мг/добу | 200 мг/добу | ||
Додаткове призначення лікарських засобів, які не проявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») | |||||
Цю схему лікування слід застосовувати в разі додаткового призначення інших лікарських засобів, які не проявляють значного інгібіторного або індукторного впливу на глюкуронізацію ламотриджину | Підтримувати цільову дозу, отриману у результаті збільшення (200 мг/добу; діапазон доз 100–400 мг/добу). | ||||
Пацієнтам, які приймають лікарські засоби з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід застосовувати схему лікування, яка рекомендується для одночасного застосування ламотриджину та вальпроату. | |||||
Відміна ламотриджину в пацієнтів із біполярними розладами.
За даними клінічних досліджень, не відзначалося підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після швидкої відміни ламотриджину порівняно з плацебо. Тому пацієнти можуть припиняти прийом ламотриджину без поступового зменшення дози.
Діти (віком до 18 років).
Ламотриджин не рекомендується для застосування дітям із біполярними розладами (віком до 18 років), оскільки рандомізовані дослідження відміни не продемонстрували його значної ефективності та показали підвищення рівня суїцидальності (див. розділ «Особливості застосування»).
Загальні рекомендації щодо дозування ламотриджину для особливих груп пацієнтів.
Жінки, які приймають гормональні контрацептиви.
Застосування комбінації етинілестрадіол/левоноргестрел (30 мкг/150 мкг) підвищує кліренс ламотриджину приблизно вдвічі, що призводить до зниження рівня ламотриджину. Після титрування може бути необхідним застосування більш високих підтримуючих доз ламотриджину (майже вдвічі більших) для досягнення максимальної терапевтичної відповіді. Протягом тижня, коли препарат не приймали, спостерігалося двократне підвищення рівня ламотриджину. Дозозалежні побічні реакції не виключаються. Тому слід розглянути питання про застосування контрацепції, що не передбачає тижня, коли препарат не приймається, як терапії першої лінії (наприклад, постійний прийом гормональних контрацептивів або негормональні методи; див. розділи
«Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Початок прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які приймають підтримуючі дози ламотриджину та НЕ приймають індукторів його глюкуронізації .
Підтримуючу дозу ламотриджину у більшості випадків необхідно збільшити вдвічі (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Рекомендується, щоб від початку прийому гормональних контрацептивів доза ламотриджину збільшувалася на 50–100 мг/добу кожного тижня, відповідно до індивідуальної клінічної відповіді. Збільшення дози не повинно перевищувати зазначеного рівня, якщо тільки згідно з клінічною відповіддю на лікування таке перевищення не буде необхідним.
Вимірюванням концентрації ламотриджину у сироватці крові до і після початку застосування гормональних контрацептивів можна підтвердити, що базова концентрація ламотриджину підтримується. У разі необхідності дозу слід адаптувати. У жінок, які приймають гормональні контрацептиви, що передбачають 1 тиждень неактивного лікування (тиждень без застосування таблеток), контроль рівня ламотриджину в сироватці крові слід проводити протягом 3-го тижня активного лікування, тобто з 15-го по 21-й день циклу прийому таблеток. Необхідно розглянути можливість застосування контрацептивних препаратів, що не передбачають тижня без прийому таблеток як терапії першої лінії (наприклад, постійний прийом гормональних контрацептивів або негормональні методи; див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину і НЕ приймають препарати, що індукують глюкуронізацію ламотриджину.
Підтримуючу дозу ламотриджину в більшості випадків необхідно зменшити на 50 % (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Рекомендується поступово знижувати добову дозу ламотриджину на 50–100 мг щотижня (не більше 25 % від загальної добової дози на тиждень) протягом 3 тижнів, якщо не існує інших показань на підставі індивідуальної клінічної відповіді.
Вимірюванням концентрації ламотриджину в сироватці крові до і після початку застосування гормональних контрацептивів можна підтвердити, що базова концентрація ламотриджину підтримується. У жінок, які бажають припинити прийом гормональних контрацептивів, що передбачають 1 тиждень неактивного лікування (тиждень без застосування таблеток), контроль рівня ламотриджину в сироватці крові слід проводити протягом 3-го тижня активного лікування, тобто з 15-го по 21-й день циклу прийому таблеток. Зразки для оцінки рівня ламотриджину після постійного припинення прийому контрацептиву не слід збирати протягом першого тижня після припинення його прийому.
Початок терапії ламотриджином у жінок, які вже приймають гормональні контрацептиви.
Підвищення дози повинно відповідати рекомендаціям щодо стандартної дози, наведеним у таблицях.
Початок і припинення прийому гормональних контрацептивів пацієнтами, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину, а також приймають індуктори глюкуронізації ламотриджину.
Коригування рекомендованої підтримуючої дози ламотриджину не є обов'язковим.
Одночасне застосування з атазанавіром/ритонавіром.
Коригування рекомендованої дози ламотриджину в разі його додавання до існуючої терапії атазанавіром/ритонавіром не є обов'язковим.
Пацієнтам, які вже приймають підтримуючу дозу ламотриджину та не приймають індукторів глюкуронізації, в разі додаткового призначення атазанавіру/ритонавіру може бути потрібне збільшення дози ламотриджину, а в разі припинення прийому атазанавіру/ритонавіру – її зменшення.
Контроль рівня ламотриджину у плазмі крові слід проводити до та протягом 2 тижнів після початку або припинення застосування атазанавіру/ритонавіру для визначення необхідності коригування дози ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасне застосування з лопінавіром/ритонавіром.
Коригування рекомендованої дози ламотриджину в разі його додавання до існуючої терапії лопінавіром/ритонавіром не є обов'язковим.
Пацієнтам, які вже приймають підтримуючі дози ламотриджину та не приймають індуктори глюкуронізації, при додатковому призначенні лопінавіру/ритонавіру може знадобитися збільшення дози ламотриджину, а в разі припинення застосування лопінавіру/ритонавіру – її зменшення. Моніторинг ламотриджину в плазмі крові слід проводити до і протягом 2-х тижнів після початку або припинення застосування лопінавіру/ритонавіру для визначення необхідності коригування дози ламотриджину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років).
Коригування дози препарату відповідно до рекомендованої схеми не є обов'язковим. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі значно не відрізняється від фармакокінетики у дорослих пацієнтів віком до 65 років.
Ниркова недостатність.
При застосуванні ламотриджину пацієнтам із нирковою недостатністю слід дотримуватись обережності. Для пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності початкову дозу ламотриджину встановлювати відповідно до призначених супутніх лікарських засобів; зменшення підтримуючої дози може бути ефективним для пацієнтів зі значними порушеннями функції нирок (див. розділ «Особливості застосування»).
Печінкова недостатність.
Початкову, зростаючу і підтримуючу дози слід зменшити приблизно на 50 % пацієнтам із помірним (ступінь В за класифікацією Чайлда-П'ю) та на 75 % пацієнтам із тяжким (ступінь С за класифікацією Чайлда-П'ю) ступенем печінкової недостатності. Зростаючу і підтримуючу дози потрібно коригувати залежно від клінічної відповіді.
Діти.
Відсутня достатня інформація щодо застосування ламотриджину для лікування дітей віком до 2 років, хворих на епілепсію, тому застосовувати препарат не рекомендується цій віковій категорії.
Ламотриджин не показаний для застосування дітям та підліткам віком до 18 років з біполярними розладами через те, що ефективність препарату не було встановлено та у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних намірів (див. розділ «Особливості застосування»).
Передозування.
Є повідомлення про випадки гострого передозування (при прийомі доз, що у 10-20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози), включаючи летальні випадки. Симптомами передозування були атаксія, ністагм, порушення свідомості, великі епілептичні напади та кома. Також у пацієнтів із передозуванням спостерігали подовження інтервалу QRS на електрокардіограмі (затримка внутрішньошлуночкової провідності).
У випадку передозування пацієнт повинен бути госпіталізований для проведення відповідної підтримуючої терапії.
Побічні реакції.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання 1 , синдром Стівенса-Джонсона;
токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), алопеція.
З боку системи крові і лімфатичної системи: гематологічні відхилення 2 (що включають нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію та агранулоцитоз), лімфаденопатія.
З боку імунної системи: синдром гіперчутливості 3 , включаючи такі симптоми як гарячка, лімфоденопатія, набряк обличчя, зміни крові та порушення функцій печінки, дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності.
Психічні порушення: агресивність, дратівливість, тик, галюцинації, сплутаність свідомості, нічні кошмари.
З боку нервової системи: головний біль, сонливість, безсоння, запаморочення, тремор, атаксія, ністагм, тривожне збудження, асептичний менінгіт, порушення рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшення частоти нападів епілепсії.
З боку органів зору: диплопія, пелена перед очима, кон'юнктивіт.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, сухість у роті.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки 4 , печінкова недостатність.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: артралгія, вовчакоподібні реакції, біль у спині.
Загальні розлади: стомлюваність, біль.
1 Шкірні висипання можуть бути частиною синдрому гіперчутливості.
2 Гематологічні відхилення можуть бути частиною синдрому гіперчутливості.
3 Синдром гіперчутливості може супроводжуватися різними системними симптомами, включаючи гарячку, лімфоденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функцій печінки (див. підрозділ «З боку імунної системи»). Синдром може мати різні ступені тяжкості і зрідка може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Ранні ознаки синдрому гіперчутливості (наприклад, гарячка та лімфоденопатія) можуть виникати навіть при відсутності шкірних висипань. При наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, при відсутності інших причин, припинити застосування ламотриджину.
4 Порушення функції печінки зазвичай виникає у зв'язку з реакціями гіперчутливості, але існують окремі випадки без видимих ознак гіперчутливості.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері. По 3 або по 6 блістерів у картонній упаковці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Кусум Хелтхкер Пвт Лтд /
Kusum Healthcare Pvt Ltd.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
СП-289 (А), РІІКО Індастріал ареа, Чопанкі, Бхіваді, Діст. Алвар (Раджастан), Індія/
SP-289 (A), RIICO Industrial area, Chopanki, Bhiwadi, Dist. Alwar (Rajasthan), India
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа