Личный кабинет
ПАНТАМАК табл. п/о 40 мг блистер №30
rx
Код товара: 545185
Производитель: Macleods Pharmaceuticals Ltd (Индия)
1 500,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Пантамак
Pantamac.
Место хранения:
Активный ингредиент: пантопразол;
1 таблетка, покрытая оболочкой, кишечника, содержащая 40 мг пантопразола в виде гигидрата натрия натрия;
Вспомогательные вспомогательные: маннит (E 421), перекрестный отчет, карбонат натрия безводного, стеарата кальция, гипомелоза, диоксид титана (E 171), желтый оксид железа (E 172), пропиленгликоль, дисперсию сополимера метакрилата, триэтильная цитрата.
Лекарственная форма. Таблетки покрыты оболочкой, кишечниками.
Основные физико-химические свойства: овальная диолада таблетки желтого с энтерологическим покрытием, гладким с обеих сторон.
Фармакотерапевтическая группа. Подготовка к лечению кислотно-зависимых заболеваний. Ингибиторы протонов насоса. ATH A02V код С02.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Pantopazole - это ингибитор протонного насоса (IPP), который подавляет окончательную стадию производства желудочной кислоты путем ковалентного связывания с ферментативной системой (H + , K + ) -Atf-Azna. Это приводит к ингибированию базальной и рефлекторной секреции желудочной кислоты. Связывание (H + , K + ) -Atf-Azoy обеспечивает длительное антисекреторное действие, которое длится более 24 часов для всех изученных доз. Прием пантопразола один раз в день увеличивает подавление секреции желудочной кислоты. После исходной дозы дозы пантопразола 40 мг, полученный перорально, через 2,5 часа, достигается среднее ингибирование 51%. При приеме один раз в день в течение 7 дней среднее ингибирование увеличивается до 85%. Pantoprazole подавляет кислотую секрецию более 95% в половине изученного. Выделение кислоты вернулась к норме через неделю после получения последней дозы пантопразола; Гиперсекреция, когда препарат зарегистрирован, не было зарегистрировано. Сообщалось, что в течение 4 недель лечения среднее увеличение уровня гастрина составляло 7, 35 и 72% стоимости в начале исследования в группах, получающих пантопразолу в дозировке 10, 20 и 40 мг соответственно. Аналогичное увеличение уровня сыворотки крови гастрина наблюдалась при рассмотрении на 8-й неделе лечения, среднее увеличение составило 3, 26 и 84% соответственно в группах с тремя различными дозами пантопразола. Средний уровень сыворотки гастрина оставался в пределах нормальных ценностей при поддержке терапии с препаратом. В первые месяцы использования пантопразола в дозе 40 мг / сут во время исследования лечения гастроэзофагеального рефлюксного рефлюкса (ГЭРД), среднее увеличение на 2-3 раза в уровне сыворотки гастрина наблюдается по сравнению с начальным Данные у пациентов с устойчивыми ГЭР. Уровень сыворотки гастрина обычно остается в пределах 2-3-кратного увеличения начального значения до 4 лет периодического наблюдения в клинических испытаниях. После краткосрочного лечения высокий уровень гастрина снизился до нормального уровня не менее 3 месяцев. У большинства пациентов симптомы исчезают в течение 2 недель. Использование пантопразола, а также других ингибиторов протоза насоса (IPPS) и ингибиторы рецептора H2 уменьшает кислотность в желудке и, следовательно, повышает секрецию гастрина пропорционально снижению кислотности. Увеличение секреции гастрина обратимо. Поскольку пантопразол связывает фермент, удально относительно клеточного рецептора, он может ингибировать секрецию соляной кислоты, независимо от стимуляции другими веществами (ацетилхолин, гистамин, гастрин). Эффект орального и внутривенного применения препарата одинаково. При нанесении пантопразола уровень гастрина увеличивается. В краткосрочном использовании препарата уровень гастрина в большинстве случаев не превышает верхний предел нормы. С долгосрочным лечением уровни гастрина в большинстве случаев удвоились. Чрезмерное увеличение, однако, происходит только в случаях. В результате, иногда с долгосрочным лечением, существует слабое или умеренное увеличение удельных эндокринных (ECL) клеток в желудке (а также аденоматоидная гиперплазия). Однако, согласно исследованиям, проведенным сегодня, образование предшественников нейроэндокринных опухолей (атипичной гиперплазии) или нейроэндокриновых опухолей желудка, которые были обнаружены в исследованиях на животных, люди не наблюдались. Учитывая результаты исследований на животных, невозможно исключить влияние долгосрочного (более одного года) лечения пантопразолом на параметрах эндокринной щитовидной железы.
Фармакокинетика.
Pantamac - таблетка с кишечным покрытием, поэтому поглощение пантопразола начинается только после того, как таблетка исходит из желудка. Пиковая концентрация в сыворотке (S MAX ) и зона концентрации в сыворотке. Пантопразол не накапливается, и его фармакокинетика не меняется при нанесении нескольких дней доз. После орального или внутривенного введения концентрация пантопразола в сыворотке уменьшает Biexponent с периодом последнего периода полураспада около одного часа.
При расширенном метаболизме с нормальной функцией печени, пероральное введение таблеток пантопразола в кишечниковой оболочке 40 мг приводит к пиковой концентрации (S MAX ) 2,5 пг / мл; Время до достижения пиковой концентрации (T MAX ) составляет 2,5 часа, а средняя общая площадь кривой концентрации плазмы (AUC) составляет 4,8 пг * ч / мл (диапазон от 1,4 до 13,3 гг. * / Мл). После внутривенного введения пантопразола с увеличением метаболизма его общий клиренс составляет 7,6-14,0 л / ч, но очевидный объем распределения - 11,0-23,6 литров.
Поглощение.
После устного введения одной или нескольких доз 40 мг Pantamak Pantamak пиковая плазма концентрация пантопразола была достигнута примерно через 2,5 часа, а C Max было 2,5 пг / мл. Pantoprozole почти не метаболизирует с первым проходом, который обеспечивает абсолютную биодоступность примерно на 77%. Поглощение пантопразола не влияет на одновременный прием антацидных препаратов.
Принятие препарата Pantamac с пищей может задержать его поглощение до 2 часов или более; Однако максимальная и степень поглощения пантопразола (AUC) не меняется. Таким образом, пантамак, таблетки, покрытые оболочкой, кишечниками, могут быть приняты независимо от еды.
Распределение. Очевидный объем распределения пантопразола составляет приблизительно 11,0-23,6 литров, он распределяется в основном в внеклеточной жидкости. Способность пантопразола связываться с сывороточными белками, в первую очередь альбумин, составляет около 98%. Метаболизм пантопразол подвергается значительному метаболизму в печени с использованием цитохромной системы P450 (CYP). Метаболизм пантопразола не зависит от метода введения (внутривенного или устного). Основной метаболический путь является процессом деметилирования с CYP2C19, а затем сульфатизацию; Другие метаболические пути включают окисление с использованием CYP3A4. Нет данных о значительной фармакологической активности любого из метаболитов пантопразола. Разведение. После устного или внутривенного введения одной дозы пантопразола L4 со здоровыми добровольцами с нормальным метаболизмом примерно 71% дозы выхода от мочи и 18% - через желчь с фекалиями. Не измененный пантопразол не получен почками.
Пациенты летнего возраста
У пожилых пациентов (64-76 лет) было отмечено только небольшое или умеренное увеличение AUC (43%) и с максимальным (26%) пантопразолом после нескольких перорального введения по сравнению с соответствующими показателями в младших исследованиях. Коррекция дозы в зависимости от возраста не требуется.
Дети безопасности и эффективности пантопразола для краткосрочной обработки (до восьми недель) эрозионного эзофагита (ЕЭ), связанных с ГЭРД, были оценены у детей от 1 до 16 лет. Эффективность в ЕЭ не было продемонстрировано у пациентов в возрасте до 1 года. Следовательно, Pantoprozole рекомендуется для краткосрочной обработки EE, связанного с GERD, у пациентов с массы тела от 40 кг. Безопасность и эффективность пантопразола для детей в лечении заболеваний, в дополнение к ЕЭ, не были оценены. Хотя эти клинические исследования указывают на использование пантопразола для краткосрочной обработки ЕЭ, связанного с ГЭРД, у детей от 1 до 5 лет.
Дети в возрасте от 6 до 16 лет
Фармакокинетика пантопразола была оценена у детей в возрасте от 6 до 16 с клинической диагностикой ГЭРД. Фармакокинетические параметры после перорального введения одной дозы 20 мг или 40 мг пантопразола у детей от 6 до 16 лет значительно варьируются (% коэффициент вариации варьировался от 40 до 80%). Средний геометрический AUC, определенный в фармакокинетический анализ населения после введения дозы 40 мг препарата в виде таблеток, был выше примерно на 39% и 10% соответственно у детей в возрасте 6-11 и 12-16 лет. по сравнению со взрослыми (таблица 1).
Таблица 1
Фармакокинетические параметры у детей в возрасте 6-16 лет с ГЭРД,
Кто получил пантопразол в дозе 40 мг
Параметры | 6-11 лет (n = 12) | 12-16 лет (n = 11) |
С max (hg / îtll) | 1.8. | 1.8. |
T max (h) | 2,0. | 2,0. |
AUC (PG * H / ML ) | 6,9. | 5,5. |
CL / F (л / ч) б | 6.6. | 6.8. |
Среднее геометрическое значение
будет средняя ценность
Почечная недостаточность
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью фармакокинетические показатели пантопразола были такими же, как у пациентов с нормальной функцией почек. Коррекция дозы для пациентов с почечной недостаточностью или пациентами в гемодиализе не требуется.
Отказ печени
У пациентов с печеночной недостаточностью от легкой в тяжелую степень (класс от A до C на масштабе халды Pied), максимальная концентрация пантопразола только немного увеличилась (1,5 раза) по сравнению со здоровыми добровольцами.
Клинические характеристики.
Индикация.
Лечение рефлюксного эзофагита, связанного с гастроэзофагеальным рефлюксом (ГЭРД).
Поддержание ремиссии эрозионного эзофагита.
Лечение патологических гиперсмерных государств, в том числе синдром Золлингер-Эллисона.
Противопоказание.
Повышенная чувствительность к производным активного вещества бензимидазола или к любому компоненту препарата.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействия.
Действие пантопразола для поглощения других препаратов . Pantopazole может уменьшить поглощение препаратов, биодоступность которых зависит от pH желудочного сока (например, некоторых противогрибковых препаратов, таких как кетоконазол, андтреконазол, нестермозоль или другие препараты, такие как эрлотиниб). Одновременное использование атазанавиры или ингибиторов неннепронесенных насосов не рекомендуется. Одновременное использование атазанавира или ненозоносных ярких ингибиторов может значительно снизить концентрации плазмы атазанавира или неольфинавира, привело к потере терапевтического эффекта и развития устойчивости к препарату.
Кумарин антикоагулянты. Существует послание от опыта после регистрации применения увеличения увеличения МН (Международный индекс нормализации) и протромбинского времени у пациентов, которые одновременно получают ингибиторы протонного насоса, включая пантамак и варфарин или Фенпрокомон. Увеличение времени муса и протромбинов может привести к чрезмерному кровотечению и даже смерти. Тяжелые последствия могут быть предотвращены в выявлении ранних симптомов. Следовательно, необходимо контролировать увеличение времени MU и протромбина у пациентов, которые одновременно получают ингибиторы протонного насоса и варфарина или фенпрокомона. Клопидогрел. Одновременное использование пантопразола и клопидогрела у здоровых добровольцев не имело клинически важного влияния на активное метаболит клопидогрела или индуцированного ингибированием тромбоцитов клопидорипа. При применении утвержденной дозы пантамака не требуется коррекция дозы клопидогрела.
Препараты, биодоступность которых может зависеть от рН желудка .
Pantoprazole вызывает длительное ингибирование секреции желудочной кислоты. Таким образом, пантопразол может повлиять на поглощение препаратов, биодоступность которых зависит от ph (например, кетоконазол, эфиры ампициллина и соли железа).
Ложноположительный результат анализа мочи на наличие ТГК
Существуют сообщения о ложных положительных результатах анализа мочи для тетрагидроканабиола (ТГК) у пациентов, получающих ингибиторы протонного насоса. Метод альтернативного анализа должен использоваться для проверки результатов.
MetoTrexate. Описания клинических случаев, опубликованные исследования популяции фармакокинетики и ретроспективных анализов указывают на то, что одновременное использование IPP и метотрексата (в первую очередь, высокие дозы; см. Тем не менее, нет официальных исследований взаимодействия метотрексата и IPP.
Другие взаимодействия. Pantoprazole в основном метаболизируется в печени через систему ферментов цитохрома P450. Основной путь метаболизма - деметилизация с CYP2S19 и другими метаболическими путями, включая окисление ферментами CYP3A4. Исследования с лекарственными средствами, которые также метаболизируются с этими способами, такие как карбамазепин, диазепам, глибенкамид, нифедипин, FENWARE и оральные контрацептивы, содержащие левороргестрел и этинилэстрадиол, не выявили клинически значимые взаимодействия. Результаты ряда исследований по возможных взаимодействиях показывают, что пантопразол не влияет на метаболизм активных веществ, которые метаболизируются с использованием CYP1A2 (например, кофеина, теофиллин), CYP2S9 (например, пирофиллирование, диклофенац, Naproxen), CYP2D6 (например, Метопролол), Cyp2e1, такой как этанол), не влияет на п-гликопротеин, который обеспечивает отсасывание дигоксина. Никаких взаимодействий не обнаружено при одновременном предписанных антацидах. Исследования проводились на взаимодействии пантопразола с одновременной задачей определенных антибиотиков (кларитромицин, метронидазол, амоксициллин). Клинически значимые взаимодействия между этими препаратами не обнаружены.
Особенности приложения.
Нарушение функций печени . У пациентов с тяжелыми расстройствами функции печени необходимо регулярно контролировать уровень ферментов печени. В случае увеличения уровня ферментов печени препарат должен быть прекращено препаратом.
Совместимое приложение с NSAIDS.
Длительное использование препарата Pantamak для профилактики язвы желудка и двенадцатиперстной кишки, вызванного потреблением НПВП, должно быть ограничено пациентами, которые склонны к частым обострениям язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки.
Оценка уровня риска осуществляется с учетом индивидуальных факторов риска, включая возраст (65 лет), историю язвы желудка или двенадцатиперстной кишки, а также желудочно-кишечное кровотечение.
Злокачественные образования желудка. Ослабление симптомов при лечении пантопразола не исключает возможности злокачественных образований в желудке. Следовательно, требуется дополнительное наблюдение и диагностическое исследование взрослых пациентов с недостаточным ответом или с ранним симптоматическим рецидивом после завершения лечения ингибиторами протонного насоса (IPP). Для пожилых людей эндоскопия также показана.
Острый интерстициальный нефрит. У пациентов принимая IPP (в частности пантопразоле), были случаи острого интерстициального нефрит. Острый интерстициальный нефрит может происходить на любой стадии терапии МПП и обычно объясняется идиопатической реакцией высокой чувствительности. Для появления острого интерстициального нефрита необходимо прекратить лечение пантопразолом.
Диарея, связанная с Clostridium difficl e Этот диагноз рассматривается в стабильной диареи.
Пациенты представляют минимальные дозы IPP и наименьшей продолжительность лечения, которые обеспечивают терапевтические задачи.
Переломы костей. Ряд опубликованных наблюдательных исследований приводят причины полагать, что ингибиторы терапии протонного насоса (IPP) могут быть связаны с увеличением риска остеопардизных переломов бедра, позвоночника и запястья. Риск переломов выше у пациентов, принимающих высокие дозы (то есть несколько приемов в день) или обрабатываются долгое время (год или более). Пациенты должны принимать более низкие дозы или применять краткосрочную терапию, которая соответствует условию пациента. Наблюдательные исследования показывают, что использование ингибиторов протонного насоса может увеличить общий риск переломов на
10-40%. Риск может быть предотвращен, если пациент предписан витамин D и кальцием вместе с терапией пантопразол. Необходимо быть особенно осторожным, предписанным пантопразоле:
- в течение длительного периода применения;
- пациенты летнего возраста;
- пациенты с другими факторами риска.
Пациенты предписаны минимальными для соответствующих показаний дозы и продолжительности терапии IPP. Пациенты с риском переломов остеепроз обрабатываются в соответствии с текущими терапевтическими протоколами .
Кожа и системные лапу. У пацієнтів, що лікувалися ІПП, зокрема пантопразолом, спостерігалися випадки виникнення шкірного (ШЧВ) та системного червоного вовчака (СЧВ). Ці явища виникали як уперше, так і як загострення вже наявного автоімунного захворювання. При лікуванні ІПП частіше виникала шкірна форма шкірного вовчака.
Найбільш поширеною формою ШЧВ, що спостерігалася у пацієнтів на терапії ІПП, був підгострий ШЧВ (ПШЧВ), і він виникав у пацієнтів різного віку (включаючи немовлят та літніх пацієнтів віком від 60 років). Ця побічна дія могла виникати як за декілька тижнів, так і через декілька років після початку лікування. Загалом дані гістологічних досліджень не показували ураження внутрішніх органів.
Системний червоний вовчак (СЧВ) спостерігався рідше, ніж ШЧВ у пацієнтів на терапії ІПП. СЧВ, що був пов'язаний з ІПП, зазвичай мав більш легкий перебіг, ніж немедикаментозні форми СЧВ. СЧВ міг з'являтись як через декілька днів, так і через декілька років після початку лікування пацієнтів різного віку – від молодого дорослого до старечого. У більшості пацієнтів СЧВ проявляється висипами, однак також спостерігалися артралгія та цитопенія.
Тривалість прийому ІПП має точно відповідати медичним показанням. Якщо у пацієнтів, що приймають пантопразол, з'являються симптоми, що нагадують ШЧВ або СЧВ, прийом препарату необхідно припинити і направити пацієнта на огляд до лікаря відповідного профілю. У більшості пацієнтів стан покращується вже за 4–12 тижнів після припинення прийому ІПП. Позитивні результати серологічних тестів (наприклад, ANA) та підвищені показники серологічного дослідження можуть зберігатись ще деякий час після зникнення клінічних проявів.
Дефіцит ціанокобаламіну (вітаміну В 12 ). Тривалий щоденний прийом (більше 3 років) препаратів, що пригнічують секрецію кислоти в шлунку, можуть стати причиною порушення всмоктування ціанокобаламіну (вітамін В 12 ) з наступною гіпо- або ахлоргідрією. У науковій літературі публікувались рідкісні повідомлення про дефіцит ціанокобаламіну, що виникав при кислотосупресорній терапії. Тому при виникненні клінічних симптомів дефіциту ціанокобаламіну перевіряють цей діагноз.
Гіпомагніємія. Спостерігалися рідкісні випадки симптоматичної та асимптоматичної гіпомагніємії, що інколи виникала через три місяці, а в більшості випадків – через рік після початку терапії. Серйозні побічні реакції включали тетанію, аритмію та конвульсивні напади. У більшості пацієнтів ступінь гіпомагніємії вимагав замісної магнієвої терапії або відміни прийому ІПП. Тому для пацієнтів, у яких можливе виникнення гіпомагніємії внаслідок тривалого прийому ІПП або інших препаратів, що знижують рівні магнію (наприклад, діуретики), лікар призначає ІПП на підставі даних аналізу рівнів магнію і періодично перевіряє ці рівні під час лікування ІПП.
Канцерогенність. Хронічна природа ГЕРХ часто вимагає тривалого прийому пантопразолу. В тривалих дослідженнях на гризунах пантопразол демонстрував канцерогенність і спричиняв рідкісні типи шлунково-кишкових пухлин. Значення цих рзультатів відносно канцерогенезу у людей невідоме.
Хибно позитивні результати аналізу сечі на ТГК (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Одночасний прийом пантопразолу з метотрексатом. Згідно з даними наукової літератури, одночасний прийом ІПП з метотрексатом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») зазвичай у високих дозах може підвищувати сироваткові рівні метотрексату та (або) його метаболітів, що підвищує ймовірність прояву токсичних ефектів метотрексату. Прийом високих доз метотрексату може вимагати тимчасового припинення лікування ІПП.
Вплив на результати лабораторних аналізів. Застосування ІПП, включаючи пантопразол, може збільшити рівні хромограніну А (CgA), що може впливати на результати дослідження нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути цього впливу, лікування ІПП має бути припинено за 14 днів до вимірювання CgA.
Допоміжні речовини. Цей лікарський засіб містить лактозу. Якщо у Вас встановлена непереносимість деяких цукрів, проконсультуйтеся з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.
Сумісне застосування з атазанавіром . Інгібітори протонної помпи не рекомендується застосовувати сумісно з атазанавіром (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо комбінація Пантамаку з атазанавіром є необхідною, слід проводити ретельний клінічний моніторинг (зокрема, вимірювання вірусного навантаження) у поєднанні зі збільшенням дози атазанавіру до 400 мг із застосуванням 100 мг ритонавіру. Дозу пантопразолу 20 мг на добу не слід перевищувати.
Інфекції шлунково-кишкового тракту, спричинені бактеріями. Пантопразол, як і інші ІПП, може збільшувати кількість бактерій, які зазвичай присутні у верхніх відділах шлунково-кишкового тракту. Лікування препаратом незначною мірою підвищує ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями, як Salmonella і Campylobacter .
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність. Дослідження репродуктивної функції проведені на тваринах не виявили порушення фертильності або вад розвитку плода, викликаних пантопразолом. Однак немає відповідних добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок. Оскільки результати досліджень репродуктивної функції тварин не завжди прогнозують результат у людини, цей препарат слід використовувати під час вагітності, тільки якщо користь для жінки перевищує ризик для плода.
Годування груддю. Дослідження на тваринах показали екскрецію пантопразолу з грудним молоком. Є дані щодо екскреції пантопразолу з грудним молоком людини. Рішення про продовження/припинення годування груддю або продовження/припинення лікування препаратом Пантамак потрібно приймати з урахуванням користі від годування груддю для дитини і користі від лікування препаратом Пантамак для жінки.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими
механізмами.
Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій, таких як запаморочення та розлади зору. У таких випадках не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Досліджень впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводили.
Спосіб застосування та дози.
Л ікування рефлюкс-езофагіту, пов'язаного з гастроезофагеальною рефлюксно ю хвороб ою (ГЕРХ).
Пантопразол показаний дорослим для лікування та полегшення симптомів рефлюкс-езофагіту, курс лікування – не довше 8 тижнів. Дорослим пацієнтам, у яких після 8-тижневого курсу лікування не досягнуто виліковування, може бути призначений ще один 8-тижневий курс пантопразолу. Безпека другого 8-тижневого курсу лікування для дітей не встановлена.
Пантопразол застосовують дітям з масою тіла від 40 кг для короткострокового лікування ерозивного езофагіту, пов'язаного з ГЕРХ (див. табл.2).
Підтримуюче лікування ерозивного езофагіту.
Рекомендовані дози наведено у таблиці 2.
Таблиця 2
Показання | Дозування | Частота застосування |
Лікування рефлюкс-езофагіту, пов'язаного з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) | ||
Дорослі | 40 мг | Один раз на добу впродовж 8 тижнів * |
Діти з масою тіла | ||
≥ 40 кг | 40 мг | Один раз на добу впродовж 8 тижнів |
Підтримання ремісії ерозивного езофагіту | ||
Дорослі | 40 мг | Один раз на добу |
Лікування патологічних гіперсекреторних станів, у тому числі синдрому Золлінгера–Еллісона | ||
Дорослі | 40 мг | Двічі на добу ** |
* Дорослим пацієнтам, які не одужали після 8 тижнів лікування, може бути призначений додатковий 8-тижневий курс лікування препаратом Пантамак.
** Кратність прийому та дозу потрібно скорегувати відповідно до потреб пацієнта. Продовжувати терапію потрібно, поки є клінічні показання. Призначалися дози до 240 мг на добу.
Таблиця 3
Спосіб прийому
Лікарська форма | Шлях | Вказівки* |
Таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні | Пероральний | Таблетку приймають цілою, незалежно від прийому їжі. |
* Пацієнтів інструктують, що Пантамак, таблетки, вкриті оболонкою, кишковорозчинні, не можна розламувати, жувати чи іншим чином подрібнювати. | ||
Супутній прийом антацидів не впливає на всмоктування таблеток.
Пацієнти літнього віку не потребують корегування дози.
Пацієнти з порушенням функції печінки. Серед пацієнтів з печінковою недостатністю не досліджувались дози понад 40 мг/добу.
Діти.
У даній лікарській формі Пантамак рекомендований для короткострокового лікування ерозивного езофагіту, пов'язаного з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, у пацієнтів з масою тіла ≥ 40 кг.
Лікарський засіб слід застосовувати дітям, як зазначено у розділах «Показання» та «Спосіб застосування та дози».
Безпека та ефективність пантопразолу для короткострокового лікування (до восьми тижнів) ерозивного езофагіту, пов'язаного з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, були оцінені у дітей віком від 1 до 16 років. Ефективність при ерозивному езофагіті не була продемонстрована у хворих віком до 1 року. Безпека та ефективність пантопразолу для дітей при лікуванні захворювань, крім ерозивного езофагіту, не оцінювалися.
Передозування.
Досвід прийому пацієнтами надвисоких доз пантопразолу ˃ 240 мг обмежений.
Пантопразол екстенсивно зв'язується з білками, повністю не виводиться за допомогою діалізу. У разі передозування з клінічними ознаками інтоксикації застосовують симптоматичну та підтримуючу терапію.
Побічні реакції.
Найчастішими побічними реакціями були діарея і головний біль (близько 1%). Небажані ефекти за частотою виникнення класифікують за такими категоріями: дуже часто ( > 1/100), часто ( > 1/100 і < 1/10), нечасто ( > 1/1000 і < 1/100), рідко ( > 1/10000 і < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (частота не визначена за наявними даними).
З боку крові та лімфатичної системи.
Рідко: агранулоцитоз.
Дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.
З боку імунної системи .
Рідко: реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).
Метаболізм та розлади обміну речовин.
Рідко: підвищення КК (креатин кінази), загальні набряки, гіперліпідемія і підвищення рівня ліпідів (тригліцериди, холестерин), підвищення рівня печінкових ферментів, зміни маси тіла.
Невідомо: гіпонатріємія, гіпомагніємія (див. розділ «Особливості застосування»), гіпокальціємія 1 , гіпокаліємія.
З боку психіки.
Нечасто: розлади сну.
Рідко: депресія (в тому числі загострення).
Дуже рідко: дезорієнтація (з ускладненнями).
Невідомо: галюцинації; сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів зі схильністю до даних розладів, а також загострення цих симптомів у разі їх наявності).
З боку нервової системи.
Нечасто: головний біль, запаморочення, депресія.
Рідко: розлади смаку.
Невідомо: парестезія.
З боку органів зору .
Рідко: порушення зору/затьмареність, затуманення зору.
З боку травного тракту.
Нечасто: діарея, нудота, блювання, здуття живота, запор, сухість у роті, абдомінальний біль і дискомфорт, гепатит.
З боку гепатобіліарної системи.
Нечасто: підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, γ-ГТ).
Рідко: підвищення рівня білірубіну.
Невідомо: ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.
З боку шкіри та підшкірних тканин.
Нечасто: шкірні висипання, екзантема, свербіж.
Рідко: кропив'янка, ангіоедема.
Невідомо: синдром Стівенса–Джонсона, синдром Лайєлла, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, набряк Квінке, фоточутливість.
З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини.
Нечасто: біль у суглобах, перелом стегна, зап'ястя або хребта.
Рідко: артралгія, міалгія.
Невідомо: спазми м'язів 2 .
З боку нирок та сечовидільної системи.
Невідомо: інтерстиціальний нефрит (з можливим розвитком ниркової недостатності).
З боку репродуктивної системи та молочних залоз.
Рідко: гінекомастія.
З боку опорно-рухового апарату.
Рідко: рабдоміоліз, переломи кісток, міалгія.
Загальні розлади.
Нечасто: астенія, втома, нездужання.
Рідко: підвищення температури тіла, набряк обличчя, периферичні набряки, фоточутливість.
Невідомо: гіпокальціємія одночасно з гіпомагніємією. Спазм м'язів, як наслідок порушення балансу електролітів.
1 Гіпокальціємія одночасно з гіпомагніємією.
2 Спазм м'язів як наслідок порушення балансу електролітів.
Термін придатності.
2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛС ЛІМІТЕД.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Фаза ІІ, Плот № 12, 15, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28 і 30, Сюрвей № 366, Прем'єр Індастріал Істейт, Качигам, Даман, 396210, Індія
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа