Личный кабинет
РАМИТОН А капс. 10мг/5мг №30
rx
Код товара: 758717
Производитель: Adamed (Польша)
2 900,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 05.07.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного средства
Рамитон А.
Место хранения:
Активные вещества: Рамиприл, Амлодипин;
1 капсула содержит 5 мг Рамиприла и 5 мг амлодипина (соответствует 6,934 мг амлодипина) или 10 мг Ramipril и 5 мг амлодипина (соответствующий 6,934 мг амлодипина) или 5 мг Ramipril и 10 мг амлодипина (соответствующая 13,868 мг амлодипина бейдрата) или 10 мг Рамиприла и 10 мг амлодипина (соответствует 13,868 мг амлодипина);
Капсулы 5 мг / 5 мг или 5 мг / 10 мг или 10 мг / 5 мг: микрокристаллическая целлюлоза; гидрофосфат кальция безводный; Крахмал кукурузы неулатинизирован; Крахмал кукурузы неулатинизированной низкой влажности; Грилась натрия гликолята (тип а); стеарилфумарат натрия; оксид железа красный (E 172); диоксид титана (E 171); желатин;
Капсулы для 10 мг / 10 мг: микрокристаллическая целлюлоза, гидрофосфат кальция безводный, крахмальный мозг, приплатинизирован, крахмал мозоль энстрализуется с низким содержанием влаги, натрия стариарат (тип a) натрия стеарил фумарат, желтый оксид железа (E 172), оксид железа черный 172) 172), оксид железа красный (E 172), диоксид титана (E 171), желатин.
Лекарственная форма. Капсулы твердые.
Основные физико-химические свойства:
Капсулы солидные 5 мг / 5 мг : твердые желатиновые капсулы, размер 1; крышка: непрозрачный, розовый; Корпус: непрозрачный, белый; Содержание капсул: белый или почти белый порошок.
Капсулы солидные 5 мг / 10 мг : твердые желатиновые капсулы, размер 1; Крышка: непрозрачная, красновато-коричневая; Корпус: непрозрачный, белый; Содержание капсул: белый или почти белый порошок.
Капсулы солидные 10 мг / 5 мг : твердые желатиновые капсулы, размер 1; крышка: непрозрачный, темно-розовый цвет; Корпус: непрозрачный, белый; Содержание капсул: белый или почти белый порошок.
Капсулы солидные 10 мг / 10 мг : твердые желатиновые капсулы, размер 1; крышка: непрозрачный, коричневый; Корпус: непрозрачный, белый; Содержание капсул: белый или почти белый порошок.
Фармакотерапевтическая группа. Комбинированные препараты ингибиторов ACE. Ингибиторы ACE в сочетании с антагонистами кальция. Рамиприл и Амлодипин. ATT CODE C09BB07.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм Рамиприла.
Рампролат, активный метаболит Рамиприла, подавляет фермент дипептидилакарпептидазы (синонимы: конвертер ангиотензина фермент, кининаза II). В плазме крови и тканях этот фермент катализирует трансформацию ангиотензина и активное вазоконстрикторное вещество ангиотензина II, а также разложение активного вазодилатора брадикинина. Сокращение образования ангиотензина II и ингибирования декомпозиции брадицинина приводит к вазодилатации.
Поскольку ангиотензин II также стимулирует освобождение альдостерона, RamiPrate способствует снижению секреции альдостерона. Средний индикатор реагирования в ингибиторах ACE монотерапии был ниже у чернокожих пациентов (африканцев) с артериальной гипертензией (как правило, с низким уровнем ренина), чем у белых пациентов.
Фармакодинамическое действие.
Использование RamiPril вызывает выраженное снижение периферийного сопротивления артерий. В целом, значительные изменения в почечных плазмотиках и скорости гломерелярной фильтрации не наблюдались. Использование рамистриловных пациентов с артериальной гипертензией приводит к снижению кровяного давления в горизонтальных и вертикальных положениях без компенсационного увеличения частоты сердечных сокращений. У большинства пациентов начало антигипертензивного действия одноразовой дозы Ramipril происходит 1-2 часа после перорального введения лекарственного средства. Максимальный эффект после одноразового приема обычно достигается через 3-6 часов после перорального введения. Антигипертензивный эффект хранится в течение 24 часов.
Максимальный антигипертензивный эффект с длительным лечением Рамиприлом проявляется через 3-4 недели. Показано, что антигипертензивный эффект в пролонгированной терапии проводится в течение 2 лет.
Внезапное прекращение приема кадра не приводит к быстрому и чрезмерному увеличению рикошета в артериальном давлении.
Клиническая эффективность и безопасность.
Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний .
Профилактическое плацебо-контролируемое исследование (изучение надежды) с более чем 9 200 пациентами, которые в дополнение к стандартной терапии были получены на RAMIPRIL. В этом исследовании пациенты с высоким риском сердечно-сосудистых заболеваний присутствовали портативные атеротреботические сердечно-сосудистые заболевания (наличие в анамнезе ишемических сердечных заболеваний, инсульт или периферических сосудистых заболеваний) или пациентов с диабетом, имеющими по меньшей мере один дополнительный фактор риска (документально подтвержденный Микроальбуминурия, артериальная гипертензия, повышенный уровень общего холестерина, холестерина низкой плотности или курящих липопротеинов).
Это исследование продемонстрировало, что RamiPril статистически значимо снижает частоту инфаркта миокарда, сердечно-сосудистой смерти и инсульта при применении индивидуально, а в комбинации (первичная комбинированная конечная точка).
Надежда Исследование: Основные результаты
Показатель | Рамиприл | Плацбор | Относительный риск (95% доверительный интервал) | Ценность П. |
% | % | |||
Все пациенты | n = 4,645. | n = 4,652. | ||
Основная комбинированная конечная точка | 14 | 17.8. | 0,78 (0,7-0,86) | <0,001. |
Инфаркт миокарда | 9,9. | 12.3 | 0, 80 (0,7-0,9) | <0,001. |
Смерть сердечно-сосудистые | 6.1 | 8.1. | 0,74 (0,64-0,87) | <0,001. |
Удар. | 3.4. | 4.9. | 0,68 (0,56-0,84) | <0,001. |
Вторичные конечные точки | ||||
Смерть по любой причине | 10.4. | 12.2. | 0,84 (0,75-0,95) | 0,005. |
Нужно для реваскуляризации | 16.0. | 18.3. | 0,85 (0,77-0,94) | 0,002. |
Госпитализация на нестабильной стенокардии | 12.1. | 12.3 | 0,98 (0,87-1.1) | ненадежный |
Госпитализация по сердечной недостаточности | 3.2. | 3.5. | 0,88 (0,7-1.1) | 0,25. |
Осложнения, связанные с диабетом Mellitus | 6.4. | 7,6. | 0,84 (0,72-0,98) | 0,03. |
В ходе исследования микро-надежды, который был предварительно запланирован в рамках исследования надежды, эффект, возникший, когда Рамиприл добавляли в дозе 10 мг до существующей цепи лечения по сравнению с плацебом у 3577 пациентов. В возрасте 55 лет (верхний возрастной предел не был) с нормальным или повышенным артериальным давлением, большинство из которых больны с диабетом 2 типа (и имели, по меньшей мере, один фактор риска сердечно-сосудистого вещества).
Результаты первичного анализа продемонстрировали, что в 117 (6,5%) участников исследований, получающих Рамиприл, а в 149 (8,4%) участников получают плацебо, разработали выраженную нефропатию, что соответствует относительному снижению риска на 24%; 95% ди [3-40], р = 0,027.
Двойная блокада системы Renin-Angiotensin-Aldosterone (Рас) .
В двух крупномасштабных рандомизированных контролируемых исследованиях [Ontarget (расследование Telmisartan в качестве монотерапии и в сочетании с рамкой для общей конечной точки) и VA Nephron-D (исследование нефропатия в сахарном диабете, спонсируемом Министерством ветеранов)] Изучено использование комбинации ингибитора ACE с рецепторами антагониста ангиотензин II.
Исследование Ontarget проводилось с участием пациентов с сердечно-сосудистыми или цереброваскулярными заболеваниями в анамнезе или с диабетом 2 типа с сопутствующими признаками целевых органов. В исследовании В.А. Нефрон-д пациентов с диабетом 2 типа и диабетической нефропатией.
Эти исследования не показали значительных преимуществ комбинированной терапии в отношении почек и / или сердечно-сосудистых последствий и смертности, в то время как возросший риск гиперкалия, острой почечной недостаточности и / или артериальной гипотензии по сравнению с монотерапией. Учитывая подобные фармакодинамические характеристики этих препаратов, эти результаты также применимы к другим ингибиторам ACE и антагонистам рецептора ангиотензина II.
Следовательно, азористы ингибиторов ACE и антагонисты ангиотензина II не могут быть использованы одновременно пациентам с диабетической нефропатией.
При изучении высоты (изучение воздействия алискирена на состояние пациентов с диабетом 2 типа с использованием сердечно-сосудистых и почечных конечных точек) оценили преимущества добавления алискирена к стандартным антагонисту ингибитора ACE или антагориста ангиотензина II для пациентов с диабетом 2 типа. Mellitus. И хроническое заболевание почек, сердечно-сосудистые заболевания или оба патологии. Это исследование было завершено заранее за счет увеличения риска нежелательных клинических последствий. В группе приема алискирена по сравнению с группой приемника плацебо, более высокая частота смертоносных случаев посредством сердечно-сосудистых заболеваний и инсульта, а также увеличение частоты серьезных нежелательных явлений (гиперкалиемия, гипотензия артериала и дисфункция почек) Отказ
Педиатрическое население .
В процессе рандомизированного двойного слепого плацебо-контролируемого клинического обследования с 244 педиатрическими пациентами с артериальной гипертензией (73% которых были первичной артериальной гипертензией) в возрасте 6-16 лет участники получали низкие, средние или высокие дозы Рамиприла для достижения Концентрации плазмы в них. Рамперакт, которые соответствуют ассортименту доз для взрослых 1,25 мг; 5 мг и 20 мг на основе массы тела. Через 4 недели было обнаружено, что Рамиприл неэффективен относительно конечной точки - снижение систолического артериального давления, но это снижает диастолическое давление при использовании высочайшей дозы исследуемого диапазона. Было показано, что как среда, так и высокие дозы Рамиприла снижают систолическое и диастолическое кровяное давление на статистически значимое количество у детей с подтвержденной артериальной гипертонией.
Этот эффект не наблюдался в процессе 4-х недель рандомизированного двойного слепого исследования с увеличением дозы, где был оценен эффект отмены лекарственного средства, и, в котором 218 педиатрических пациентов приняли участие в возрасте от 6 до 6 лет (75% из которых были первичная артериальная гипертензия). В ходе этого исследования наблюдалось умеренное увеличение рикошета как диастолического, так и систолического артериального давления после отмены, средних доз (2,5-10 мг) или высокие дозы (5-20 мг)] на основе массы тела. В изученной педиатрической популяции Рамиприл не показал линейный дозозависимый эффект.
Механизм действия амлодипина.
Амлодипин подавляет трансмембранный поток ионов кальция в клетках сердца и гладкой мышцы сосудов (медленный трубчатый блокировщик кальция или антагонист ионов кальция).
Механизм антигипертензивного действия обусловлен прямым релаксационным воздействием амлодипина на гладкую мышцу кровеносных сосудов, что способствует восстановлению системного периферического сосудистого сосудистого сопротивления.
Точный механизм, с помощью которого амлодипин устраняет стенокардианский ковер, не уточняется, но может иметь такие два действия:
1) Амлодипин расширяет периферические артериолы, тем самым уменьшая общую периферическое сопротивление (после нагрузки). Поскольку не вызывает рефлекторную тахикардию, потребление энергии миокарда и потребность в кислороде будет уменьшаться;
2) Из-за описанного механизма действия амлодипин увеличивает поток кислорода к миокарду даже в случае спазма коронарных артерий (принц стенокардина или вариант стенокардии).
Фармакодинамические свойства.
У пациентов с артериальной гипертензией одна доза амлодипина обеспечивает клинически значимое снижение артериального давления в течение 24 часов в положение, как лежащее и стоящее. Из-за медленного запуска амлодипин не вызывает острой артериальной гипотензии.
У пациентов с содержанием стенокардии на применение амлодипина 1 раз в день продлевает общее время возможной физической активности, задерживает начало атаки стенокардии и распространяется на значительно подавление сегмента ST, снижает частоту атаки стенокардии и снижает необходимость в таблетках глицитритринтрата.
Амлодипин не проявляет неблагоприятного воздействия на метаболизм и липиды в крови, поэтому подходит для лечения пациентов с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подарком.
Приложение пациентам с сердечной недостаточностью
В долгосрочном плацебо-контролируемом исследовании (похвалу-2) у пациентов с сердечной недостаточностью класса III и III и IV в соответствии с классификацией NYHA без клинических симптомов или объективных результатов, указывающих на ишемическую болезнь, получавшие стабильные дозы ингибиторов ACE, сбора и диуретики, амлодипин не повлияли на Общая сердечно-сосудистая смертность. В том же популяции амлодипин был связан с увеличением постов на легочной отеке.
Лечение сердечного приступа (ALLHAT)
Рандомизированное двойное слепое исследование заболеваемости и смертности «Исследование антигипертензивной и гиполипидемической терапии сердечного приступа» (ALLHAT) для сравнения новых процедур: амлодипин 2,5-10 мг / день (блокировщик каналов кальция) или лизиноприл 10-40 мг / день ( Ингибитор ACE) в качестве первой линии терапии к терапии с тиазидными диуретиками хлорталидон 12,5-25 мг / день с легкой и умеренной гипертонией.
В общей сложности 3357 пациентов с гипертонией возрастом от 55 лет были рандомизированы и наблюдались в среднем 4,9 года. У пациентов у пациентов было по меньшей мере один дополнительный фактор риска, фактор риска (36,1%), липопротеин высокой плотности <35 мг / дл (11,6%), гипертрофия левого желудочка, диагностированная электрокардиограмма или эхокардиография (20,9%), ток Сигарета курить (21,9%).
Основная конечная точка была CHD с летальным следствием или не пациентом инфарктом миокарда. Не было никаких существенных различий в первичной конечной точке между терапией с терапией амлодипина и хлорталидоновой терапии: отношение рисков (BP) составляло 0,98, 95% ди (0,90-1,07), p = 0,65. Среди вторичных конечных точек сердечной недостаточности (компонент композитной комбинированной сердечно-сосудистой конечной точки) был значительно выше в группе амлодипина по сравнению с группой хлороталидона (10,2% против 7,7%, BP 1.38, 95% ди [1,25 -1,52] р <0,001). Однако не было существенной разницы в смертности по всем причинам между терапией с терапией амлодипина и хлорталидон. BP 0,96, 95% ди [89-1,02] p = 0,20.
Педиатрическое население (возраст 6)
В исследовании, в котором 268 детей в возрасте 6-17 лет присутствовали вторичная гипертония, доза 2,5 мг и 5,0 мг амлодипина из плацебо показала, что обе дозы снижают систолическое кровяное давление намного больше, чем плацебо. Разница между двумя дозами была не статистически значимой.
Долгосрочные последствия амлодипина на рост, сексуальное созревание и общее развитие не изучались. Долгосрочная эффективность терапии амлодипина в детстве для уменьшения сердечно-сосудистой заболеваемости и взрослой смертности также не установлена.
Фармакокинетика.
Рамиприл.
Поглощение.
После устного введения Рамиприл быстро поглощается из пищеварительного тракта: максимальная концентрация Ramipril в плазме крови достигается в течение 1 часа. Учитывая удаление кадра с мочой, степень поглощения составляет по меньшей мере 56%, и она существенно не влияет на наличие пищи в пищеварительном тракте. Биодоступность активного метаболита рамы рамы после перорального введения рамы в дозе 2,5 мг и 5 мг составляет 45%.
Максимальная концентрация в плазме крови рамы рамы, единственным активным метаболитом RamiPril, достигается через 2-4 часа после приема рамы. Концентрация равновесия плазменной плазмы в условиях применения обычных доз (1 раз в день) достигается на 1 день лечения.
Распределение.
Связывание Ramipril с белками крови составляет приблизительно 73%, а RamiPrialates - 56%.
Метаболизм.
Рамиприл почти полностью метаболизируется до Рамправивации, дикетопиперазина эфира, дикетопиперазина и глюкуронидов Ramipril и RamiPrialates.
Разведение.
Экскреция метаболитов проводится преимущественно почками.
Уменьшение концентрации Ramipration в плазме крови возникает в нескольких фазах. Из-за мощной связывания насыщения с ACE и медленной диссоциацией с ферментом Ramiprylate характеризуется длительной клеммной фазой ликвидации при очень низких концентрациях в плазме крови.
После получения нескольких доз кадра эффективный период полураспада на 13-17 часов после получения дозы 5-10 мг и дольше после получения более низких доз от 1,25-2,5 мг. Разница связана с насыщенной способностью фермента к связыванию с Ramipration.
После получения одноразового рамы устной дозы и его метаболиты не были обнаружены в грудном молоке. Однако эффект нескольких доз неизвестен.
Пациенты с нарушенной функцией почек.
Почечная экскреция рамы ленты снижается у пациентов с нарушенной функцией почек, а почечный клиренс кадров пропорционален разрешению креатинина. Это приводит к увеличению концентрации плазмы RamiPrialates, что уменьшается медленнее, чем у обычной функции почек.
Пациенты с нарушением функции печени.
У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм раміприлу до раміприлату сповільнений, що зумовлено зниженою активністю печінкових естераз, а рівні раміприлу у плазмі крові у цих пацієнтів підвищені. Однак максимальна концентрація раміприлату у цих пацієнтів не відрізнялися від такої в осіб з нормальною функцією печінки.
Годування груддю.
Після перорального застосування одноразової дози 10 мг раміприлу його рівень у грудному молоці не визначався. Однак ефект при багаторазовому застосуванні невідомий.
Педіатрична популяція.
Фармакокінетичний профіль раміприлу досліджувався у 30 пацієнтів педіатричної популяції з артеріальною гіпертензією, вік яких становив 2−16 років, а маса тіла > 10 кг. Після застосування доз від 0,05 до 0,2 мг/кг раміприл швидко та у значній мірі метаболізувався до раміприлату. Максимальна концентрація раміприлату в плазмі крові досягалася через 2−3 години. Кліренс раміприлату у значній мірі корелював з логарифмом маси тіла (p < 0,01), а також із дозою препарату (p < 0,001). Кліренс та об'єм розподілу збільшувалися прямопропорційно віку дітей у кожній групі дозування. При застосуванні дози 0,05 мг/кг у дітей було досягнуто рівнів експозиції, які були порівнянними з експозицією у дорослих при застосуванні дози 5 мг раміприлу. В результаті застосування дози 0,2 мг/кг у дітей досягалися рівні експозиції, які були вищими, ніж при застосуванні максимальної рекомендованої дози 10 мг/добу у дорослих.
Амлодипін.
Абсорбція.
Після прийому всередину амлодипін майже повністю всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 6–12 годин після прийому. Прийом їжі не впливає на біодоступність лікарського засобу. Абсолютна біодоступність становить 64–80 %.
Розподіл.
Об'єм розподілу становить 21 л/кг маси тіла. Рівноважна концентрація у плазмі крові (5–15 нг/мл) досягається протягом 7–8 днів застосування лікарського засобу. У дослідженнях іn vitro було виявлено, що приблизно 97,5 % циркулюючого в крові амлодипіну зв'язується з білками плазми крові.
Метаболізм і виведення.
Амлодипін активно метаболізується у печінці (майже 90 %) до неактивних похідних піридину.
10 % вихідної сполуки і 60 % неактивних метаболітів виводиться із сечею, 20–25 % – з фекаліями.
Зниження концентрації у плазмі крові має двофазний характер. Кінцевий період напіввиведення із плазми крові становить близько 35–50 годин з урахуванням прийому лікарського засобу 1 раз на добу.
Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг маси тіла (для пацієнтів із масою тіла 60 кг – 25 л/год). У хворих літнього віку – 19 л/год.
Застосування особам літнього віку.
Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації амлодипіну у плазмі крові, однаковий як у пацієнтів літнього віку, так і в молодших пацієнтів. У людей літнього віку спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація–час» (AUC) та періоду напіввиведення. Було зареєстровано збільшення AUC та періоду напіввиведення лікарського засобу у хворих із застійною серцевою недостатністю.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Амлодипін інтенсивно метаболізується в неактивні метаболіти. 10 % від початкової сполуки виводиться у незміненому вигляді із сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не пов'язані зі ступенем порушення функції нирок. Цих пацієнтів можна лікувати за допомогою звичайної дози амлодипіну. Амлодипін не піддається діалізу.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Інформація щодо застосування амлодипіну пацієнтам із порушенням функції печінки дуже обмежена. У пацієнтів із печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення тривалості періоду напіврозпаду та до збільшення AUC приблизно на 40–60 %.
Педіатрична популяція.
Дослідження фармакокінетики проводили з участю 74 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 12 до 17 років (також 34 пацієнти віком від 6 до 12 років та 28 пацієнтів віком від 13 до 17 років), які отримували амлодипін у дозах 1,25–20 мг на добу за 1 або за 2 прийоми. Зазвичай кліренс при пероральному застосуванні (CL/F) у дітей віком від 6 до 12 років та у підлітків віком від 13 до 17 років становив 22,5 та 27,4 л/годину відповідно для хлопчиків і 16,4 та 21,3 л/годину відповідно для дівчаток. Спостерігається значна варіабельність експозиції у різних пацієнтів. Інформація щодо пацієнтів віком до 6 років обмежена.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих пацієнтів, артеріальний тиск яких належним чином контролюється раміприлом та амлодипіном, що призначають одночасно у тій же дозі, що і в комбінації.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до раміприлу, амлодипіну, похідних дигідропіридинів, інгібіторів АПФ (ангіотензинперетворювальний фермент) або до будь-якої допоміжної речовини.
Протипоказання, пов'язані із застосуванням раміприлу:
- ангіоневротичний набряк (спадковий, ідіопатичний або внаслідок попереднього застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ) в анамнезі;
- одночасне застосування з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або з порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м 2 ) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»);
- одночасне застосування з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Цилазаприл не слід починати приймати раніше ніж через 36 годин після останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та розділ «Особливості застосування»);
- екстракорпоральне лікування, що призводить до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»;
- виражений двобічний стеноз ниркових артерій або стеноз ниркової артерії в одній функціонуючій нирці;
- артеріальна гіпотензія або гемодинамічно нестабільні стани;
- ІІ та ІІІ триместри вагітності (див. розділи «Особливості застосування» та «Застосування у період вагітності та годування груддю»).
Протипоказання, пов'язані із застосуванням амлодипіну:
- виражена артеріальна гіпотензія;
- шок (включаючи кардіогенний шок);
- звуження вихідного відділу лівого шлуночка (наприклад, виражений стеноз устя аорти);
- гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Раміприл.
Протипоказані комбінації.
Екстракорпоральні методи лікування, які призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація з певними мембранами з високою гідравлічною проникністю (наприклад, поліакрилонітриловими), а також аферез ліпопротеїнів низької щільності з декстран сульфатом, через підвищений ризик тяжких анафілактоїдних реакцій. Якщо потрібне таке лікування, слід розглянути питання про використання іншого типу діалізної мембрани або іншого класу антигіпертензивних засобів.
Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Лікування цилазаприлом слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Лікування сакубітрилом/валсартаном не слід починати раніше ніж через 36 годин після останньої дози цилазаприлу (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Застосовувати з обережністю.
Подвійна блокада РААС: дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (серед яких розвиток гострої ниркової недостатності), порівняно з застосуванням лише одного засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).
Інгібітори mTOR або вілдагліптин: спостерігалося підвищення частоти розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ, рацекадотрилом та інгібітори mTOR (наприклад, темісиролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагліптин. Обережно слід застосовувати на початку терапії.
Калійзберігаючі діуретики, добавки калію або замінники солі, що містять калій: хоча калій у сироватці крові зазвичай залишається в межах норми, у деяких пацієнтів, які отримують цилазаприл, може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, триамтерен або амілорид), добавки калію або замінники солі, що містять калій, можуть призвести до значного збільшення рівня калію в сироватці крові. Слід також бути обережним при одночасному застосуванні цилазаприлу з іншими препаратами, що підвищують вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм та ко-тримоксазолом (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки триметоприм, як відомо, діє як калійзберігаючий діуретик амілорид. Тому комбінація цилазаприлу з вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо показано одночасне застосування, їх слід застосовувати з обережністю та з частим контролем рівня калію в сироватці крові.
Циклоспорин: гіперкаліємія може виникнути під час одночасного застосування інгібіторів АПФ з циклоспорином. Рекомендується моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Гепарин: під час одночасного застосування інгібіторів АПФ з гепарином може спостерігатися гіперкаліємія. Рекомендується моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що збільшують рівень калію у плазмі крові (включаючи антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин): може виникнути гіперкаліємія, тому необхідний ретельний моніторинг рівня калію у плазмі крові.
Триметоприм та комбінації фіксованих доз із сульфаметоксазолом (ко-тримоксазолом): у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ та триметоприм, і комбінації фіксованих доз із сульфаметоксазолом (ко-тримоксазолом), спостерігалась підвищена частота розвитку гіперкаліємії. Відомо, що у деяких пацієнтів, які отримують цилазаприл, може спостерігатися гіперкаліємія. Слід також бути обережним при одночасному застосуванні цилазаприлу з іншими лікарським засобами, що підвищують вміст калію в сироватці крові, такими як триметоприм та ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки триметоприм, як відомо, діє як калійзберігаючий діуретик амілорид. Тому комбінація цилазаприлу із вищезазначеними препаратами не рекомендується. Якщо показано одночасне застосування, їх слід застосовувати з обережністю та з частим контролем рівня калію в сироватці крові.
Антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, діуретики) та інші засоби, які можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад, нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, етанол, баклофен, альфузосин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): можливе посилення ризику артеріальної гіпотензії.
Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад, ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), які можуть зменшувати антигіпертензивний ефект раміприлу: рекомендується контроль артеріального тиску.
Алопуринол, імунодепресанти, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, які можуть змінювати кількість клітин крові: підвищена імовірність гематологічних реакцій.
Солі літію: інгібітори АПФ можуть зменшувати екскрецію літію, і тому може підвищуватися його токсичність. Рекомендується контроль рівня літію у крові.
Антидіабетичні засоби, включаючи інсулін: можливі гіпоглікемічні реакції. Рекомендується контроль рівня глюкози у крові.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) та ацетилсаліцилова кислота: можливе зниження антигіпертензивного ефекту раміприлу. Тому сумісне застосування інгібіторів АПФ і НПЗЗ може призвести до підвищення ризику погіршення функції нирок та збільшення рівня калію в крові.
Інгібітори неприлізину (НЕП): повідомлялося про підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ (таких як раміприл) та інгібіторів НЕП (таких як рацекадотрил).
Амлодипін.
Амлодипін безпечний при сумісному застосуванні з тіазидними діуретиками, β-адреноблокаторами, нітратами тривалої дії, нітрогліцерином, що застосовувався сублінгвально, НПЗЗ, антибіотиками та пероральними гіпоглікемічними засобами.
Вплив інших лікарських засобів на амлодипін:
- Інгібітори CYP3A4: одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.
- Індуктри CYP3A4 : при одночасному застосуванні відомих індукторів CYP3A4 концентрація амлодипіну в плазмі крові може відрізнятися. Тому слід контролювати артеріальний тиск і враховувати регулювання дози під час та після одночасного прийому ліків, особливо у разі застосування із сильними індукторами CYP3A4 (такими як рифампіцин, препарати звіробою).
Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту лікарського засобу.
Клінічні дослідження взаємодії показали, що циметидин, алюміній/магній (антацид) та силденафіл не впливали на фармакокінетику амлодипіну.
Такролімус. При одночасному введенні лікарського засобу з амлодипіном є ризик збільшення концентрації такролімусу в крові.
Для того щоб уникнути токсичності такролімусу, призначення амлодипіну пацієнту, який приймає такролімус, потребує моніторингу рівнів такролімусу в крові та коригування його дозування у разі необхідності.
Інгібітори mTOR (мішені рапаміцину у ссавці). Інгібітори mTOR, такі як сиролімус, темсиролімус та еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні з інгібіторами mTOR амлодипін може збільшувати їхню експозицію.
Дантролен (інфузії). У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.
Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.
Амлодипін може посилювати ефект інших антигіпертензивних лікарських засобів.
Клінічні дослідження взаємодії не показали впливу амлодипіну на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу, варфарину чи циклоспорину. Амлодипін не впливає на лабораторні показники.
Циклоспорин. Жодних досліджень взаємодії циклоспорину з амлодипіном не проводилось у здорових добровольців або інших популяціях, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, де спостерігалося збільшення змінної залишкової концентрації циклоспорину (у середньому 0–40 %). Слід враховувати необхідність моніторингу рівня циклоспорину у пацієнтів із трансплантатом нирки, які отримують амлодипін; за необхідності слід розглянути можливість зменшення дози циклоспорину.
Кларитроміцин є інгібітором CYP3A4. У пацієнтів, які отримують кларитроміцин з амлодипіном, можливий підвищений ризик гіпотонії. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином.
Симвастатин. Одночасне багатократне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг спричиняло зростання експозиції симвастатину на 77 % у порівнянні із застосуванням симвастатину окремо. Для пацієнтів, які приймають амлодипін, доза симвастатину повинна бути обмежена до 20 мг на добу.
Особливості застосування.
Рекомендується застосовувати лікарський засіб з обережністю у пацієнтів, які одночасно приймають діуретики, оскільки можлива втрата об'єму та/або кількість солі. Слід контролювати функцію нирок та вміст калію в сироватці крові.
Раміприл.
Подвійна блокада РААС. Є доказові дані на користь того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (зокрема розвитку гострої ниркової недостатності). У зв'язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).
Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, її слід застосовувати лише під наглядом спеціаліста та за умови частого контролю функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску.
Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам із діабетичною нефропатією.
Особливі категорії пацієнтів.
Вагітність. Інгібітори АПФ не слід застосовувати під час вагітності. Якщо продовження терапії інгібіторами АПФ не вважається необхідним, пацієнтам, які планують вагітність, слід перейти на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має встановлений профіль безпеки для застосування під час вагітності. При діагностуванні вагітності слід негайно припинити прийом інгібіторів АПФ і у разі необхідності розпочати лікування альтернативними лікарськими засобами (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Пацієнти з високим ризиком розвитку артеріальної гіпотензії.
Пацієнти зі значним підвищенням активності РААС. У пацієнтів зі значним підвищенням активності РААС ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ, особливо якщо інгібітор АПФ чи супутній діуретик призначають вперше або вперше підвищують дозу. Суттєвого підвищення активності РААС, яке потребує медичного нагляду, зокрема постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів:
– із тяжкою артеріальною гіпертензією;
– із декомпенсованою застійною серцевою недостатністю;
– із гемодинамічно значущою перешкодою для притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад, зі стенозом аортального або мітрального клапана);
– з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки;
– у яких наявна або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи тих, хто отримує діуретики);
– із цирозом печінки та/або асцитом;
– яким виконують обширні хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням лікарських засобів, що спричиняють артеріальну гіпотензію.
Як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів до початку лікування (однак у пацієнтів із серцевою недостатністю такі коригувальні заходи слід ретельно зважити щодо ризику виникнення перевантаження об'ємом).
Транзиторна або персистувальна серцева недостатність після інфаркту міокарда.
Пацієнти з ризиком виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування потрібен ретельний медичний нагляд.
Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози».
Хірургічне втручання .
Якщо це можливо, то лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання.
Контроль функції нирок .
Функцію нирок потрібно оцінювати до і під час проведення лікування та корегувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Особливо ретельний контроль потрібен за пацієнтами з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Є ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки.
Ангіоневротичний набряк .
У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»).
У разі розвитку ангіоневротичного набряку прийом лікарського засобу слід припинити. Потрібно негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під медичним наглядом протягом щонайменше 12–24 годин і може бути виписаний після повного зникнення симптомів.
У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк кишечника (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (із нудотою/блюванням або без них).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ із сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Лікування сакубітрилом/валсартаном не слід починати раніше ніж через 36 годин після останньої дози цилазаприлу. Лікування цилазаприлом не слід починати раніше ніж через 36 годин після останньої дози сакубітрилу/валсартану (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій » ).
Одночасне застосування інгібіторів АПФ із рацекадотрилом, інгібіторами mTOR (наприклад, сиролімусом, еверолімусом, темсиролімусом) та вілдагліптином може призвести до підвищеного ризику набряку Квінке (наприклад, набряку дихальних шляхів або язика з порушенням дихання або без нього) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Слід бути обережними при застосуванні рацекадотрилу, інгібіторів mTOR (наприклад, сиролімусу, еверолімусу, темсиролімусу) та вілдагліптину пацієнтам, які вже приймають інгібітор АПФ.
У пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори mTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсиролімус), може бути підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку, наприклад, набряк дихальних шляхів або язика з порушенням дихання або без нього (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Анафілактичні реакції під час десенсибілізації .
При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибілізації слід тимчасово припинити прийом раміприлу.
Гіперкаліємія .
У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти із нирковою недостатністю, пацієнти віком від 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові (наприклад, гепарин, ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм/сульфаметоксазол), або пацієнти із такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо сумісне застосування вищезазначених лікарських засобів вважається доцільним, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Калій у сироватці крові.
Інгібітори АПФ можуть викликати гіперкаліємію, оскільки вони інгібують вивільнення альдостерону. Ефект зазвичай не є значним у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів із порушеннями функції нирок та/або у пацієнтів, які приймають добавки калію (включаючи замінники солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм/сульфаметоксазол, особливо антагоністи альдостерону або блокатори ангіотензинових рецепторів, може виникнути гіперкаліємія. Пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, слід з обережністю застосовувати калійзберігаючі діуретики та блокатори рецепторів ангіотензину, а також контролювати рівень калію у сироватці крові та функцію нирок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Гіпонатріємія.
У деяких пацієнтів, які приймали раміприл, спостерігався синдром порушення секреції антидіуретичного гормону з подальшим розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати сироваткові рівні натрію в осіб літнього віку та в інших пацієнтів, які мають ризик розвитку гіпонатріємії.
Нейтропенія/агранулоцитоз .
Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії та анемії спостерігали рідко. Також повідомляли про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано здійснювати на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функцією нирок, супутнім колагенозом (наприклад, системним червоним вовчаком або склеродермією) або тими, хто приймає інші лікарські засоби, які можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).
Етнічні відмінності .
Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси порівняно із представниками інших рас. Це може бути обумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну.
Кашель.
При застосуванні інгібіторів АПФ повідомляли про виникнення кашлю. Характерним є те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам'ятати про можливість виникнення кашлю, спричиненого інгібіторами АПФ.
Амлодипін.
Безпека та ефективність застосування амлодипіну для купірування гіпертонічного кризу не були встановлені.
Пацієнти з серцевою недостатністю.
Пацієнти з серцевою недостатністю потребують особливого підходу. У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні за участю пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (клас III і IV за класифікацією NYHA) частота випадків набряку легенів була вищою в групі, що лікувалася амлодипіном, ніж у групі плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»). Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони можуть збільшити ризик майбутніх серцево-судинних подій та смертності.
Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки.
У хворих із порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну збільшується, однак рекомендацій щодо дозування лікарського засобу поки що немає. Тому застосування амлодипіну слід починати з нижнього рівня діапазону дозування і слід дотримуватися обережності як при початковому лікуванні, так і при збільшенні дози. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю може бути потрібне повільне титрування дози та ретельний контроль.
Застосування пацієнтам літнього віку.
Для пацієнтів літнього віку збільшення дози слід проводити з обережністю.
Пацієнти з нирковою недостатністю.
Цій категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози лікарського засобу. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функції нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.
Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.
Важлива інформація про допоміжні речовини .
Цей лікарський засіб містить натрій, тому пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію, слід бути обережними під час його застосування.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Раміприл.
Не рекомендується застосовувати інгібітори АПФ протягом першого триместру вагітності (див. розділ «Особливості застосування»). Застосування інгібіторів АПФ протипоказано протягом ІІ та ІІІ триместру вагітності (див. розділ «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Епідеміологічні дані щодо ризику тератогенності після застосування інгібіторів АПФ у I триместрі вагітності не були переконливими; однак не можна виключити незначне підвищення ризику. Якщо продовження терапії інгібітором АПФ вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, необхідно перейти на альтернативний антигіпертензивний лікарський засіб, який має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. Якщо встановлена вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити і розпочати альтернативну терапію.
Відомо, що застосування інгібіторів АПФ у II і III триместрах вагітності спричиняє у людини фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації черепа) і неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо інгібітор АПФ застосовують у ІІ триместрі вагітності, рекомендується ультразвукове дослідження функції нирок і черепа плода. Новонароджених, матері яких приймали інгібітори АПФ, слід ретельно обстежувати на наявність артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.
Амлодипін.
Безпека застосування амлодипіну під час вагітності у людини не встановлена.
У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичність спостерігалась при застосуванні у високих дозах.
Застосування у період вагітності рекомендується лише тоді, коли немає більш безпечної альтернативи і коли сама хвороба несе більший ризик для матері та плода.
Зважаючи на вищенаведену інформацію, не рекомендується застосовувати цей лікарський засіб у І триместрі вагітності та протипоказано у ІІ та ІІІ триместрах вагітності.
Годування груддю.
Раміприл.
Оскільки немає достатньої інформації щодо застосування раміприлу у період годування груддю, його не рекомендують застосовувати і надають перевагу альтернативним засобам лікування, особливо у разі, коли годують груддю новонародженого або передчасно народженого малюка.
Амлодипін.
Амлодипін проникає у грудне молоко. Частка материнської дози, яку отримує немовля, оцінювали у діапазоні 3–7 %, максимально 15 %. Ефект амлодипіну на немовля невідомий.
Рішення про продовження/припинення годування груддю або продовження/припинення терапії амлодипіном повинно бути прийнято з урахуванням користі від грудного вигодовування для дитини та користі застосування амлодипіну для матері.
Зважаючи на вищенаведену інформацію, цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати під час годування груддю. Рішення щодо продовження/припинення грудного вигодовування або продовження/припинення терапії потрібно приймати з урахуванням переваг грудного вигодовування для дитини та переваг терапії амлодипіном для матері.
Фертильність. Були повідомлення про оборотні біохімічні зміни в головках сперматозоїдів у деяких пацієнтів, які приймали блокатори кальцієвих каналів. Достатніх клінічних даних стосовно потенційного впливу амлодипіну на фертильність немає. В одному дослідженні на щурах виявлено несприятливий вплив на фертильність чоловіків.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Можливий незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Деякі побічні ефекти (наприклад, симптоми зниження артеріального тиску, такі як запаморочення) можуть порушити здатність зосередитися та реагувати, тому це може вплинути на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Ці побічні реакції спостерігалися на початку лікування або при переході з інших лікарських засобів. Після прийому першої дози або при збільшенні дози не рекомендується керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами протягом кількох годин. Рекомендується бути обережними, особливо на початку терапії.
Спосіб застосування та дози.
Лікарський засіб показаний пацієнтам, артеріальний тиск яких належним чином контролюється окремо призначуваними монокомпонентними лікарськими засобами в тих дозах, які рекомендовані для фіксованої комбінації.
Рекомендована початкова добова доза – 1 капсула.
Лікарський засіб слід приймати щодня 1 раз на добу в один і той самий час, незалежно від вживання їжі.
Не слід розжовувати або подрібнювати капсулу.
Фіксована комбінація не підходить для початкової терапії артеріальної гіпертензії.
У разі необхідності дозу лікарського засобу можна змінити або індивідуально титрувати компоненти вільної комбінації.
Добову дозу можна підвищити до максимальної – 10 мг/10 мг (1 капсула по 10 мг/10 мг 1 раз на добу).
Дорослі.
Пацієнтам, які лікуються діуретиками, слід дотримуватись обережності, оскільки у цих пацієнтів може відбуватися надмірне виведення рідини і/або хлориду натрію з організму. Функція нирок і рівень калію в сироватці крові повинні бути під контролем.
Особливі групи пацієнтів.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Пацієнтам із порушенням функції печінки лікування раміприлом слід розпочинати лише під пильним наглядом лікаря.
Максимальна добова доза повинна становити 2,5 мг раміприлу, тому даний лікарський засіб не застосовують пацієнтам із порушенням функції печінки.
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Оптимальна початкова і підтримувальна доза для хворих із нирковою недостатністю повинна бути скоригована індивідуально, шляхом окремого титрування дози раміприлу та амлодипіну.
Добову дозу раміприлу для пацієнтів з нирковою недостатністю слід розраховувати на основі показників кліренсу креатиніну:
– якщо кліренс креатиніну становить ≥ 60 мл/хв, немає необхідності коригувати початкову дозу (2,5 мг на добу); максимальна добова доза становить 10 мг;
– якщо кліренс креатиніну становить 30–60 мл/хв, необхідності у корекції початкової дози (2,5 мг на добу) немає, а максимальна добова доза становить 5 мг;
– якщо кліренс креатиніну становить 10–30 мл/хв, початкова добова доза становить 1,25 мг на добу, а максимальна добова доза – 5 мг;
– для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які перебувають на гемодіалізі:
- при гемодіалізі раміприл виводиться незначною мірою;
- початкова доза становить 1,25 мг, а максимальна добова доза – 5 мг;
- лікарський засіб слід приймати через декілька годин після проведення сеансу гемодіалізу.
Пацієнтам із нирковою недостатністю корекція дози амлодипіну не потрібна.
Амлодипін не піддається діалізу. Амлодипін слід з особливою обережністю призначати пацієнтам, які перебувають на діалізі.
Під час лікування лікарським засобом слід контролювати функцію нирок та рівень калію в сироватці крові. У разі погіршення функції нирок застосування лікарського засобу слід припинити, а дози його компонентів необхідно адекватно відкоригувати.
Пацієнти літнього віку.
Початкові дози раміприлу повинні бути якомога нижчими; подальше титрування дози повинно здійснюватися більш поступово через імовірність розвитку побічних реакцій. Застосування лікарського засобу не рекомендується пацієнтам віком від 75 років або дуже ослабленим пацієнтам.
Пацієнтам літнього віку можна призначати звичайні дози амлодипіну, однак при підвищенні дози слід дотримуватись обережності.
Діти .
Лікарський засіб не рекомендується застосовувати дітям через відсутність даних про безпеку та ефективність його застосування цій віковій категорії пацієнтів.
Передозування.
Раміприл.
Симптоми, спричинені передозуванням інгібіторів АПФ, можуть включати надмірну периферичну вазодилатацію (з вираженою артеріальною гіпотензією, шоком), брадикардію, електролітний дисбаланс, ниркову недостатність. Стан пацієнта слід ретельно контролювати. Призначається симптоматичне та підтримувальне лікування. Запропоновані заходи включають первинну детоксикацію (промивання шлунка, призначення сорбентів) та засоби для відновлення гемодинамічної стабільності, включаючи призначення агоністів α-1-адренергічних рецепторів або ангіотензину ІІ (ангіотензинаміду).
Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, погано виводиться із загального кровообігу шляхом гемодіалізу.
Амлодипін.
Дані про випадки навмисного передозування людини обмежені.
Симптоми. На основі наявних даних припускають, що сильне передозування може призвести до надмірної периферичної вазодилатації і, можливо, до рефлекторної тахікардії, вираженої і тривалої системної артеріальної гіпотензії, включаючи кардіогенний шок з летальним наслідком.
Лікування. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія внаслідок передозування амлодипіну потребує активних заходів лікування, включаючи частий контроль показників серцевої та дихальної функції, горизонтальне положення пацієнта з припіднятими нижніми кінцівками, контроль за об'ємом крові, що циркулює, та діурезом. Для відновлення тонусу судин та рівня артеріального тиску може виявитися корисним застосування судинозвужувального лікарського засобу, якщо немає протипоказань для його призначення. З метою усунення наслідків блокади кальцієвих каналів може виявитися ефективним внутрішньовенне введення глюконату кальцію.
У деяких випадках може виявитися ефективним промивання шлунка. У здорових добровольців застосування активованого вугілля через 2 години після прийому 10 мг амлодипіну знижувало швидкість абсорбції амлодипіну.
Оскільки амлодипін значною мірою зв'язується з білками крові, ефективність діалізу малоймовірна.
Побічні реакції.
Побічні реакції, які спостерігалися під час застосування активних компонентів окремо, зазначені відповідно до частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 – < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 – < 1/100), рідко (≥ 1/10000 – < 1/1000), рідкісні (< 1/10 000), частота невідома (не можуть бути оцінені за наявними даними).
Раміприл.
Профіль безпеки раміприлу включає такі побічні реакції, як стійкий сухий кашель та реакції, спричинені гіпотонією. До серйозних побічних реакцій належать інсульт, інфаркт міокарда, набряк Квінке, гіперкаліємія, ниркова або печінкова недостатність, панкреатит, тяжкі шкірні реакції та нейтропенія/агранулоцитоз.
З боку органів зору: нечасто – порушення зору, включаючи нечіткість зору; рідко – кон'юнктивіт.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: рідко – порушення слуху, дзвін у вухах.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: часто – непродуктивний подразнювальний кашель, бронхіт, синусит, задишка; нечасто – бронхоспазм, у тому числі загострення астми, закладеність носа; частота невідома – рак легень.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – запалення у травному тракті, розлади травлення, шлунково-кишковий дискомфорт, диспепсія, діарея, нудота, блювання; нечасто– панкреатит (поодинокі випадки з летальним наслідком при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхній ділянці живота, включаючи гастрит, запор, сухість у роті; рідко – глосит; частота невідома – афтозний стоматит.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: нечасто – підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон'югованого білірубіну; рідко – холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярні ушкодження; частота невідома – гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (у поодиноких випадках – з летальним наслідком).
З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, посилення діурезу, загострення уже наявної протеїнурії, підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові.
З боку ендокринної системи: частота невідома – синдром порушення секреції антидіуретичного гормону.
З боку обміну речовин, метаболізму : часто – підвищення рівня калію в крові; нечасто – анорексія, зниження апетиту; частота невідома – зниження рівня натрію в крові.
З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення; нечасто – вертиго, парестезії, агевзія, дисгевзія; рідко – тремор, порушення рівноваги; частота невідома – церебральна ішемія, у тому числі ішемічний інсульт і минуще порушення мозкового кровообігу, порушення психомоторних функцій, відчуття печіння, паросмія.
З боку психіки: нечасто – депресивний настрій, тривожність, нервозність, неспокій, порушення сну, включаючи сонливість; рідко – сплутаність свідомості; частота невідома – порушення уваги.
З боку серця: нечасто – ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда, тахікардію, аритмію, відчуття серцебиття, периферичні набряки;
З боку судин: часто – артеріальна гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе; нечасто – припливи, гіперемія; рідко – стеноз судин, гіпоперфузія, васкуліт; частота невідома – синдром Рейно.
З боку крові та лімфатичної системи: нечасто – еозинофілія; рідко – зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтропенію та агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів; частота невідома – недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія.
З боку імунної системи: частота невідома – анафілактичні та анафілактоїдні реакції, підвищення рівня антинуклеарних антитіл.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання, зокрема макулопопульозні; нечасто – ангіоневротичний набряк (у виняткових випадках обструкція дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку може мати летальний наслідок), свербіж, підвищена пітливість; рідко – ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхоліз; дуже рідко – реакція фоточутливості; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псоріазу, псоріатичний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, алопеція.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто – м'язові спазми, міалгія; нечасто – артралгія.
З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: нечасто – транзиторна еректильна імпотенція, зниження лібідо; частота невідома – гінекомастія.
Загальні розлади та реакції у місці введення: часто – біль у грудній клітці, слабкість; нечасто – пірексія; рідко – астенія.
Амлодипін.
При застосуванні амлодипіну найчастіше повідомляли про такі побічні реакції: сонливість, запаморочення, головний біль, пальпітація, припливи, біль у черевній порожнині, нудота, набряки гомілок, набряки та втомлюваність.
З боку органів зору: нечасто – порушення зору (включаючи диплопію).
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: нечасто – дзвін у вухах.
З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто – задишка, риніт; дуже рідко – кашель.
З боку шлунково-кишкового тракту: часто – біль у животі, диспепсія, порушення перистальтики кишечнику (включаючи запор і діарею), нудота; нечасто – блювання, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен, гіпертрофічний гінгівіт.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже рідко – жовтяниця*, гепатит* (у більшості випадків із холестазом).
З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто – порушення сечовипускання, ніктурія, збільшення частоти сечовипускання.
З боку обміну речовин, метаболізму : нечасто – гіперглікемія.
З боку нервової системи: часто – головний біль, запаморочення, сонливість (особливо на початку лікування); нечасто – тремор, розлади смаку, синкопе, гіпестезія, парестезії; дуже рідко – артеріальна гіпертензія, периферична нейропатія; частота невідома – екстрапірамідальний розлад.
З боку психіки: нечасто – зміна настрою (включаючи тривожність), безсоння, депресія; рідко – сплутаність свідомості.
З боку серця: часто – прискорене серцебиття; дуже рідко – інфаркт міокарда, аритмія (включаючи брадикардію, вентрикулярну тахікардію і фібриляцію передсердь);
З боку судин: часто – гіперемія, припливи; нечасто – артеріальна гіпотензія; дуже рідко – васкуліт.
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: дуже рідко – алергічні реакції .
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто – алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, посилене потовиділення, свербіж, висипи, екзантема; дуже рідко – ангіоневротичний набряк, набряк Квінке, мультиформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, світлочутливість; частота невідома – токсичний епідермальний некроліз.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто – набряк гомілковостопного суглоба; нечасто – артралгія, міалгія, м'язові спазми, біль у спині.
З боку репродуктивної системи та функції молочних залоз: нечасто – імпотенція, гінекомастія.
Загальні розлади та реакції у місці введення: часто – набряк, стомлюваність; нечасто – біль за грудиною, астенія, біль, нездужання.
Лабораторні показники: нечасто – збільшення або зменшення маси тіла; дуже рідко – підвищення рівня печінкових ферментів*.
*У більшості випадків з холестазом.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» для відповідного лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 6 капсул у блістері, по 5 блістерів в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Заявник. ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».
Місцезнаходження заявника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспiльська, 13.
Виробник. Адамед Фарма С.А.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Вул. Школьна 33, Ксаверов, 95–054, Польща.
Вул. Маршала Юзефа Пілсудського 5, Паб'яніце, 95–200, Польща
РАМИПРИЛ+АМЛОДИПИН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа