Личный кабинет
ТИЛДА табл. п/о №4
rx
Код товара: 51057
Производитель: Genom Biotech (Индия)
300,00 RUB
нет в наличии
Сообщить когда товар появиться в наличии
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
И n s t r u k k и я
Для медицинского использования лекарственного продукта
Тильда
Тильда
Хранилище:
Активные вещества: парацетамол, диклофенак натрий, хлорзоксазон;
1 таблетка, покрытая пленкой, содержит: парацетамол 500 мг, диклофенак натрия 50 мг, хлориноксазон 250 мг;
Эксципиенты: кукурузный крахмал, тальк очищен, стеарат магния, кремниевый коллоид безводного;
Пленочная оболочка : гипромалоза, полиэтиленгликоль 6000, очищенный тальк, диоксид титана (E 171), желтый краситель хинолина (E 104).
Форма наркотиков.
Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства: таблетки, покрытые желтой пленкой, вытянутая, биконвекс, с одной стороны и гладко с другой.
Фармакотерапевтическая группа. Нестероидальные анти -инфляционные и анти -ривматические агенты. Диклофенак, комбинации. ATX M01A B55.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Tilda ® - это комбинированный препарат, который имеет мышечный расслабляющий и анальгетический эффект.
Парацетамол , который является частью препарата, обладает анальгетиком, антифрамотичным и умеренно выраженным анти -инфляционным эффектом. Парацетамол ингибирует циклооксигеназу в основном в центральной нервной системе, влияя на центры боли и терморегуляции. Основой анальгетического действия является способность ингибировать синтез простагландинов из -за ингибирования фермента циклооксигеназы.
Diclofenac в Tilda ® имеет выраженный анти -инфляционный, анальгетический и умеренный антифрамовый эффект. Механизм действия связан с ингибированием активности циклооксигеназы - основного фермента метаболизма арахидоновой кислоты, который является предшественником простагландинов, который играет важную роль в патогенезе воспаления, боли и лихорадки. Анальгетическое действие вызвано двумя механизмами: периферическим (косвенно, путем ингибирования синтеза простагландинов) и центральным (из -за ингибирования синтеза простагландина в центральной и периферической нервной системе). Диклофенак, блокировка синтеза простагландина, удаляет или значительно уменьшает симптомы воспаления. Диклофенак снижает индуцированные простагландины, повышала чувствительность нервных окончаний к механическому раздражению и биологически активных веществам, образующихся в воспалении; Способствует температуре тела. Снижает концентрацию простагландинов в менструальной крови и интенсивность боли с первичной дисменореей. Диклофенак помогает увеличить объем движений в пораженных суставах, уменьшить боль в покое и во время движения. In vitro diclofenac в концентрации, эквивалентной той, которая достигается в тканях человека в лечении, не подавляет биосинтез хряща протеогликанов. Ингибирует агрегацию тромбоцитов. При травматической и послеоперационной боли препарат уменьшает боль в покое и во время движения, а также набухание в воспалении. Постоянный эффект наблюдается после 1-2 недель лечения.
Хлорозоксазон , который является частью препарата Tilda ® , обладает расслабляющим эффектом мышц, блокирует мульти -кровообразные рефлексы на уровне спинного мозга, которые участвуют в появлении и поддержании спазма скелетных мышц различной этиологии. Хлорозоксазон в сочетании с парацетамолом вызывает эффект опорно -двигательного аппарата.
Tilda ® не оказывает седативного эффекта.
Фармакокинетика.
Диклофенак.
Диклофенак натрия быстро поглощается в крови-максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1-2 часа. Связывание белка крови - более 99 %. Он хорошо проникает в ткани и синовиальную жидкость, где его концентрация растет медленно, через 4 часа достигает более высоких значений, чем в плазме крови. Пища может замедлить скорость всасывания, не влияя на полноту всасывания. Биодоступность - около 5 %.
Жизненный период плазмы крови составляет 1-2 часа, от синовиальной жидкости-3-6 часов. Около 35 % выводятся в виде метаболитов с фекалиями; Около 65 % - метаболизируется в печени и выделяется почками в виде неактивных производных, примерно на 1 % - без изменений.
Парацетамол.
Парацетамол быстро и почти полностью поглощается в желудочно -кишечном тракте. Максимальная концентрация в плазме достигается через 30-60 минут. Жизненный период 1-4 часа. Он равномерно распределен по всему телу. Связывание с белками плазмы крови варьируется. Парацетамол метаболизируется в печени и выводится в основном почками в виде конъюгированных метаболитов.
Хлорозоксазон .
Хлорозоксазон быстро поглощается из желудочно -кишечного тракта. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 1-2 часа. Он метаболизируется в печени, главным образом, с образованием конъюгатов с сульфатами и глюкуронатом и в небольшой степени - путем окисления с образованием цистеина и моркаптопулиновой кислоты. Он выводится в моче в основном в виде метаболитов и только 5 % взятой дозы - неизменной. Жизненный период 1-4 часа.
Клинические характеристики.
Индикация.
- Острая боль (мышца, основная, зубная, с локализацией в позвоночнике), с неглубулярным ревматизмом, ревматоидным артритом, анкилозирующим спондилитом, остеоартритом, спондилоартритом, острой импинкой, первичным дисменорреей, аднекси, фаринксит, фариннитом, фарином, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фаритом, фирменным , фаринит, аднексит.
- Пост -травматическая и послеоперационная боль.
Противопоказание.
Гиперчувствительность к активным веществам или любым другим компонентам препарата.
Острая язва желудка или кишечник; гастроинтенскоантное кровотечение или перфорация.
Кровотечение или перфорация желудочно-кишечного тракта в истории предварительной обработки нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП).
Активная форма язвенной язвы/кровотечение или рецидивирующее заболевание/анамнез кровотечения (два или более отдельных эпизодов установленной язвы или кровотечения).
Печеночная недостаточность.
Почечная недостаточность.
Застойная сердечная недостаточность (NYHA II-IV).
Высокий риск развития послеоперационного кровотечения, нарушения коагуляции крови, расстройств гемостаза, гематопоэтических расстройств или цереброваскулярного кровотечения.
Пациенты, которые в ответ на использование ибупрофена, диклофенака, парацетамола, ацетилсалициловой кислоты или других негероидальных анти -инфляционных препаратов (НПВП), бронхиальные приступы астмы («астма аспирина»), ангионеоротические и насализм, насализм, симптомы насала.
Болезнь крови, нарушение гематопоэза неизвестного Бытия, лейкопения.
Анемия выражена.
Врожденная гипербилирубинемия.
Дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.
Воспалительное заболевание кишечника (болезнь Крона или язвенной колит).
Лечение периоперационной боли при аорто-корнарном шунтировании (или использование искусственного кровообращения).
Ишемическая болезнь сердца у пациентов с стенокардией грудна имеет инфаркт миокарда.
Цереброваскулярные заболевания у пациентов, у которых есть инсульт или имеют эпизоды временных ишемических атак.
Болезни периферических артерий.
Алкоголизм.
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Диклофенак.
Литий, дигоксин.
Препарат может увеличить концентрации лития и дигоксина в плазме крови. Рекомендуется мониторинг лития и дигоксина в плазме крови.
Диуретики и антигипертензивные агенты.
Как и другие НПВП, сопутствующее использование диклофенака с диуретиками и антигипертензивными агентами (например, β-блокаторы, ингибиторы ангиотензин-конвертирующих ферментов (ACE)) может привести к снижению их антигипертензивного эффекта путем ингибирующего ингибирования сосудов. Таким образом, такая комбинация используется с предупреждениями, и пациенты, особенно пожилые люди, должны быть осторожны с артериальным давлением. Пациенты должны получать адекватную гидратацию, а мониторинг функций почек после начала сопутствующей терапии и на регулярной основе, особенно для диуретиков и ингибиторов АПФ, также рекомендуется из -за повышенного риска нефротоксичности.
Препараты, которые, как известно, вызывают гиперкалиемию.
Сопутствующее лечение диуретиков, способствующих калие, циклоспорина, таролимуса или триметоприма, может быть связано с увеличением уровня калия в сыворотке, поэтому пациенты должны чаще контролировать состояние пациента.
Сопутствующее использование Tilda ® приводит к снижению влияния фуросемида и антигипертензивных агентов.
Другие НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 и кортикостероиды.
Сопутствующее введение с нестероидными противовоспалительными препаратами глюкокортикостероиды увеличивают частоту нежелательных явлений от желудочно-кишечного тракта, включая риск желудочно-кишечного кровотечения или язв. Следует избегать сопутствующего использования препарата с другими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 из-за отсутствия каких-либо доказательств возможной выгоды от синергического эффекта.
Антикоагулянты и антипробиточные агенты.
Регулярное сопутствующее использование антикоагулянтных препаратов, особенно с варфарином и другими кумаринами, а также антиагрегантные препараты могут привести к увеличению риска кровотечения. Следовательно, в случае такой комбинации лекарств рекомендуется быть бдительным и регулярным наблюдением за пациентами, и наверняка не требуется никаких изменений в дозировке антикоагулянтов, рекомендуется тщательный мониторинг таких пациентов. Как и другие негероидальные анти -инфляционные препараты, диклофенак в высоких дозах может временно подавлять агрегацию тромбоцитов.
Селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (SSIZS).
Сопутствующее использование системных НПВП и SSR может увеличить риск желудочно -кишечного тракта
кровотечение.
Антидиабетические препараты.
При одновременном использовании препарата и антидиабетических препаратов эффективность последнего не меняется. Однако известные индивидуальные отчеты о развитии в таких случаях, как
Гипогликемия и гипергликемия, которая потребовала изменения дозы антифрамовых препаратов во время применения препарата. Следовательно, уровень глюкозы в крови следует контролировать во время терапии.
Метотрексат.
Диклофенак может ингибировать клиренс метотрексата в почечных канальцах, что приводит к повышению уровня метотрексата.
При использовании НПВП следует проявлять осторожность менее чем за 24 часа до или после введения метотрексата, как в таких случаях концентрация метотрексата в крови может увеличиться, и его токсический эффект может увеличиться. Существуют данные о серьезной токсичности, когда интервал между использованием метотрексата и НПВП, включая диклофенак, был в течение 24 часов. Это взаимодействие опосредовано накоплением метотрексата в результате нарушения почечной экскреции в присутствии НПВП.
Циклоспорин.
Влияние диклофенака, а также других НПВП на синтез простагландинов в почках может повысить нефротоксичность циклоспорина, в этом отношении диклофенак должен использоваться в более низких дозах, чем для пациентов, которые не используют циклоприн.
Такролимус.
При использовании НПВП с такролимусом возможен риск нефротоксичности, что может быть косвенно из -за воздействия НПВП и ингибитора кальциневрина почечного антипростагландина.
Антибактериальные хинолоны.
Разработка судорог у пациентов, которые одновременно использовали хинолон и НПВП. Это может наблюдаться у пациентов с эпилепсией или без него. Таким образом, при выборе пациентов с хинолоном следует соблюдать осторожность при использовании пациентов с хинолоном, которые уже получают НПВП.
Фенитоин.
При одновременном использовании фенитоина с диклофенаком рекомендуется контролировать концентрацию фенитоина в плазме крови из -за ожидаемого увеличения воздействия фенитоина.
Холестипол и холестирамин.
Эти препараты могут привести к задержке или уменьшению диклофенака. Таким образом, рекомендуется назначить диклофенака, по крайней мере, за час до или 4-6 часов после холестипола/холестирамина.
Сердечные гликозиды.
Сопутствующее использование сердечных гликозидов и НПВП может усугубить сердечную недостаточность, снизить GDF и повысить уровень в плазме в крови.
Мифепристон.
НПВП не следует использовать в течение 8-12 дней после использования мифепристона, поскольку НПВП могут уменьшить влияние мифепристона.
Мощные ингибиторы CYP 2 C 9.
Диклофенак с мощными ингибиторами CYP2C9 (например, вориконазол) должен быть осторожным при дикозоле), что может привести к значительному увеличению максимальных концентраций в плазме в крови и воздействия диклофенака из -за метаболизма диклофенака.
Препараты, которые стимулируют ферменты, которые метаболизируют лекарства.
Препараты, которые стимулируют ферменты, такие как рифампицин, карбамазепин, фенитоин, звезда Святого Иоанна (Hypericum perforatum) и т. Д., Теоретически способны снижать концентрации диклофенака в плазме крови.
Парацетамол.
Скорость поглощения парацетамола может быть увеличена за счет использования метоклопрамида и домперидона и уменьшения холестирамином. Антикоагулянт варфарина и других кумаринов может быть усилен с помощью одновременного длительного регулярного ежедневного использования парацетамола с увеличением риска кровотечения. Периодическое введение не оказывает существенного эффекта.
Барбитураты уменьшают антифрамовый эффект парацетамола.
Противоинсулька (включая фенитоин, барбитураты, карбамазепин), которые стимулируют активность микросомальных ферментов печени, могут усилить токсическое влияние парацетамола на печень из -за увеличения степени трансформации препарата в гепатотоксические метаболиты. При одновременном использовании парацетамола с гепатотоксическими агентами токсическое влияние препаратов на печень увеличивается.
Сопутствующее использование высоких доз парацетамола с изониазидом, рифампицин увеличивает риск гепатотоксического синдрома. Парацетамол уменьшает диуретики.
Не используйте алкоголь одновременно.
Влияние на лабораторные испытания
Использование парацетамола может повлиять на результаты анализа глюкозы в крови, выполняемой глюкосеоксидазой-пероксидазой. Использование парацетамола может влиять на тесты мочевой кислоты в крови, выполняемой методом фосфат-вульфрана. Скорость поглощения парацетамола может быть снижена холестирамином.
Хлорозоксазон.
Действие хлорозоксазона усугубляется этанолом и другими средствами, которые оказывают ингибирующее влияние на ЦНС. Чтобы назначить с осторожностью фенитоин, барбитураты, рифампицин, фенилбутазон, трициклические антидепрессанты, так как существует риск интоксикации. Сопутствующее использование с диуретическими препаратами снижает эффективность последних, поэтому вам нужно принимать лекарства с интервалом в несколько часов. Сопутствующее использование хлорзоксазона с дисульфирамом приводит к снижению клиренса в плазме хлорзоксазона на 85 %, что приводит к удвоению пика концентрации хлорозоксазона в плазме и расширению его полураспада в среднем от 0,92-5,1 часа. При одновременном использовании хлорозоксазона и изониазида медленных ацетиляторов наблюдается снижение клиренса хлорозоксазона на 56 %, что сопровождается повышенным седативным эффектом, головной болью и тошнотой. Через 2 дня, после прекращения одновременного использования хлорзоксазона и изониазида, существует реакция на увеличение клиренса хлорзоксазона на 56 % по сравнению с исходным значением. Аналогичные, но менее выраженные эффекты также были записаны в быстрых ацетиляторах, в которых фармакокинетические параметры хлорозоксазона возвращались к исходным значениям в течение 2 дней.
Особенности приложения.
Для диклофенака.
Чтобы минимизировать нежелательные эффекты, лечение следует начинать с наименее эффективной дозы в течение кратчайшего периода времени, необходимого для контроля симптомов.
Сопутствующее использование диклофенака с системными НПВП, такими как селективные ингибиторы циклооксигеназы-2, из-за отсутствия каких-либо доказательств синергического эффекта и из-за потенциальных аддитивных побочных эффектов.
Осторожность необходима для пожилых пациентов. В частности, рекомендуется использовать самую низкую эффективную дозу ослабленных пожилых пациентов или низкую массу тела.
Как и в случае с другими НПВП, могут возникать аллергические реакции, включая анафилактические/анафилактикоидные реакции, даже без предварительного воздействия диклофенака.
Из -за своих фармакодинамических свойств диклофенак, как и другие НПВП, может маскировать признаки и симптомы инфекции.
Влияние на пищеварительный тракт.
При применении всех НПВП, включая диклофенак, случаи желудочно -кишечного кровотечения (случаи рвоты крови, земли), образование язвы или перфорация, которые могут быть смертельными и возникают в любое время при лечении в присутствии или отсутствие профилактических симптомов. или предыдущая история серьезных явлений от желудочно -кишечного тракта. Эти явления обычно имеют более серьезные последствия у пожилых пациентов. Если пациенты, получающие диклофенак, имеют явления желудочно -кишечного кровотечения или образования язвенных кровотечений, использование препарата следует прекратить.
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, включаючи диклофенак, для пацієнтів із симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту (ТТ), обов'язковим є медичний нагляд і особлива обережність. Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації у ТТ збільшується з підвищенням дози НПЗЗ, включаючи диклофенак.
Пацієнти літнього віку мають підвищену частоту небажаних реакцій на застосування НПЗЗ, особливо щодо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.
Щоб знизити ризик такого токсичного впливу на ТТ, лікування починають та підтримують найнижчими ефективними дозами. Для таких пацієнтів, а також тих, хто потребує супутнього застосування лікарських засобів, що містять низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК/аспірин) або інших лікарських засобів, які, ймовірно, підвищують ризик небажаної дії на ТТ, слід розглянути питання про застосування комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів (наприклад, інгібіторів протонної помпи або мізопростолу). Пацієнти зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо літнього віку, повинні повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (особливо кровотечі в ТТ). Застереження також потрібні для хворих, які отримують одночасно лікарські засоби, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), антитромботичні засоби (наприклад, АСК) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.
Вплив на печінку.
Ретельний медичний нагляд потрібен у випадку, коли диклофенак призначається пацієнтам з порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитись.
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, включаючи диклофенак, рівень одного або декількох ферментів печінки може підвищуватися.
Під час тривалого лікування препаратом призначається регулярне спостереження за функціями печінки та рівнями печінкових ферментів як застережний захід. Якщо порушення функції печінки зберігаються або погіршуються та якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов'язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілія, висипання), застосування препарату слід припинити. Перебіг захворювань, таких як гепатити, може проходити без продромальних симптомів. Застереження необхідні у разі, якщо препарат застосовується пацієнтам з печінковою порфірією, через імовірність провокування нападу.
Вплив на нирки.
Оскільки при лікуванні НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків, особливу увагу слід приділити пацієнтам з порушеннями функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам літнього віку, пацієнтам, які отримують супутню терапію діуретиками або препаратами, що суттєво впливають на функцію нирок, а також пацієнтам із суттєвим зниженням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад, до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках як застережний захід рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай зумовлює повернення до стану, який передував лікуванню.
Вплив на шкіру
У зв'язку із застосуванням НПЗЗ, в тому числі диклофенаку, у дуже рідких випадках були зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз). У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: поява реакції відзначається в більшості випадків протягом першого місяця лікування. Застосування препарату необхідно припинити при першій появі шкірних висипань, ураженнях слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.
СЧВ і змішані захворювання сполучної тканини.
У пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) і змішаними захворюваннями сполучної тканини може спостерігатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.
Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти.
Для пацієнтів з наявністю в анамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного моніторингу та надання рекомендацій, оскільки у зв'язку із застосуванням НПЗЗ, включаючи диклофенак, були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.
Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому лікуванні, може бути пов'язано з незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).
Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, стійкою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендовано, за необхідністю застосування можливе лише після ретельної оцінки ризику-користі тільки в дозуванні не більше 100 мг на добу. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, та пацієнтам, які палять).
Пацієнти повинні бути проінформовані щодо можливості виникнення серйозних антитромбічних випадків (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мови), яке може відбутися у будь-який час. У цьому випадку треба негайно звернутися до лікаря.
Вплив на гематологічні показники.
При тривалому застосуванні даного препарату, як і інших НПЗЗ, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.
Диклофенак може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням гемостазу, геморагічним діатезом або гематологічними порушеннями.
Астма в анамнезі.
У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), хронічними обструктивними захворюваннями легень або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо такими, що пов'язані з алергічними, подібними до ринітів, симптомами) частіше виникають реакції на НПЗЗ, такі як загострення астми (так звана непереносимість аналгетиків/аналгетична астма), набряк Квінке або кропив'янка. У зв'язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендовано спеціальні застережні заходи (готовність до надання невідкладної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висипання, свербіж або кропив'янка.
Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, натрію диклофенак та інші НПЗЗ можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні пацієнтам, які страждають на бронхіальну астму, або пацієнтам з бронхіальною астмою в анамнезі.
Фертильність у жінок.
Застосування диклофенаку може призвести до порушення фертильності у жінок і не рекомендується жінкам, які прагнуть завагітніти. Щодо жінок, які можуть мати труднощі із зачаттям або які проходять дослідження з приводу безпліддя, слід розглянути питання про відміну препарату.
Для парацетамолу.
Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект.
Пацієнтам, які приймають аналгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем. У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.
Необхідно порадитись з лікарем стосовно можливості застосування препарату у пацієнтів з порушеннями функції нирок і печінки.
Враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.
Не перевищувати зазначених доз.
Не приймати препарат з іншими засобами, що містять парацетамол.
Якщо симптоми не зникають, звернутися до лікаря.
Для хлорзоксазону.
Не слід призначати пацієнтам з порушенням функції печінки і слід припинити застосування, якщо з'явились ознаки гепатоксичності. Пацієнтам, у яких після застосування з'явились ознаки,
такі як лихоманка, висипання, жовтяниця, темна сеча, втрата апетиту, нудота, блювання, необхідно звернутися до лікаря. Не слід призначати пацієнтам, хворим на порфірію.
Як і інші НПЗЗ, препарат може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати за пацієнтами з порушенням гемостазу.
Не перевищувати зазначених доз.
Враховувати, що у хворих на алкогольні нециротичні ураження печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти.
Не приймати одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол або диклофенак.
Під час застосування не слід вживати алкоголь.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Препарат протипоказаний у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацієнтам, у яких під час лікування препаратом спостерігаються порушення зору, запаморочення, сонливість або інші порушення з боку центральної нервової системи, слід утримуватися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дозу визначає лікар для кожного хворого індивідуально, залежно від віку пацієнта, характеру та перебігу захворювання, індивідуальної переносимості та лікувальної ефективності препарату. Препарат слід застосовувати у найменших ефективних дозах протягом найкоротшого періоду часу, враховуючи завдання лікування у кожного окремого пацієнта.
Дорослим і дітям віком від 14 років застосовувати по 1 таблетці 2-3 рази на добу після їди.
Таблетки не розжовувати, запивати достатньою кількістю води ( 0,5-1 склянка).
Інтервал між прийомами становить не менше 4 годин.
Тривалість курсу лікування становить не більше 5-7 днів і залежить від динаміки симптомів.
Максимальна добова доза препарату для дорослих та дітей віком від 14 років становить не більше 3-х таблеток.
Максимальний термін застосування без консультації лікаря – 3 дні.
Діти.
Препарат протипоказаний дітям віком до 14 років.
Передозування.
Диклофенак.
Симптоми.
Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може спричинити такі симптоми як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, шум у вухах та судоми. Гостра ниркова недостатність та ураження печінки можливі у випадку тяжкої інтоксикації.
Лікування.
Лікування гострого отруєння НПЗЗ, включаючи диклофенак, полягає у проведенні підтримуючої і симптоматичної терапії. Це стосується таких проявів як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, шлунково-кишкові розлади, пригнічення дихання. Малоймовірно, що такі специфічні лікувальні заходи як форсований діурез, діаліз або гемоперфузія, будуть ефективними для виведення НПЗЗ, включаючи диклофенак, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв'язуються з білками крові і піддаються інтенсивному метаболізму. Після прийому потенційно токсичних доз можна застосувати активоване вугілля, а після прийому потенційно небезпечних для життя доз проведення знезараження шлунка (наприклад викликання блювання, промивання шлунка).
Парацетамол.
Ураження печінки може виникнути у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли понад 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів із факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбітону, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, що індукують печінкові ферменти; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи, наприклад, неправильне харчування, СНІД, голодування, муковісцидоз, кахексія) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки. Симптоми передозування у перші 24 години: блідість шкіри, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та призвести до летального наслідку. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним болем у ділянці попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалась також серцева аритмія і панкреатит. При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку нервової системи: запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи: нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз); з боку системи травлення – гепатонекроз.
Лікування.
Термінові заходи підтримуючої і симптоматичної терапії.
При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням, або можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження органів.
Якщо надмірна доза препарату була прийнята у межах 1 години, слід розглянути доцільність застосування активованого вугілля. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому препарату, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. За необхідності пацієнту внутрішньовенно вводити N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. У разі відсутності блювання може бути застосований перорально метіонін як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.
Підтримуюче і симптоматичне лікування показане при таких ускладненнях як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія є ефективними для виведення НПЗЗ, оскільки активні речовини препарату значною мірою зв'язуються з білками плазми крові і піддаються інтенсивному метаболізму.
Хлорзоксазон.
Після передозування хлорзоксазону можуть бути шлунково-кишкові розлади, сонливість, запаморочення, головний біль, нездужання, млявість з подальшою вираженою втратою м'язового тонусу, гіпотонія, пригнічення дихання. Були зафіксовані поодинокі випадки коми після передозування хлорзоксазону, в одному із них після введення пацієнту внутрішньовенно флумазенілу. Іноді фіксувалися випадки гепатотоксичності з летальним результатом і один випадок кривошиї після передозування хлорзоксазону.
Лікування .
Термінові заходи підтримуючої і симптоматичної терапії. Випорожнення шлунка шляхом промивання, і застосування активованого вугілля. Підтримуюче і симптоматичне лікування показане при таких ускладненнях як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія є ефективними для виведення НПЗЗ, оскільки активні речовини препарату значною мірою зв'язуються з білками плазми крові і піддаються інтенсивному метаболізму.
Побічні реакції.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, біль в епігастрії, печія, анорексія, підвищення активності печінкових трансаміназ, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, гастрити; гастроінтестинальна кровотеча, кровотечі і перфорації, іноді летальні, особливо у хворих літнього віку; блювання з домішками крові, геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишечнику, що супроводжуються або не супроводжуються кровотечею чи перфорацією (іноді летальні, особливо у хворих літнього віку), коліти (у тому числі геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запор; стоматит, включаючи виразковий стоматит, глосит; порушення функції стравоходу, діафрагмоподібний стеноз кишечнику; панкреатит.
З боку нервової системи: порушення чутливості, головний біль, запаморочення, сонливість, втомлюваність, збудження, парестезії, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, порушення мозкового кровообігу, інсульт, зорові порушення, затуманення зору, загальне нездужання.
З боку психіки: галюцинації, дезорієнтація, депресія, порушення пам'яті, порушення сну, нічні кошмари, безсоння, дратівливість, занепокоєність, відчуття страху, психотичні розлади, сплутаність свідомості, психомоторне збудження.
З боку судин: артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, васкуліт.
З боку органів зору: зорові порушення, затуманення зору, диплопія, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху : вертиго, дзвін у вухах, шум у вухах, розлади слуху.
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, тахікардія, задишка, біль у ділянці серця, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, васкуліт.
З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, анемія, включаючи апластичну анемію; гемолітична анемія (особливо для хворих із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), агранулоцитоз, панцитопенія, сульфгемоглобінемія, метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: бронхоспазм (особливо у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ), бронхіальна астма (включаючи задишку), біль у грудях, пневмоніти.
З боку нирок та сечовивідної системи: зміна забарвлення сечі, гематурія, гострий нефрит, гостра ниркова недостатність, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактичні/анафілактоїдні реакції, включаючи артеріальну гіпотензію та анафілактичний шок, набряк Квінке, ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).
З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень трансаміназ, печінкова недостатність, порушення функції печінки, гепатит, некроз печінки, жовтяниця, блискавичний гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: свербіж, шкірні висипання, почервоніння, висипання на слизових оболонках, кропив'янка, бульозні висипання, екзема, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, алергічний дерматит, випадіння волосся, реакції фоточутливості, пурпура, в тому числі алергічна.
Загальні розлади: затримка рідини, загальна слабкість, втомлюваність, посилене потовиділення.
Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз : імпотенція.
Диклофенак , особливо у високих дозах (150 мг/добу) і при тривалому застосуванні, може підвищувати ризик виникнення артеріальної тромбоемболії (наприклад інфаркту міокарда чи інсульту).
Парацетамол може спричинити такі побічні реакції як синці і кровотечі.
Хлорзоксазон може спричинити наступні побічні реакції: гіперстимуляція, петехії, екхімоз, гепатотоксичність, іноді летальна, рідко кривошия, сонливість, запаморочення, іноді подразнення шлунково-кишкового тракту, іноді шлунково-кишкові кровотечі, головний біль, рідко реакції гіперчутливості, включаючи висипання на шкірі, синці, кропив'янка, свербіж, набряк Квінке, анафілактоїдні реакції. У деяких пацієнтів внаслідок прийому препарату виникали жовтяниця і пошкодження печінки.
Термін придатності . 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 4 таблетки в стрипі; по 1 стрипу у картонному конверті, по 50 картонних конвертів у коробці з картону.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
Дженом Біотек Пвт. Лтд.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Плот номер D-121, 122, 123, ЕмАйДіСі Малегаон, Тал. Сіннар, Насік 422103, штат Махараштра, Індія.
ПАРАЦЕТАМОЛ+ДИКЛОФЕНАК+ХЛОРЗОКСАЗОН
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
