Личный кабинет
ТРИСЕПТОЛ табл. 480 мг №20
rx
Код товара: 38247
Производитель: Лекхим-Харьков (Украина, Харьков)
1 200,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 17.05.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Трисептол 480 мг
Трисептол 480 мг
Хранилище:
Активные вещества: сульфаметоксазол, триметоприм;
1 таблетка 400 мг/80 мг содержит: сульфаметоксазол - 400 мг, триметоприм - 80 мг;
1 таблетка 100 мг/20 мг содержит: сульфаметоксазол - 100 мг, триметоприм - 20 мг;
Экспцинаты: картофельный крахмал, кросмармоллозный натрий, кремниевый коллоидный безводный, кальциевый стеарат, повидон.
Дозировка формы
Таблетки.
Основные физико-химические свойства: таблетки 400 мг/80 мг-белые таблетки со сливочным цветом, с распределительной прутикой и пачкой; Таблетки 100 мг/20 мг - белые таблетки со сливочным оттенком.
Фармакотерапевтическая группа
Антибактериальные агенты для системного использования. Комбинация сульфаниламидов и триметоприма, включая производные.
Фармакологические свойства
Фармакодинамика.
Тризетол является комбинированным антибактериальным препаратом с бактерицидным эффектом, вызванным синергетическим эффектом его двух компонентов - сульфаметоксазол и триметоприм. Два активных компонента блокируют две последовательные стадии биосинтеза фолиевой кислоты при микроорганизмах и ингибируют биосинтез нуклеиновой кислоты и белка. Благодаря конкурентному ингибированию сульфаметоксазол предотвращает включение параамиобеновой кислоты, жизненно важную для микроорганизмов соединения, к молекуле дигидрофолиной кислоты и ингибирует дигидрофолатеазу. Триметоприм селективно ингибирует дигидрофолатерредктазу, фермент, который превращает дигидрофолиевую кислоту в тетрагидрофолиную кислоту. Этот эффект является селективным, поскольку аффинность триметро -рецепта с бактерий -дигидропродаджуцетазой в несколько раз выше, чем с человеческим ферментом, и поскольку человеческое тело способно получать фолические и фоллиловые кислоты из окружающей среды, в то время как микроорганизмы должны синтезировать эти соединения. Соответственно, бактериостатические концентрации компонентов, используемых отдельно in vitro, становятся бактерицидными при использовании в комбинации. Комбинация соединений снижает риск сопротивления, в то время как возможна развитие резистентности, связанной с плазмидой. Антибактериальное действие лекарственного средства охватывает широкий спектр граммпозитивных и грамм -негативных микроорганизмов и простейших.
Препарат эффективен в следующих микроорганизмах.
Грампозитивные микроорганизмы: Listeria monocytogenes, nocardia asteroides, staphylococcus aureus (90%), коагуласонегативный стафилококк;
Грам -отрицательные микроорганизмы: Aeromonas spp., Bartonella Henselae, Bordetella pertussis, Chlamydia trachomati, Escherichia coli (70%), Haemophilus Ducrey, Haemophilus infulers. ) Pseudomallei, Salmonella spp., Salmonella typhi, Salmonella paratyphi (90%), Vibrio cholerae, Yersinia Enterocolitica (Y 90%), Stenotroopol.
простейшие патогены: isospora belli, plasmodium spp., pneumocystis carinii, toxoplasma gondii;
Частично чувствительные микроорганизмы: Brucella spp., Enterobacter spp., Moraxella Catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Serratia marcescens, Shagella spp., Streptococcus pneumoniae;
Устойчивые микроорганизмы: Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, Enterococcus faecalis, Pseudomonas aeruginosa и Treponema pallidum.
Препарат неэффективен по сравнению с анаэробными бактериями и неэффективным относительно анаэробных типов нормальной кишечной флоры.
В случае инфекций, вызванных частично чувствительными микроорганизмами, рекомендуется проверить чувствительность, чтобы исключить возможную устойчивость к патогеном.
Чувствительность к препарату может быть определена стандартными средствами, такими как диски или метод разведения, который был рекомендован Национальным комитетом по клиническим лабораторным стандартам (NKKLS).
NKKLS рекомендует следующие критерии чувствительности:
Метод диска, диаметр зоны ингибирования роста (MM) | Метод разведения **, Мик (MCG/ML) TM Smz | ||
Чувствительный | ≥16 | ≤2 | ≤38 |
Частично чувствительный | 11-15 | 4 | 76 |
Настойчивый | ≤10 | ≥8 | ≥152 |
Диск: 1,25 мкг триметоприма и 23,75 мкг сульфамеметоксазола.
** триметоприм (TM) и сульфаметоксазол (SMZ) в соотношении от 1 до 20.
Фармакокинетика.
Фармакокинетические параметры обоих трисптоловых компонентов аналогичны. Это сходство позволяет объединить два активных вещества. Оба активных соединения хорошо поглощаются после перорального введения; Почти 90% триметоприма и приблизительно 80% сульфаметоксазола поглощаются из пищеварительного тракта.
Максимальная концентрация в плазме каждого компонента достигается в течение 1-4 часов после перорального введения. Связывание плазменного белка составляет 42-46% для триметоприма и 66% для сульфамеметоксазола. Терапевтический эффект препарата объясняется свободной фракцией.
Одновременная приема пищи уменьшает площадь под кривой времени концентрации (AUC) триметоприма примерно на 20%. Препарат хорошо распределен в тканях, условный объем распределения составляет 69-133 литров для триметоприма и 10-16 литров для сульфамеметоксазола.
Концентрация в тканях и концентрация в различных жидкостях организма аналогичны концентрациям в сыворотке. Оба компонента проникают в барьер крови -мозга, плаценту, а также могут быть обнаружены в спинномозговой жидкости, среднем ухе, влагалищной жидкости, слюне, желчи и триметоприме - также в бронхиальной секреции. Оба компонента тизептола проникают в грудное молоко.
Оба компонента препарата метаболизируются в основном в печени. Активные вещества, а также их метаболиты выделяются почками (клубочковая фильтрация и канальская секреция); Концентрация триметоприма и сульфаметоксазола в моче выше, чем концентрация в крови.
Жизненный период триметоприма-10-12 часов, сульфамеметоксазол-9-12 часов. Почти 80% принятой дозы триметоприма и почти 30% дозы сульфамеметоксазола выделяются в неизменной моче. Концентрация обоих компонентов в крови определяется через 24 часа после дозы.
Небольшая часть молекул выводится в желчи. Ни один из компонентов не может быть удален с помощью перитонеального диализа, но оба компонента могут быть частично удалены гемодиализом.
Фармакокинетика у пожилых пациентов: почечный клиренс сульфамеметоксазола снижается.
Фармакокинетика у пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 25 мл/мин): период полураспада обоих компонентов препарата увеличивается (20-30 часов).
Индикация:
Лечение инфекций, вызванных патогенными микроорганизмами, чувствительными к препарату, в тех случаях, когда преимущество такого лечения превышает возможный риск; Нельзя использовать вопрос о том, не может быть только один антибактериальный агент.
Entorgan Infections и респираторные тракты: синусит, средний отит, острый и хронический бронхит, бронхиэктаз, пневмония (в том числе вызванная пневмоцистисом Carinii), фарингит, стенокардия (при инфекциях, вызванные β-гемолитическим.).
Инфекции почек и мочевыводящих путей: острый и хронический цистит, пиелонефрит, уретрит, простатит, легкая чан.
Инфекции пищеварительного тракта: брюшной и паратифоидный, шигелло (вызванные чувствительными штаммами Shigella Flexneri и Shigella Sonnei, если показано антибактериальная терапия), диарея «путешественника», вызванная энтеротоксическими штаммами эшерихии.
Другие бактериальные инфекции: острый и хронический остеомиелит, бруцеллез, Нукардиоз, актиномикоз, токсоплазмоз, бластомикоз Южной Америки.
Противопоказание:
Гиперчувствительность к триметоприму и сульфаметоксазолу (включая производные сульфаниламида, антидиабетические агенты сульфонилмочевины, а также тиазидные диуретики) и другие компоненты препарата.
Острый гепатит, тяжелая дисфункция печени, тяжелая печеночная недостаточность, в том числе диагностированные поражения паренхимы печени, Порфирия.
Болезнь крови (с серьезными персистирующими изменениями в составе клеток крови, за исключением исключительных случаев), иммунная тромбоцитопения, вызванная использованием триметоприма и/или сульфамеметоксазола, гематопоэза, мегалобластического анемии, вызванной дефицитом фолиевой кислоты, дефицитом.
Почечная недостаточность, характеризующаяся клиренсом креатинина менее 15 мл/мин (за исключением случаев гемодиализа).
Препарат противопоказан у пациентов, проходящих химиотерапию.
Это не может быть назначено в сочетании с дофетикой.
Взаимодействие с другими лекарственными продуктами и другими формами взаимодействия
Аскорбиновая кислота увеличивает кристаллурий.
Триметоприм имеет небольшую аффинность с дегидрофолуцированной редуктазой человека, но может увеличить токсичность метотрексата, особенно в присутствии других факторов риска: старость, гипоалбуминемия, нарушение функции почек, ингибирование функции костного мозга. Такой побочный эффект препарата может проявляться, особенно когда метотрексат используется в большой дозе. Рекомендуется лечить таких пациентов с фолиевой кислотой или молитом кальцием для предотвращения гематопоэза.
Пациенты, которые используют триметоприм и метотрексат, описали случаи пантотопении.
Трисептол увеличивает концентрацию свободной фракции метотрексата в сыворотке, вытесняя ее из связей с белками.
Одновременное потребление дофетических и триметровых приключений противопоказано, так как дофетид может вызывать серьезные желудочковые аритмии, связанные с расширением интервала QT, включая би -направляющую тахикардию желудочков (пиранетический тип), который непосредственно зависит от концентрации в плазме.
Препарат может снизить эффективность пероральных контрацептивов. Поэтому пациентам следует рекомендовать принять дополнительные меры контрацепции во время препарата.
Следует применять осторожность для пациентов, принимающих другие препараты, которые могут вызвать гиперкалиемию.
В химической структуре производные сульфонамида тесно связаны с диуретиками (например, ацетасоламид, тиазиды) и пероральными антидиабетическими агентами. Существует вероятность разработки реакций перекрестного чувствительности этих компонентов. Иногда у пациентов, получающих сульфонамиды, диурез и/или гипогликемия увеличиваются.
Пожилые пациенты, которые принимают диуретики, включая тиазиды, более склонны к развитию тромбоцитопенической пурпуры.
Трисептол усиливает влияние пероральных антикоагулянтов (кумаринов). Следовательно, при назначении препарата у пациентов, получающих пероральные антикоагулянты, следует тщательно контролироваться время протромбина и, при необходимости, корректируйте дозу антикоагулянта.
При одновременном использовании трисптол увеличивает половину жизни фенитоина на 39% и снижает его метаболический клиренс на 27%, что может привести к токсичности фенитоина. Следовательно, в сочетании с двумя препаратами рекомендуется тщательный контроль над клиническими симптомами и уровнями фенитоина в крови.
Сульфаниламиды могут уменьшать плазменные белки и почечную транспортировку метотрексата, тем самым увеличивая концентрацию свободного метотрексата и усиливая его системный эффект. Считается, что добавление фолиевой кислоты может снизить риск побочных эффектов от гематопоэтической системы.
Одновременное использование рифампицина и трисптолола снижает половину протруирования примерно на одну неделю.
У пациентов после трансплантации почек, которые одновременно получали трисептол и циклоспорин, наблюдалась преходящая нарушение почечной функции.
Предпочтительно у пожилых пациентов одновременное использование тисисептола и дигоксина может увеличить концентрацию последней в сыворотке, поэтому может потребоваться контроль уровня дигоксина в сыворотке.
Индометацин и другие негероидальные анти -инфляционные препараты могут увеличить концентрацию сульфаниламида в крови.
Иногда, когда одновременный клей пациентов с тисиптолом, получающих пиритиметамин для профилактики малярии в дозах более 25 мг в неделю, может развиваться мегалобластическая анемия.
Тризетол может снизить эффективность трициклических антидепрессантов.
Как и другие сульфаниламиды, трисптол также повышает эффективность пероральных антифрамовых агентов, поэтому при нанесении трисптола следует контролировать углеводный метаболизм.
При использовании в сочетании триметоприма и других лекарств (например, амантадина или прокаинамида), которые представляют собой катионы в физиологическом рН и частично выделяются путем канальской секреции, концентрация каждого компонента может увеличиваться. Сопутствующее использование трисптол и зидовудина может увеличить риск гематологических побочных реакций. Если требуется совместимое лечение, следует контролировать гематологические параметры.
Триметоприм/сульфаметоксазол (160 мг/800 мг) может увеличить эффект ламивудина из -за компонента триметоспина. Ламивудин не влияет на фармакокинетику триметоприма или сульфаметоксазола.
Лабораторные тесты.
Тризетол, а именно триметоприм, который является его частью, может влиять на результаты определения концентрации метотрексата в сыворотке, проведенном методом конкурентного связывания с белками с использованием дигидрофолатерредуктазы.
Трисептол может влиять на результаты реакции яффа (определение креатинина путем реакции с пикриновой кислотой в щелочной среде). В то же время, в диапазоне нормальных значений, результаты завышаются примерно на 10%.
Функции при использовании
Редко во время лечения препарата может развиться тяжелые, потенциально опасные побочные реакции, такие как синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лиелла (токсический эпидермальный некролиз), некроз печени Фулминанта, агранулоцитоз, промежуточный анемия, распределения, расстояния, расстройства.
Пациенты должны сообщать о субъективных и объективных симптомах кожных реакций и необходимости тщательного мониторинга. Наибольший риск серьезных кожных реакций (синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз) наблюдается в первые недели лечения.
Лечение препаратом должно быть прекращено в случае субъективных или объективных симптомов синдрома Стивенса-Джонсона или токсического эпидермального некролиза (например, внезапное развитие кожной сыпи, часто с волдырями или повреждением слизистых мембран).
Если пациент имеет синдром Стивенса-Джонсона или токсического эпидермального некролиза во время лечения, пациент не должен назначать этот препарат в будущем.
В случае кожной сыпи или ранних симптомов вышеупомянутых тяжелых побочных реакций (боль в горле, лихорадка, боль в суставах, бледность, пурпура, желтуха, что не может быть объяснено другими причинами) следует немедленно прекратить. Кашель, одышку и развитие легочного инфильтрата также могут быть признаками реакции гиперчувствительности. При использовании препарата у пациентов с тяжелой аллергической реакцией или бронхиальной астмой следует соблюдать осторожность.
Пожилые пациенты. Трисептол следует использовать с чрезвычайной осторожностью у пожилых пациентов, так как побочные реакции чаще развиваются в этой категории пациентов. Тяжелые кожные реакции, подавление костного мозга и тромбоцитопения являются наиболее распространенными побочными эффектами. Пожилые пациенты, которые используют диуретики, включая тиазиды, более склонны к развитию тромбоцитопенической пурпуры.
Лечение пожилых пациентов не должно быть длинным.
Пациенты с нарушением функции почек должны быть уменьшены.
У пожилых пациентов, а также у пациентов с ранее существующим дефицитом фолиевой кислоты гематологические побочные реакции могут возникать при дефиците фолиевой кислоты. Следовательно, во время лечения пожилых пациентов, а также пациентов с вероятностью дефицита фолиевой кислоты (хронический алкоголизм, пациенты, получающие противосудорожные, необходимо рассмотреть вопрос о питании и/или внедорожнике, почечной недостаточности).
Побочные реакции также развиваются у пациентов с СПИДом, а также у людей с другими хроническими заболеваниями.
Пациентам с нарушением функции почек рекомендуется использовать сниженные дозы препарата и контролировать концентрацию препарата в плазме крови.
Компонент тримтопринта, который является частью тисептола, может вызывать гиперкалиемию у пациентов, которые используют другие препараты для калия в крови или у людей с нарушением метаболизма калия (например, хроническая почечная недостаточность). В этих группах пациентов необходимо регулярно контролировать уровень электролитов в крови;
В случае гиперкалиемии препарат следует прекратить.
В первые несколько дней лечения препарат может вызвать гипогликемию даже у пациентов, у которых нет диабета. Пациенты, использующие высокие дозы препарата, особенно подвержены развитию гипогликемии.
Чтобы избежать развития кристаллурии, необходимо использовать соответствующее количество жидкости не менее 1,5 литра во время лечения препаратом. Риск кристаллурии увеличивается с диетой.
Длительное использование препарата должно регулярно контролировать показатели формулы крови, тромбоцитов, функции почек и печени и осадка мочи. Чтобы уменьшить гематологические эффекты во время лечения, фолиевая кислота (5-10 мг/день) может быть добавлена без риска какого-либо снижения антибактериальных эффектов препарата.
При тонзилофарингіті, спричиненому бета-гемолітичним стрептококом-A, слід обирати препарати, що містять пеніцилін, оскільки комбінація сульфаметоксазолу з триметопримом не забезпечує ерадикацію бактерій і тому не може запобігти виникненню ускладнень, наприклад, ревматичній гарячці.
Триметоприм погіршує метаболізм фенілаланіну, проте це не впливає на хворих із фенілкетонурією за умови дотримання відповідної дієти.
При розвитку тяжкої тривалої діареї необхідно розглянути можливість появи псевдомембранозного коліту. Характер перебігу хвороби може бути від легкого до такого, що загрожує життю. Тому важливу роль відіграє правильна діагностика цього захворювання у пацієнтів, у яких у ході застосування антибактеріального лікарського засобу з'явилася діарея. Лікування антибактеріальними засобами впливає на зміну фізіологічної флори ободової кишки і може спричинити надмірне збільшення кількості анаеробних паличок. Токсини, які продукують Clostridium difficile, є однією з головних причин розвитку коліту.
У разі легкого перебігу псевдомембранозного коліту зазвичай достатнім є припинення прийому лікарського засобу. У випадках середньої тяжкості та у тяжких випадках пацієнтам необхідно ввести рідину, електроліти, білок та антибактеріальні засоби, активні щодо Clostridium difficile (метронідазол або вінкоміцин). Не слід вводити лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, або інші протидіарейні препарати.
Лікування Трисептолом пацієнтів із захворюванням щитовидної залози потребує особливої обережності, оскільки і триметоприм, і сульфаметоксазол можуть індукувати рецидив або загострення захворювання.
Оскільки Трисептол може спричинити фоточутливість, пацієнтам слід порадити уникати прямого сонячного світла або використовувати захисний одяг та/або фотозахисні препарати під час лікування.
Слід дотримуватись обережності при призначенні Трисептолу пацієнтам з розумовою відсталістю, пов'язаною з Х-хромосомою, оскільки дефіцит фолієвої кислоти може призвести до загострення психомоторних розладів, пов'язаних із захворюванням.
Одночасне застосування діуретиків підвищує ризик кровотеч.
Окрім виняткових випадків, препарат не слід призначати пацієнтам із серйозними стійкими змінами клітинного складу крові. Час від часу препарат застосовували пацієнтам, які отримували цитотоксичні засоби, при цьому не спостерігалося ніяких ознак побічних ефектів з боку кісткового мозку або периферичної крові.
Тривале лікування препаратом не рекомендовано.
Тривале лікування може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів та грибів. У разі суперінфекції слід негайно розпочати відповідне лікування.
Респіраторна токсичність. Під час лікування сульфаметоксазолом/триметопримом повідомлялося про дуже рідкісні важкі випадки респіраторної токсичності, що іноді переростала у гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС). Виникнення легеневих проявів, таких як кашель, лихоманка та задишка в поєднанні з рентгенологічними ознаками легеневих інфільтратів, та погіршення легеневої функції можуть бути попередніми ознаками ГРДС. За таких обставин застосування сульфаметоксазолу/триметоприму слід припинити та призначити відповідне лікування.
Гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ). Дуже рідко повідомлялося про випадки виникнення гемофагоцитарного лімфогістіоцитозу у пацієнтів, які отримували сульфаметоксазол/триметоприм. Гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз (ГЛГ) ‒ це небезпечний для життя синдром патологічної імунної активації, що характеризується клінічними ознаками та симптомами надмірного системного запалення (наприклад, лихоманка, гепатоспленомегалія, гіпертригліцеридемія, гіпофібриногенемія, високий рівень феритину в сироватці крові, цитопенія та гемофагоцитоз). Пацієнтів, у яких розвиваються ранні прояви патологічної імунної активації, слід негайно обстежити. Якщо діагноз гемофагоцитарний лімфогістіоцитоз встановлений, лікування сульфаметоксазолом/триметопримом слід припинити.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Не рекомендується призначати препарат вагітним і жінкам, які годують груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами
У зв'язку з тим, що препарат може спричинити запаморочення, слід бути обережним при керуванні автотранспортом та при роботі з механізмами, які потребують концентрації уваги.
Спосіб застосування та дози
Дорослі і діти віком від 12 років. Звичайна початкова доза становить 2 таблетки Трисептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері) після їжі, слід запивати великою кількістю рідини. При тяжких інфекціях можна призначати вищі добові дози – до 3 таблеток Трисептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу. Для підтримуючої терапії тривалістю більше 14 днів рекомендується приймати по 1 таблетці Трисептолу 400 мг/80 мг або 4 таблетки Трисептолу 100 мг/20 мг 2 рази на добу.
Діти 6-12 років. Рекомендована добова доза для дітей становить 6 мг триметоприму та 30 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла. Цю дозу слід розподілити на два прийоми.
Рекомендована добова доза для дітей віком від 6 до 12 років – 1 таблетка Трисептолу 400 мг/80 мг або 4 таблетки Трисептолу 100 мг/20 мг 2 рази на добу.
Дітям віком до 6 років рекомендується застосовувати інші лікарські форми препарату (суспензія).
Тривалість курсу лікування при гострих інфекціях, за винятком гонореї, – щонайменше 5 діб та ще 2 дні після зникнення симптомів захворювання. Триденний курс лікування може бути достатнім для жінок з неускладненим гострим циститом. Однак дітям при цьому захворюванні рекомендується застосовувати препарат протягом 5-7 днів. При гострому бруцельозі тривалість лікування має становити не менше 4 тижнів, а при нокардіозі – навіть більше (по 6-8 таблеток Трисептолу 400 мг/80 мг протягом 3 місяців).
Для профілактики та лікування токсоплазмозу (Toxoplasmosis) можна застосовувати схему дозування для Pneumocystis carinii (див. нижче).
При неускладненій гонореї можливий одноденний курс лікування – по 5 таблеток Трисептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу (вранці та ввечері) або дводенний курс лікування – по 4 таблетки Трисептолу 400 мг/80 мг 2 рази на добу.
Для лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii, рекомендована добова доза становить 20 мг триметоприму та 100 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла (15-16 таблеток Трисептолу 400 мг/80 мг). Цю дозу слід розподіляти на 2 або більше прийомів, а лікування продовжувати протягом 14-21 дня.
Для профілактики пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii, рекомендована доза для дорослих становить 2 таблетки Трисептолу 400 мг/80 мг або 8 таблеток Трисептолу 100 мг/20 мг 1 раз на добу; або 2 таблетки Трисептолу 400 мг/80 мг або 8 таблеток Трисептолу 100 мг/20 мг через день; або 2 таблетки Трисептолу 400 мг/80 мг або 8 таблеток Трисептолу 100 мг/20 мг 2 рази на добу протягом періоду підвищеного ризику інфекції.
Для профілактики дітям звичайну терапевтичну дозу, розраховану на основі віку дитини і маси тіла, призначати 1 раз на добу або 3 рази на тиждень 3 дні підряд. Ця доза відповідає приблизно 150 мг/м2 триметоприму і 750 мг/м2 сульфаметоксазолу. Максимальні добові дози триметоприму і сульфаметоксазолу становлять 320 мг і 1600 мг відповідно.
Особливі групи пацієнтів.
Пацієнтам із порушенням функції нирок дозу можна підбирати за такою схемою (дорослі і діти віком від 12 років):
Рівень креатиніну у сироватці крові | Добова доза (% від звичайної дози) | Частота застосування | |
Кліренс креатиніну, мл/хв | Кліренс креатиніну, µмоль/л | ||
>25 | Чоловіки: <265 Жінки: <175 | 100 | Кожні 12 годин |
15-25 | Чоловіки: 265-620 Жінки: 175-400 | 50 | Кожні 12 або 24 години |
<15 | Чоловіки: >620 Жінки: >400 | Слід уникати застосування препарату, крім випадків, коли проводять гемодіаліз. | |
Вимірювання плазмової концентрації сульфаметоксазолу рекомендується проводити через 2-3 дні лікування (через 12 годин після прийому Трисептолу). Якщо плазмова концентрація сульфаметоксазолу досягає 150 мкг/мл, лікування слід призупинити до того часу, поки концентрація сульфаметоксазолу не зменшиться до 120 мкг/мл.
Пацієнти, яким регулярно проводять гемодіаліз, повинні отримувати 50% від звичайної дози препарату перед гемодіалізом і половину від застосованої дози після закінчення цієї процедури. Гемодіаліз триває 4 години, протягом яких з організму виводиться 44% триметоприму і 57 % сульфаметоксазолу. Препарат не рекомендується застосовувати у дні, коли гемодіаліз не проводять.
З особливою обережністю слід застосовувати Трисептол пацієнтам літнього віку, оскільки у цієї категорії пацієнтів частіше розвиваються побічні реакції, особливо в осіб з нирковою або печінковою недостатністю, або при супутньому застосуванні інших лікарських засобів.
Дети
Застосовувати для лікування дітей віком від 6 років.
Дітям віком до 6 років у разі необхідності застосовувати інші лікарські форми препарату (суспензія).
Передозування:
Симптоми гострого передозування: головний біль, нудота, блювання, діарея, анорексія, коліки, запаморочення, психічні порушення, сплутаність свідомості, втрата свідомості, сонливість, розлади мислення та зорові розлади, озноб, гарячка, петехії, пурпура, жовтяниця, пригнічення функції кісткового мозку, порушення складу крові. У тяжких випадках – гематурія, кристалурія та анурія.
Симптоми хронічного передозування: пригнічення кровотворення (тромбоцитопенія, лейкопенія, мегалобластна анемія), а також інші патологічні зміни картини крові внаслідок недостатності фолієвої кислоти.
Лікування симптоматичне. Рекомендується індукування блювання, промивання шлунка та форсований діурез. Виведенню сульфаметоксазолу може сприяти алкалізація сечі, але при цьому зменшується виведення триметоприму. Препарат не виводиться з організму за допомогою перитонеального діалізу, однак він частково виводиться за допомогою гемодіалізу. Необхідно контролювати картину крові та рівень електролітів. При виражених патологічних змінах крові або жовтяниці призначати специфічне лікування. Для усунення впливу триметоприму на кровотворення можна призначати фолінат калію у дозі 3-6 мг внутрішньом'язово протягом 5-7 днів.
Реакції підвищеної чутливості можна усунути за допомогою стероїдних препаратів.
У разі пригнічення кісткового мозку, спричиненого тривалим застосуванням Трисептолу у високих дозах, можливе застосування лейковорину у дозах 5-15 мг на добу до нормалізації гемопоезу.
Побічні ефекти:
З боку травного тракту: часто виникають біль у животі, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея та анорексія, гастрит, псевдодифтерійне запалення кишечнику. Іноді розвивається гінгівіт, стоматит і глосит, а дуже рідко – панкреатит і псевдомембранозний коліт. Лікування Трисептолом може призвести до збільшення рівня білірубіну і трансаміназ у сироватці крові, у поодиноких випадках можуть виникати некротичний гепатит, холестатична жовтяниця.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто з'являються висипання, кропив'янка. Може виникнути фоточутливість, а в деяких випадках – ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), пурпура Шенлейна-Геноха, запалення шкіри з відшаруванням.
Алергічні реакції: у поодиноких випадках відзначали такі небажані ефекти як підвищення температури, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, алергічний міокардит, алергічний васкуліт, вузликовий періартериїт, червоний системний вовчак. Дуже рідко може з'явитись алергічний еозинофільний альвеоліт, який є потенційно небезпечним для життя. Можливі реакції гіперчутливості, включаючи гарячку, медикаментозну гарячку. Сильні алергічні реакції виникають дуже рідко, але вони також можуть становити загрозу для життя. Тому при появі еритродермії, висипання, свербежу і перших ознак розладу дихання рекомендується припинити лікування
Трисептолом.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, втомлюваність, слабкість, відчуття втоми, безсоння, гострий психоз, знервованість. Іноді з'являється дзвін у вухах, нейропатія (у тому числі периферичні неврити та парестезії), атаксія, судоми, галюцинації, увеїт, депресія, апатія. Як один з нечастих і транзиторних побічних ефектів відзначався асептичний менінгіт, який зникав після припинення лікування Трисептолом.
З боку органів зору: гіперемія кон'юнктиви і склери ока.
З боку системи крові: може виникати тромбоцитопенія, нейтропенія та лейкопенія. Іноді з'являється імуногемолітична анемія, агранулоцитоз, гранулоцитопенія, мегалобластна, гемолітична або апластична анемія, метгемоглобінемія, панцитопенія або пурпура, поліцитемія, еозинофілія, збільшення небілкового азоту. У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази Трисептол може спричинити гемоліз. При дефіциті фолієвої кислоти та вітаміну В12 збільшується імовірність розвитку анемії, мегалобластного стану або нейтропенії.
З боку дихальної системи: у поодиноких випадках – кашель, задишка, легеневі інфільтрати. Можливі сильні реакції гіперчутливості з боку дихальної системи. При раптовій появі цих симптомів необхідно провести обстеження хворого та розглянути питання про припинення лікування Трисептолом.
З боку нирок та сечовиділення: у поодиноких випадках – порушення функції нирок, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, збільшення концентрації сечовини та/або креатиніну, кристалурія, нефротоксичний синдром з олігурією або анурією. Сульфонаміди, в тому числі Трисептол, можуть спричинити підвищення діурезу, особливо у хворих з набряками, зумовленими захворюваннями серцево-судинної системи.
З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень амінотрансфераз, гепатит, синдром зниження жовчних протоків, некроз печінки.
Метаболічні порушення: у поодиноких випадках – гіперкаліємія, гіпонатріємія, гіпоглікемія.
З боку опорно-рухового апарату: рідко – артралгії та міалгії, описано окремі випадки рабдоміолізу.
Побічні реакції у хворих на СНІД: у хворих на СНІД, які застосовують Трисептол у високій дозі, можуть з'являтися нейтропенія, висипання, збільшуватись рівень креатиніну та ферментів печінки у сироватці крові. Описано випадки грибкових інфекцій, таких як кандидоз.
Частота побічних реакцій, особливо висипу, гарячки, лейкопенії та підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові у хворих на СНІД значно вища, ніж у інших хворих.
ВІЛ-інфіковані пацієнти з частими супутніми захворюваннями та їх лікуванням зазвичай отримують тривалу профілактику або лікування пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii (Pneumocystis jirovecii), із застосуванням високих доз препарату. Окрім невеликої кількості додаткових побічних ефектів, профіль таких ефектів у цих пацієнтів є подібним до профілю у популяції пацієнтів, які не є ВІЛ-інфікованими. Однак деякі побічні ефекти спостерігаються частіше і часто є більш тяжкими, що зумовлює необхідність у перериванні курсу лікування препаратом у частини пацієнтів.
Дата окончания срока
5 лет.
Условия хранения
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Храните в недоступном для детей месте.
Упаковка
По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у пачці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Режиссер
Приватне акціонерне товариство «Лекхім-Харків».
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.
КО-ТРИМОКСАЗОЛ
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
