Личный кабинет
ВАЛМИСАР Н табл. п/о 160мг+25мг №30
rx
Код товара: 606650
Производитель: Macleods Pharmaceuticals Ltd (Индия)
2 300,00 RUB
в наличии
Цена и наличие актуальны на: 19.05.2024
поиск медикаментов, лекарства, таблеток
- Внешний вид товара может отличаться от товара на сайте.
- Информация о производителе на сайте может отличаться от реальной.
- Информация предоставлена с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению.
- Самолечение может быть опасным для Вашего здоровья! Перед применением, проконсультируйтесь с врачом!
Инструкция
Для медицинского использования лекарственного продукта
Валмисар H.
Valmi Sar H.
Хранилище:
Активные вещества: валсартан и гидрохлоротиазид;
1 таблетка содержит 80 мг валсартана и 12,5 мг гидрохлоротиазида или 160 мг валсартана и 12,5 мг гидрохлоротиазида, или 160 мг вальсартана и 25 мг гидрохлоротиазида, или 320 -х валтан, или 12,5 мг гидрохлориза;
Эксципиенты:
Дозировка 80/12,5 мг : микрокристаллическая целлюлоза, поперечный репортер, кремний коллоидный безводство, стеарат магния;
Opadry Pink 03F84641: Hipromelose, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль, тальк, красный красный оксид железа (E 172), желтый оксид железа (E 172);
Дозировка 160/12,5 мг: Микрокристаллическая целлюлоза, поперечный репортер, кремниевый коллоидный безводный, магний стеарат;
Opadry Brown 03F565001: Hipromelose, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликол, тальк, красный красный оксид железа (E 172);
Дозировка 160/25 мг: микрокристаллическая целлюлоза, перекрестный репортер, кремний коллоидный безводный, магний стеарат;
Opadry Brown 03F57311: HiproMelose , диоксид титана (E 171), полиэтиленгликол, тальк, красный красный оксид железа (E 172), Железный краситель (E 172), оксид железа черного цвета (E 172);
Дозировка 320/12,5 мг : микрокристаллическая целлюлоза, поперечный репортер, кремний коллоидный безводный, магний стеарат;
Opadry Pink 03F540000: Hipromelose, титановый диоксид (E 171), полиэтиленгликоль, тальк, красный оксид железа (E 172), железный краситель черный оксид (E 172);
Дозировка 320/25 мг: микрокристаллическая целлюлоза, поперечный репортер, кремниевый коллоидный безводный, магний стеарат;
Желтый opadry 03F82329: HIPROMELOSE, диоксид титана (E 171), полиэтиленгликоль, тальк, железо желтый оксид желтый (E 172).
Дозировка формы. Таблетки покрыты пленкой.
Основные физико -химические свойства:
Valmisar H 80 мг/12,5 мг: биконвексные таблетки из овальной формы, покрытые светло -оранжевой пленкой, с тиснения L16, с одной стороны, с другой;
Valmisar H 160 мг/12,5 мг: таблетки Biconvex из овальной формы, покрытые темно -красной пленочной оболочкой, с тиснением L17 с одной стороны и гладкой с другой;
Valmisar H 160 мг/25 мг: таблетки биконебрекса овального, покрытые коричневой пленкой, с тиснением L18 с одной стороны и гладкой с другой;
Valmisar H 320 мг/12,5 мг: биконвексные таблетки из овальной формы, покрытые пленкой из розового цвета, с тиснением «L19» с одной стороны и гладкой с другой;
Valmisar H 320 мг/25 мг: таблетки Biconvex в овальной форме, покрытые желтой пленкой, с тиснением L20 с одной стороны и гладкой с другой.
Фармакотерапевтическая группа. Антагонисты ангиотензина II и диуретики. Вальсартан и диуретики. ATX C09D A03 Код.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Вальсартан
Валсартан является активным и специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II, предназначенных для внутреннего использования. Он выборочно действует на рецепторы подтипа AO 1 , которые ответственны за эффекты ангиотензина II. Повышенные уровни ангиотензина II из -за блокады артериального давления 1 -рецепторов с вальсартаном могут стимулировать свободное кровяное давление 2 -рецепторы, которые уравновешивают эффект артериального давления 1 -рецепторов. Валсартан не обладает частичной активностью агониста в отношении артериального давления 1 -рецепторов и имеет гораздо большую (приблизительно 20 000 раз) аффинность с артериальным давлением 1 -рецепторов, чем с артериальным давлением 2 -рецепторов.
Валсартан не подавляет туз, также известный как кининаза II, которая превращает ангиотензин и ангиотензин II и уничтожает брадикинина. Там нет побочных эффектов, вызванных брадикинином. У клінічних дослідженнях, де валсартан порівнювався з інгібітором АПФ, частота випадків сухого кашлю була значно меншою (Р < 0,05) у пацієнтів, які лікувалися валсартаном, ніж у пацієнтів, які приймали інгібітор АПФ (2,6 % порівняно з 7,9 % в соответствии). У пациентов, которые ранее лечились ингибитором ACE, развился сухой кашель, при лечении валсартана это осложнение было отмечено 19,5 % случаев, а при лечении наблюдался кашель в 68,5 % случаев (P <0,05).
В контролируемых клинических исследованиях частота кашля у пациентов, получающих комбинацию валсартана и гидрохлоротиазида, составляла 2,9 %.
Валсартан не взаимодействует и не блокирует рецепторы других гормонов или ионных каналов, которые играют важную роль в регулировании функции сердечно -сосудистой системы.
Введение препарата пациентам с гипертонией приводит к снижению артериального давления, не влияя на частоту сердечных сокращений.
У большинства пациентов после перорального введения одной дозы препарата начало антигипертензивной активности наблюдается в течение 2 часов, а максимальное снижение артериального давления достигается в течение 4-6 часов. Антигипертензивный эффект сохраняется в течение более 24 часов после приема одной дозы. При регулярном использовании препарата максимальный терапевтический эффект обычно достигается в течение 2-4 недель и поддерживается на достигнутом уровне во время длительной терапии. Комбинация с гидрохлоротиазидом более эффективно снижает кровяное давление.
Отмена валсартанов не приводит к резкому увеличению артериального давления (синдром рикошета) или другим побочным эффектам.
Валсартан не влияет на уровень общего холестерина, триглицеридов, глюкозы в сыворотке или мочевой кислоте у пациентов с гипертонией.
Смысл действия тиазидных диуретиков - это Департамент Корка дистальных обмоточных почечных канальцев, где существуют рецепторы, которые имеют высокую чувствительность к действию диуретиков и где существует ингибирование транспортировки ионов. Механизм действия тиазидов связан с подавлением Na + Cl , который, очевидно, связан с конкуренцией за места транспорта Cl - . В результате экскреция ионов натрия и хлора увеличивается примерно в той же степени. Диуретическое действие имеет уменьшение объема циркулирующей плазмы, которая увеличивает активность ренина, секреции альдостерона, экскреции мочи и, следовательно, снижения концентрации в сыворотке калия. Связь между ренином и альдостероном опосредована ангиотензином II, поэтому назначение антагониста рецептора ангиотензина II снизит потерю калия, связанного с использованием тиазидных диуретиков.
Фармакокинетика.
Valsartan/Hydrochlorothiazide
Системная доступность гидрохлоротиазида снижается примерно на 30 % при использовании с Valsartan. Кинетика Вальсартана не претерпевает значительных изменений в одновременном использовании с гидрохлоротиазидом. Такое взаимодействие не влияет на комбинированное использование валсартана и гидрохлоротиазида, поскольку явный гипотензивный эффект комбинации превышает эффект, достигаемый с монотерапией любым из активных веществ или плацебо.
Вальсартан
Поглощение. После перорального введения пиковая концентрация валсартана в плазме крови достигается через 2-4 часа. Средняя абсолютная биодоступность составляет 23 %. Потребление пищи (которое определяется AUC) валсартана примерно на 40 % и пиковой концентрации в плазме (C MAX ) примерно на 50 %, хотя примерно через 8 часов после приема концентрации в плазме в плазме крови аналогична в случае потребления пищи. Итак, в случае пустого желудка. Такое снижение AUC, однако, не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому вальсартана можно воспринимать независимо от потребления пищи.
Распределение. Стабильный объем распределения Вальсартана после внутривенного введения составляет приблизительно 17 литров, и это указывает на то, что Вальсартан неактивен в тканях. Валсартан активно связывается с сывороточными белками (94-97 %), в частности, с сывороточным альбумином.
Биотрансформация. Вальсартанский биотрансформа в небольшом количестве, так как только 20 % дозы восстанавливается в форме метаболитов. Гидроксильный метаболит был обнаружен в низкой концентрации (менее 10 % AUC для валсартана). Этот метаболит неактивен с фармакологической точки зрения.
Размножение. Валсартан демонстрирует кинетику многоэкспоненциального распада (t½α через <1 час и t½ß через 9 часов). Валсартан в основном выводится с фекалиями (около 83 % дозы) и мочой (около 13 % дозы) в основном неизменными.
После внутривенного введения клиренс валсартана из плазмы крови составляет около 2 л/ч, а зазор почечного проведения составляет 0,62 л/ч (около 30 % от общего клиренса). Половина жизни Вальсартана - 6 часов.
Гидрохлоротиазид
Поглощение. Поглощение гидрохлоротиазида после перорального введения происходит быстро (T MAX в течение примерно 2 часов). Увеличение среднего AUC является линейным и пропорционально дозе в терапевтическом диапазоне. Влияние еды на поглощение гидрохлоротиазида незначительно с клинической точки зрения. Абсолютная биодоступность гидрохлоротиазида составляет 70 % после перорального введения.
Распределение. Очевидный объем распределения составляет 4-8 л/кг. Циркулирующий гидрохлоротиазид связывается с белками плазмы крови (40-70 %), в основном с сывороточным альбумином. Гидрохлоротиазид также накапливается в эритроцитах в количестве, которое примерно в три раза выше, чем в плазме крови.
Размножение. Гидрохлоротиазид выводится в основном в неизменной форме. Половина плазмы крови составляет в среднем от 6 до 15 часов на стадии терминальной экскреции. Нет никаких изменений в кинетике гидрохлоротиазида при повторном введении, и накопление минимально, когда принимается один раз в день. Более 95 % поглощенной дозы выделяется в виде неизменных соединений с мочой. Почечный клиренс состоит из пассивной фильтрации и активной экскреции в почечных канальцах.
Фармакокинетика в отдельных группах пациентов
Пожилые пациенты. У некоторых пожилых пациентов системный эффект Вальсартана был немного более выраженным, чем у молодых пациентов, но это не было клинически значимым. Ограниченные данные свидетельствуют о том, что у пожилых пациентов, как здоровых, так и у тех, кто страдает от гипертонии, системный клиренс гидрохлоротиазида ниже, чем у здоровых молодых добровольцев.
Пациенты с нарушением функции почек. Пациенты с клиренсом креатинина 30-70 мл/мин. Коррекция дозы не требуется.
Не существует данных об использовании пациентов с вальмиссаром H с тяжелой почечной дисфункцией (клиренс креатинина <30 мл/мин) и пациентов, находящихся на гемодиализе. Валсартан имеет высокую степень связывания с белками плазмы крови и не выводится в гемодиализе; Гидрохлоротиазид, напротив, выделяется в гемодиализе. При почечной недостаточности средний уровень пика в плазме крови и значение гидрохлоротиазида AUC увеличивается, и скорость выведения с уменьшением мочи. У пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью наблюдается увеличение значения гидрохлоротиазида AUC в 3 раза. Пациенты с тяжелой почечной недостаточностью имеют увеличение AUC в 8 раз. Гидрохлоротиазид противопоказан у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (см. Раздел «Противопоказания»).
Нарушенная функция печени. Системный эффект валсартана у пациентов с плохо экспрессированной (n = 6) и умеренно выраженной (n = 5) дисфункция печени была в 2 раза выше, чем у здоровых добровольцев. Нет данных об использовании валсартана у пациентов с тяжелой функцией печени. Заболевания печени не влияют на фармакокинетику гидрохлоротиазида, и, следовательно, снижение его дозы не требуется.
Неуловый рак кожи (NMRSH)
Доступные эпидемиологические исследования указывают на совокупную дозу -зависимую связь между гидрохлоротиазидным воздействием и развитием ЯМР. Одно исследование включало 71 533 случая базальной клеточной карциномы (из которых 1 430 833 человек из контрольной группы) и 8 629 случаев плоскоклеточной карциномы (из которых 172 462 человек из контрольной группы). Высокая дозировка гидрохлоротиазида (≥ 50000 мг кумулятивной) была связана с скорректированным соотношением риска (OR) 1,29 (95 % ДИ: 1,23–1,35) для карциномы базальных клеток и 3,98 (95 % ДИ: 3, 68-31) - Для плоскоклеточного рака. Совокупная зависимость дозы -ответа наблюдалась как при базальной клеточной карциноме, так и при плоскоклеточной карциноме. Другое исследование показало возможную связь между раком губ и использованием гидрохлоротиазида: 633 случая рака губ сравнивались с 63,067 контрольными группами с использованием стратегии выбора риска. Совокупная доза зависимости была продемонстрирована с помощью скорректированной или 2,1 (95 % ДИ: 1,7–2,6), увеличившись до или 3,9 (3,0–4,9) с высокой дозой (~ 25000 мг) и или 7,7 (5,7–10,5 ) с самой высокой дозой (~ 100000 мг). Например, общая доза 100000 мг соответствует ежедневному применению определенной ежедневной дозы 25 мг в течение более 10 лет.
Клинические характеристики.
Индикация.
Артериальная гипертония у пациентов, артериальное давление, не регулируется должным образом монотерапией.
Противопоказание.
- Гиперчувствительность к любому из компонентов препарата или к другим производным сульфонамидов.
- Тяжелая нарушение функции печени, цирроз и холестаз.
- Анури.
- Рефрактерная гипокалиемия, гипонатриемия, гиперкальциемия, симптоматическая гиперурикемия.
- Сопутствующее использование антагонистов рецепторов ангиотензина, в том числе ингибиторы вальсартана или ангиотензин -конвертирующего фермента (ACE) с пациентами с алискрена с диабетом (тип I и II) или почечной дисфункцией (GFR <60 мл/мин/173 м 2 ).
- Беременность, планирование беременности (см. «Использование во время беременности или грудное вскармливание»).
- Наследственный ангиорозный отек или ангионаротический отеки во время предварительного использования антагонистов -ангиотензин -конвертирующего фермента (туза) или ангиотензин -рецептора (ARA).
Взаимодействие с другими лекарствами и другими типами взаимодействий.
Взаимодействия с валсартанской комбинацией и гидрохлоротиазидом
Сопутствующее заявление не рекомендуется
Литий
При одновременном использовании ингибиторов ACE и тиазида, включая гидрохлоротиазид, сообщалось о обратимовом увеличении концентрации и токсичности в сыворотке. Из -за отсутствия опыта одновременного использования валсартана и лития эта комбинация не рекомендуется. Если необходимо использование такой комбинации, рекомендуется контролировать уровни лития в плазме крови.
Сопутствующее применение, которое требует особой осторожности
Другие антигипертензивные препараты
Препарат может усилить антигипертензивный эффект других антигипертензивных препаратов (таких как гуанетидин, метидопа, вазодилататоры, ингибиторы АПФ, блокаторы ангиотензин рецепторов, бета-блокаторы, блокаторы кальциевых каналов, ингибиторы прямых вареных.
Пресс -амины (например, норадреналин, адреналин)
Значительное снижение ответа на прессу Амина. Клиническое значение этого эффекта надежно неизвестно и недостаточно для устранения их использования.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), включая селективные ингибиторы TSG-2, ацетилсалициловую кислоту (> 3 г/день) и не селективные НПВП
НПВП могут ослабить антигипертензивный эффект как ангиотензиновых антагонистов II, так и гидрохлоротиазида с их сопутствующим применением. Кроме того, сопутствующее использование валсартана/гидрохлоротиазида и НПВП может привести к ухудшению функции почек и повышению уровня калия в сыворотке. Таким образом, рекомендуется контролировать функцию почек в начале лечения, а также предоставить пациенту надлежащее пополнение жидкости.
У пожилых пациентов пациенты с уменьшением объема циркулирующей крови (включая пациентов, которые получают диуретическую терапию) или с дисфункцией почек, сопутствующее использование НПВП (или ингибиторов COX-2) из ARA II увеличивает риск нарушения почечной функции, включая острой острой. . почечная недостаточность. Комбинированное использование этих препаратов требует осторожности и мониторинга функции почек.
Вальсартанские взаимодействия
Двойная блокада системы ренин-ангиотензин-альдостерона (RAAS) лекарствами групп ARA, ACEF или Alisciren
В случае сопутствующего использования ARA, в том числе Valsartan, с другими блокирующими агентами RAAS, таких как ингибиторы ACE или Aliskiren, требуется осторожность.
Это связано с повышенной частотой гипотонии, потерей сознания, гиперкалиемией и дисфункцией почек (включая острую почечную недостаточность) по сравнению с монотерапией. Таким образом, двойная блокада RAAS не рекомендуется путем комбинированного использования ингибиторов АПФ, рецепторов ангиотензин или рецепторов алискирена. Если двойная блокада RAAS считается абсолютно необходимой, лечение должно быть только под наблюдением специалистов и сопровождается мониторингом функции почек, уровней электролита и артериального давления.
Одновременное использование антагонистов рецепторов ангиотензина (ARA), включая ингибиторы Valsartan или ангиотензин -конвертирующего фермента (ACE) с пациентами с алискрена с диабетом (тип I и II), диабетической нефропатией или нарушением почечной дисфункции (2), противоположной (см. Раздел «противопоказания» или нарушение дисфункции почек (2), противоположная (см. Раздел «противопоказания» или нарушение дисфункции почек (2) (See Section «противоречие» или дисфункция почек с нарушениями (2) (2) (видно разделение «противоречия» или нарушение почечной дисфункции ( 2 ) (See Section «противоречие» или нарушение почечной дисфункции (2). и «неблагоприятные реакции»).
Сопутствующее заявление не рекомендуется
Диуретики, страдающие калием, питательные добавки, содержащие калиевые питания, физиологические препараты для заместительной терапии калия и других веществ, которые могут повысить уровень калия
При необходимости, использование препарата, который влияет на уровень калия, в сочетании с вальсартаном рекомендуется контролировать уровень калия в плазме крови.
С одновременным применением антагонистов антагонистов рецепторов ангиотензина II с другими препаратами, которые могут увеличивать сывороточный калий (например, диуретики, подвергающие калие, лекарства на основе калия) и риск гиперкалиемии. В таких случаях Valmisar H должен использоваться с осторожностью и мониторингом уровня калия.
Транспортери
За результатами досліджень in vitro валсартан є субстратом для печінкового транспортера захоплення OATP1B1/OATP1B3 та печінкового транспортера виведення MRP2. Клінічне значення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів транспортера захоплення (наприклад рифампіцину, циклоспорину) або транспортера виведення (наприклад ритонавіру) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід дотримуватися належних заходів на початку або в кінці супутнього застосування цих лікарських засобів.
Відсутність взаємодій
У ході досліджень з валсартаном жодних клінічно значущих взаємодій не було виявлено при прийомі валсартану з будь-якою з нижчезазначених речовин: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін та глібенкламід. Дигоксин та індометацин можуть вступати у взаємодію з гідрохлоротіазидом (див. взаємодії, пов'язані з гідрохлоротіазидом).
Взаємодії, пов'язані з гідрохлоротіазидом
Супутнє застосування, що потребує особливої обережності
Лікарські препарати, застосування яких пов'язано з втратою калію та гіпокаліємією
Гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду може посилитися при супутньому застосуванні калійуретичних діуретиків, кортикостероїдів, проносних засобів, адренокортикотропних гормонів АКГ, амфотерицину, карбеноксолону, пеніциліну G, саліцилової кислоти та її похідних, антиаритмічних засобів.
Якщо вищезазначені лікарські засоби призначені у комбінації з валсартаном/гідрохлоротіазидом, рекомендується моніторинг рівня калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»)
Лікарські засоби, здатні індукувати шлуночкову тахікардію типу «пірует»
З огляду на ризик гіпокаліємії гідрохлоротіазид слід з обережністю застосовувати одночасно з лікарськими засобами, що можуть індукувати шлуночкову тахікардію типу «пірует», зокрема, з антиаритмічними засобами Іа та ІІІ класу, а також із деякими антипсихотичними засобами.
Лікарські засоби, що впливають на рівень натрію у сироватці крові
Гіпонатріємічний ефект діуретиків може посилюватися при сумісному застосуванні з лікарськими засобами, такими як антидепресанти, антипсихотичні, протиепілептичні препарати тощо. Слід з обережністю призначати тривалий прийом цих препаратів.
Лікарські препарати, які можуть спричиняти двонаправлену тахікардію (torsades de pointes)
• Антиаритмічні препарати Ia класу (наприклад хінідин, гідрохінідин, дизопірамід)
• Антиаритмічні препарати III класу (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід)
• Деякі нейролептики (наприклад тіоридазин, хлорпромазин, левомепромазин, трифлуоперазин, ціамемазин, сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, пімозид, галоперидол, дроперидол)
• Інші (наприклад бепридил, цисаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, кетансерин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, терфенадин, вінкамін внутрішньовенно)
У зв'язку з ризиком розвитку гіпокаліємії гідрохлоротіазид слід застосовувати з обережністю одночасно з лікарськими засобами, які можуть спричинити двонаправлену тахікардію ( torsades de pointes ).
Глікозиди наперстянки
Індукована тіазидами гіпокаліємія або гіпомагніємія може виникнути як небажаний ефект, що сприяє розвитку серцевої аритмії, індукованої препаратами наперстянки (див. розділ «Особливості застосування»).
Солі кальцію та вітамін D
Прийом тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, у комбінації з вітаміном D або солями кальцію може спричинити зростання рівня кальцію в сироватці крові. Супутнє застосування тіазидних діуретиків з кальцієвими солями може спричинити гіперкальціємію у пацієнтів зі схильністю до гіперкальціємії (наприклад, пацієнти з гіперпаратиреоїдизмом, злоякісними пухлинами або станами, зумовленими дефіцитом вітаміну D) внаслідок підвищення канальцевої реабсорбції кальцію.
Антидіабетичні лікарські препарати (пероральні препарати та інсулін)
Тіазиди можуть змінити переносимість глюкози. Може виникнути потреба у коригуванні дози антидіабетичних препаратів.
Метформін слід застосовувати з обережністю через ризик лактоцидозу, спричиненого вірогідною функціональною нирковою недостатністю, пов'язаною з прийомом гідрохлоротіазиду.
Бета-блокатори та діазоксид
Супутнє застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, з бета-блокаторами може підвищити ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, можуть посилити гіперглікемічний ефект діазоксиду.
Лікарські препарати, що застосовуються при лікуванні подагри (пробенецид, сульфінпіразон та алопуринол)
Існує необхідність у коригуванні дози препаратів проти подагри, оскільки гідрохлоротіазид може збільшити рівень сечової кислоти в сироватці крові. У разі необхідності слід збільшити дозу пробенециду або сульфінпіразону. Супутній прийом тіазидних діуретиків може збільшити частоту реакцій гіперчутливості до алопуринолу.
Антихолінергічні препарати та інші лікарські засоби, що впливають на перистальтику шлунка
Біодоступність тіазидних діуретиків може зрости при прийомі антихолінергічних препаратів (наприклад атропіну, біперидену), зокрема внаслідок зниження перистальтики шлунка та швидкості випорожнення шлунка. У свою чергу очікується, що прокінетичні лікарські засоби, наприклад цисаприд, можуть зменшити біодоступність тіазидних діуретиків.
Амантадин
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, збільшують ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.
Іонообмінні смоли
Абсорбція тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, порушується при супутньому прийомі холестираміну або колестиполу.
Це може призвести до субтерапевтичного ефекту тіазидних діуретиків. Щоб мінімізувати взаємодію, слід застосовувати гідрохлоротіазид принаймні за 4 години до або ж через 4-6 годин після прийому смол.
Цитотоксичні препарати (наприклад циклофосфамід, метотрексат)
Тіазиди можуть зменшити виведення нирками цитотоксичних препаратів та потенціювати їх мієлосупресивний ефект.
Недеполяризувальні релаксанти скелетних м'язів (наприклад тубокурарин)
Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, посилюють дію релаксантів скелетних м'язів, таких як похідні кураре.
Циклоспорин
Супутній прийом з циклоспорином може підвищити ризик виникнення гіперурикемії та появу симптомів, що нагадують загострення подагри.
Алкоголь, анестетики та седативні препарати
У разі одночасного застосування тіазидних діуретиків з препаратами, що також можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад, за рахунок зниження активності симпатичної центральної нервової системи або прямої судинорозширювальної дії), можливе потенціювання ортостатичної гіпотензії.
Метилдопа
Є повідомлення про випадки гемолітичної анемії, яка виникала при супутньому прийомі гідрохлоротіазиду та метилдопи.
Карбамазепін
У пацієнтів, які отримують гідрохлоротіазид одночасно з карбамазепіном, може розвитися гіпонатріємія. Таких пацієнтів слід повідомити про можливість гіпонатріємічної реакції і спостерігати належним чином за їхнім станом.
Контрастні речовини, що містять йод
У разі спричиненої діуретиком дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препарату, що містить йод. Слід провести адекватне поповнення втрати рідини у пацієнта перед застосуванням.
Особенности приложения.
Зміни балансу електролітів сироватки крові
Калий
Тіазидні діуретики можуть спричиняти гіпокаліємію або ускладнювати вже наявну гіпокаліємію.
Рекомендується корекція гіпокаліємії перед початком терапії тіазидами. Сумісна гіпомагніємія може спричиняти гіпокаліємію, більш складну для корекції.
Оскільки Валмісар Н містить антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ, слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні Валмісару Н із солями калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищувати рівень калію (наприклад, гепарин). Повідомляли про випадки гіпокаліємії під час лікування тіазидними діуретиками. Рекомендується регулярно перевіряти вміст калію та магнію в сироватці крові у пацієнтів зі станами, що включають посилену втрату калію. У всіх пацієнтів, які застосовують тіазидні діуретики, необхідно перевіряти баланс електролітів.
Пацієнти з дефіцитом натрію та/або об'єму циркулюючої крові (ОЦК)
Лікування тіазидними діуретиками часто пов'язане з виникненням гіпонатріємії або із загостренням вже наявної гіпонатріємії і гіпохлоремічного алкалозу. Це може супроводжуватися неврологічними симптомами (блювання, сплутаність свідомості, апатія). Тіазидні діуретики слід застосовувати лише після корекції гіпонатріємії. Регулярно слід контролювати концентрацію натрію в сироватці крові.
Тіазиди посилюють виведення магнію з сечею, що в результаті може призвести до гіпомагніємії.
У пацієнтів із вираженим дефіцитом натрію та/або об'єму циркулюючої крові в організмі (наприклад у тих, хто отримує високі дози діуретиків) в окремих випадках після початку терапії препаратом може спостерігатися симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед початком терапії слід провести корекцію вмісту в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові.
У разі гіпотензії пацієнта слід перевести у лежаче положення і, якщо необхідно, провести внутрішньовенну інфузію сольового розчину. Лікування можна продовжувати одразу ж після стабілізації артеріального тиску.
Кальций
Тіазидні діуретики зменшують екскрецію кальцію в сечі та можуть спричинити підвищення вмісту кальцію в сироватці крові. Тіазидні діуретики слід застосовувати лише після корекції гіперкальціємії або лікування станів, що її спричиняють. Регулярно слід контролювати концентрацію кальцію в сироватці крові.
Пацієнти з тяжкою хронічною серцевою недостатністю з застійними явищами або з іншими станами зі стимуляцією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
У пацієнтів, функція нирок яких головним чином залежить від активності РААС (наприклад, пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування засобами, які діють на РААС, може спричинити олігурію та/або прогресуючу азотемію, рідко – з гострою нирковою недостатністю. Застосування Валмісару Н хворим із тяжкою хронічною серцевою недостатністю не обґрунтовано.
Оскільки не може бути виключено, що через пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи застосування Валмісару Н також може бути пов'язано з порушенням функції нирок, препарат не слід застосовувати таким пацієнтам.
Стеноз ниркової артерії
Оскільки можуть підвищитися рівні сечовини і креатиніну у сироватці крові, пацієнтам з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії чи стенозом єдиної нирки не рекомендується приймати препарат.
Первинний гіперальдостеронізм
Препарат не рекомендується для застосування пацієнтам із первинним гіперальдостеронізмом, оскільки їх РААС не активована.
Стеноз аорти мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія
Як і при застосуванні інших вазодилататоров, слід бути особливо обережними пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана, або з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією (ГОКМ).
Нарушенная почечная функция
Регулювання дози не потрібно для пацієнтів із легкими та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну ≥ 30 мл/хв).
Потрібно з обережністю застосовувати Валмісар Н при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Тіазидні діуретики можуть провокувати азотемію у пацієнтів із хронічним порушенням функції нирок. Вони неефективні як монотерапія при тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), але їх можна застосовувати з належною обережністю у комбінації з петльовими діуретиками навіть пацієнтам з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв.
Пацієнтам з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 60 мл/хв) супутнє застосування препаратів-блокаторів рецепторів ангіотензину, у тому числі Валмісар Н або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, з аліскіреном протипоказане.
Немає досвіду застосування валсартану хворим з кінцевою стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) або пацієнтам, які проходять діаліз.
Трансплантація нирки
На даний час немає даних щодо безпеки застосування лікарського засобу пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.
Нарушенная функция печени
Необхідна обережність при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції печінки. Пацієнтам з незначними або помірними порушеннями функції печінки без холестазу корекція дози не потрібна. Захворювання печінки істотно не змінюють фармакокінетичні параметри гідрохлоротіазиду.
Тіазиди можуть спричиняти дисбаланс електролітів, печінкову енцефалопатію та гепаторенальний синдром. Таким чином, Валмісар Н слід призначати таким пацієнтам лише після вивчення співвідношення ризику і користі та моніторингу клінічних та лабораторних показників. Валмісар Н протипоказаний пацієнтам з біліарним цирозом або холестазом.
Системний червоний вовчак
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид, загострюють або активізують системний червоний вовчак.
Інші метаболічні розлади
Тіазидні діуретики можуть вплинути на переносимість глюкози та підвищити рівні холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти в сироватці крові, що може загострити гіперурикемію та призвести до подагри. Тому Валмісар Н не рекомендується застосовувати пацієнтам з гіперурикемією та/або подагрою. Діабетикам може бути потрібне коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Тіазиди можуть зменшити виведення кальцію з сечею та спричинити переміжні та незначні підвищення рівня кальцію в сироватці крові при відсутності відомих розладів метаболізму кальцію. Виражена гіперкальціємія може свідчити про наявність гіперпаратиреозу. Застосування тіазидів слід припинити перед проведенням аналізів функції паращитовидних залоз.
Фоточутливість
Випадки реакції фоточутливості відзначалися при прийомі тіазидних діуретиків (див. розділ «Побічні реакції»). У разі виникнення реакції фоточутливості протягом застосування препарату рекомендується припинити лікування. У разі потреби у повторному прийомі діуретика рекомендується захистити вразливі зони від сонця або штучного УФ-випромінювання.
Беременность
У період вагітності не слід розпочинати застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II. Якщо тільки продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину II не вважається необхідним, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативні види антигіпертензивного лікування, що мають встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. При виявленні вагітності лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити, і, при необхідності, розпочати альтернативну терапію.
Загальні розлади
Слід бути обережними при застосуванні препарату пацієнтам із підвищеною чутливістю до інших антагоністів рецепторів ангіотензину II а анамнезі. Реакції гіперчутливості до гідрохлоротіазиду більш імовірні у пацієнтів з алергією та астмою.
Ангіоневротичний набряк
Виникнення набряку Квінке (у тому числі набряку гортані та голосової щілини, що призводить до обструкції дихальних шляхів, та/або набряку обличчя, губ, глотки та/або язика) спостерігалося у пацієнтів, які отримували валсартан, деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при застосуванні інших препаратів, у тому числі і при застосуванні інших антагоністів рецепторів ангіотензину II, включаючи інгібітори АПФ. При розвитку набряку Квінке лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II слід негайно припинити. Протипоказане повторне застосування препарату.
Хоріоїдальний випіт, гостра міопія та вторинна гостра закритокутова глаукома
Застосування гідрохлоротіазиду, сульфонаміду було пов'язане з виникненням ідіосинкратичної реакції, яка може призвести до хоріоїдального випоту з дефектом поля зору, гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. До симптомів належать гостре зниження гостроти зору або біль в очах, які, як правило, виникають протягом періоду від кількох годин на тиждень після введення препарату. Відсутність лікування гострої закритокутової глаукоми може призвести до остаточної втрати зору.
Лікування гідрохлоротіазидом слід припинити якомога швидше. Може бути потрібна термінова медична або хірургічна допомога. Фактори ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми можуть включати наявність в анамнезі алергії до сульфонаміду або пеніциліну.
Пацієнти із серцевою недостатністю, попереднім інфарктом міокарда
У пацієнтів, у яких функція нирок залежить від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з серйозною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину може бути пов'язано з олігурією та/або прогресуючою азотемією, а в окремих випадках – з гострою нирковою недостатністю та летальним наслідком. Оцінка стану пацієнтів із серцевою недостатністю або після інфаркту міокарда повинна завжди включати оцінку функції нирок.
Немеланомний рак шкіри (НМРШ)
Підвищений ризик НМРШ (базальноклітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома) зі збільшенням кумулятивної дози гідрохлоротіазиду спостерігався у двох епідеміологічних дослідженнях, що базуються на данському національному реєстрі раку. Фотосенсибілізуюча дія гідрохлоротіазиду може бути потенційним механізмом розвитку НМРШ.
Пацієнти, які приймають гідрохлоротіазид, повинні бути поінформовані про ризик НМРШ. Рекомендовано регулярно перевіряти шкіру таких пацієнтів на наявність нових уражень і негайно повідомляти про будь-які підозрілі зміни шкіри. Можливі профілактичні заходи з метою мінімізації ризику розвитку раку шкіри, такі як обмеження впливу сонячних променів і ультрафіолетових променів, при впливі сонячного світла – використання адекватного захисту. Підозрілі ураження шкіри слід негайно вивчити, включаючи проведення гістологічних досліджень, біопсій. Застосування гідрохлоротіазиду також має бути переглянуте у пацієнтів, які перенесли НМРШ.
Плодородие
Немає інформації про вплив валсартану на фертильність людини. Дослідження на щурах не показали будь-якого впливу валсартану на фертильність.
Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.
Гідрохлоротіазид може знижувати рівень зв'язаного з білками йоду у плазмі крові. Гідрохлоротіазид здатний підвищувати концентрацію вільного білірубіну в сироватці крові.
Гостра респіраторна токсичність
Є повідомлення про дуже рідкісні випадки гострої респіраторної токсичності, включаючи гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), після прийому гідрохлоротіазиду. Набряк легенів зазвичай розвивається протягом декількох хвилин або годин після прийому гідрохлоротіазиду. На початку симптоми включають задишку, гарячку, погіршення легеневої функції та гіпотензію. Якщо є підозра на ГРДС, лікарський засіб слід відмінити та призначити відповідне лікування. Гідрохлоротіазид не слід призначати пацієнтам, які раніше перенесли ГРДС після прийому гідрохлоротіазиду.
Используйте во время беременности или грудного вскармливания.
Беременность
Валсартан
Лікарський засіб не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним для застосування вагітним.
Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II протягом ІІ та ІІІ триместрів спричиняє у людей фетотоксичність (зниження функції нирок, маловоддя, уповільнення окостеніння черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо антагоністи рецепторів ангіотензину II застосували з ІІ триместру вагітності, рекомендується проведення ультразвукового контролю нирок та черепа.
Немовлята, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину II, потребують ретельного спостереження щодо гіпотензії.
Гідрохлоротіазид
Досвід застосування гідрохлоротіазиду у період вагітності є обмеженим, особливо протягом І триместру. Дослідження на тваринах є недостатніми. Гідрохлоротіазид проникає через плаценту. На підставі фармакологічних механізмів дії гідрохлоротіазиду передбачається, що його застосування протягом ІІ та ІІІ триместрів вагітності може призвести до порушення фетоплацентарного кровообігу і спричиняти у плода та новонародженого такі ефекти як жовтяниця, порушення електролітного балансу та тромбоцитопенія.
Лікар, який призначає препарат, що діє на РААС, повинен інформувати жінку про потенційні ризики у період вагітності.
З огляду на механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину II, ризик ембріональних захворювань та захворювань плода не може бути виключений. Згідно з ретроспективними даними, застосування інгібіторів АПФ у І триместрі пов'язане з потенційним ризиком вроджених дефектів. Крім того, були зареєстровані ураження у плода та летальний наслідок у зв'язку з застосуванням протягом ІІ та ІІІ триместру препаратів, які безпосередньо впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС). У людей фетальна ниркова перфузія, яка залежить від розвитку РААС, починається протягом ІІ триместру. Таким чином ризик, пов'язаний із лікуванням валсартаном, вищий протягом ІІ та ІІІ триместру. Були повідомлення про спонтанні аборти, олігогідрамніон та дисфункцію нирок у новонароджених, коли вагітні жінки випадково приймали валсартан.
Новонароджених, які піддавалися впливу препарату внутрішньоутробно, слід ретельно обстежувати щодо наявності достатньої кількості сечі, гіперкаліємії та показників артеріального тиску. Якщо необхідно, вжити відповідних медичних заходів (наприклад провести регідратацію), щоб видалити препарат з кровообігу.
Внутрішньоматкова дія тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлоротіазид, може спричинити жовтяницю або тромбоцитопенію у плода та новонародженого або інші побічні реакції, які спостерігалися у дорослих.
Грудное вскармливание
Якщо застосування препарату вкрай необхідне, годування груддю слід припинити. Немає жодної інформації щодо використання валсартану протягом періоду годування груддю. Гідрохлоротіазид проникає у молоко людини в невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах спричиняють діурез, що може пригнічувати продукування молока. Протягом періоду годування груддю бажано використовувати альтернативні методи лікування з краще встановленими профілями безпеки, особливо у період годування новонародженого або недоношеної дитини.
Способность влиять на скорость реакции при вождении или других механизмах.
Досліджень щодо впливу на здатність керувати автотранспортом та роботу з іншими механізмами не проводили. Слід мати на увазі, що під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами можливе виникнення запаморочення або слабкості.
Метод администрирования и доз.
Лікарський засіб Валмісар Н можна приймати з їжею або без неї, запиваючи водою.
Рекомендована доза Валмісару Н – 1 таблетка 80 мг/12,5 мг на добу. При недостатньому зниженні артеріального тиску через 3–4 тижні лікування рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 1 таблетка 160 мг/12,5 мг на добу. Таблетки 160 мг/25 мг слід призначати пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 160 мг/12,5 мг. Якщо і далі при застосуванні таблеток 160 мг/25 мг артеріальний тиск знижується недостатньо, рекомендується розглянути можливість продовження лікування з дозуванням 320 мг/12,5 мг. Таблетки 320 мг/25 мг призначати пацієнтам, у яких не досягається достатнє зниження артеріального тиску при застосуванні таблеток 320 мг/12,5 мг.
Максимальна добова доза становить 320 мг/25 мг.
У разі відсутності ефекту від лікування Валмісаром Н після 8 тижнів необхідно розглянути застосування додаткового або альтернативного лікарського засобу.
Максимальний антигіпертензивний ефект досягається протягом 2-4 тижнів. Для деяких пацієнтів може знадобиться 4-8 тижнів лікування. Це слід брати до уваги під час титрування дози.
Застосування пацієнтам літнього віку (понад 65 років)
Валмісар Н можна застосовувати пацієнтам будь-якого віку.
Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю
Для пацієнтів з нирковою недостатністю може бути необхідним зниження дози. У зв'язку з тим, що Валмісар Н містить гідрохлоротіазид, він протипоказаний пацієнтам з анурією, а у разі застосування пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) потрібна особлива обережність.
Немає даних щодо застосування валсартану пацієнтам з кінцевою стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) та пацієнтам, яким застосовують діаліз.
Печінкова недостатність
Для пацієнтів з печінковою недостатністю може бути необхідним зниження дози. У зв'язку з тим, що Валмісар Н містить гідрохлоротіазид, його необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам з печінковою недостатністю. У зв'язку з тим, що Валмісар Н містить валсартан, він протипоказаний пацієнтам з біліарним цирозом або холестазом.
Доза валсартану для пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю небіліарного походження і без холестазу не повинна перевищувати 80 мг.
Дети.
Препарат Валмісар Н не рекомендується для застосування дітям у зв'язку з відсутністю даних про безпеку та ефективність.
Передозировка.
Симптоми
Внаслідок передозування може розвинутися виражена артеріальна гіпотензія, що може призвести до пригнічення свідомості, судинного колапсу та/або шоку. Крім того, передозування гідрохлоротіазидом може призвести до виникнення таких ознак і симптомів як нудота, сонливість, гіповолемія та порушення балансу електролітів, що супроводжується серцевими аритміями і м'язовими спазмами. Найхарактернішими ознаками передозування також є тахікардія, артеріальна гіпотензія, шок, слабкість, сплутаність свідомості, запаморочення, спазми м'язів, парестезія, виснаження, розлади свідомості, блювання, спрага, поліурія, олігурія, анурія, алкалоз, підвищений рівень азоту сечовини в крові (в основному ниркова недостатність).
Уход
У всіх випадках передозування потрібно вжити загальних підтримувальних заходів, зокрема проводити моніторинг стану пацієнта та заходи для стабілізації серцево-судинної функції.
Терапевтичні заходи залежать від часу прийому та типу і тяжкості симптомів; першорядне значення має стабілізація кровообігу.
Якщо препарат був прийнятий нещодавно, слід викликати блювання. Якщо після застосування препарату пройшов тривалий час, необхідно дати пацієнту достатню кількість активованого вугілля.
При виникненні артеріальної гіпотензії пацієнт повинен перебувати у положенні лежачи, також слід невідкладно забезпечити відновлення водно-сольового балансу шляхом внутрішньовенного введення ізотонічного сольового розчину. Валсартан не можна вивести з організму за допомогою гемодіалізу через його зв'язування з білками плазми крові, але для виведення з організму гідрохлоротіазиду гемодіаліз є ефективним.
Неблагоприятные реакции.
Частота виникнення побічних реакцій оцінюється таким чином, починаючи з найчастіших: дуже часто ( > 1/10), часто ( > 1/100, < 1/10), нечасто ( > 1/1000, < 1/100), рідко ( > 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), включаючи окремі повідомлення.
Частота побічних реакцій під час застосування валсартану/гідрохлоротіазиду
Таблица 1
Інфекції та інвазії | |
Не часто | вірусні інфекції, гарячка |
Порушення обміну речовин, метаболізму | |
Не часто | обезвоживание |
Неизвестный | гіпокаліємія, гіпонатріємія |
Неврологічні розлади | |
Часто | головний біль, втома, запаморочення |
Не часто | астенія, запаморочення, безсоння, тривожність, парестезія |
Редко | депрессия |
Неизвестный | синкопе |
З боку органів зору | |
Не часто | нечіткість зору |
Редко | кон'юнктивіт |
З боку органів слуху та вестибулярного апарату | |
Не часто | середній отит, дзвін у вухах |
Серцеві розлади | |
Не часто | серцебиття, тахікардія |
Судинні розлади | |
Не часто | набряки, артеріальна гіпотензія, гіпергідроз |
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння | |
Часто | кашель, риніт, фарингіт, інфекції верхніх дихальних шляхів |
Не часто | бронхіт, задишка, синусит, фаринголарингеальний біль, сухість у роті |
Очень редко | епітаксис |
Неизвестный | некардіогенний набряк легенів |
Шлунково-кишкові розлади | |
Часто | диарея |
Не часто | болі в животі, порушення травлення, нудота, гастроентерит |
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини | |
Часто | біль у спині, артралгія |
Не часто | біль у кінцівках, біль у грудях, біль у шиї, артрит, розтягнення і деформації, судоми м'язів, міалгія |
З боку сечовидільної системи | |
Не часто | часте сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів |
Очень редко | порушення функції нирок |
З боку репродуктивної системи | |
Часто | еректильна дисфункція |
Загальні розлади | |
Не часто | підвищена втомлюваність |
исследование | |
Неизвестный | підвищення рівня сечової кислоти у плазмі крові, підвищення рівня білірубіну та креатиніну у плазмі крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня азоту сечовини в крові, нейтропенія |
Додаткова інформація щодо окремих компонентів
Небажані реакції, що виникали при застосуванні валсартану та гідрохлоротіазиду окремо, можуть бути потенційними небажаними ефектами також і при застосуванні лікарського засобу Валмісар Н, навіть якщо вони не спостерігалися у клінічних випробуваннях або протягом постмаркетингового періоду.
Частота побічних реакцій під час застосування валсартану
Таблица 2
З боку системи крові та лімфатичної системи | |
Неизвестный | зниження рівня гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія |
З боку імунної системи | |
Неизвестный | інші реакції гіперчутливості/алергічні реакції, включаючи сироваткову хворобу |
Порушення обміну речовин, метаболізму | |
Неизвестный | підвищення рівня калію у плазмі крові, гіпонатріємія |
З боку органів слуху та вестибулярного апарату | |
Не часто | вестибулярне запаморочення (вертиго) |
Судинні розлади | |
Неизвестный | васкуліт |
Шлунково-кишкові розлади | |
Не часто | біль у животі, гастроентерит |
Розлади гепатобіліарної системи | |
Неизвестный | підвищення показників функції печінки |
З боку шкіри і підшкірної клітковини | |
Неизвестный | набряк, ангіоневротичний набряк, висип, свербіж, бульозний дерматит |
З боку сечовидільної системи | |
Неизвестный | ниркова недостатність, гостра ниркова недостатність |
Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини | |
Часто | артралгія |
Неврологічні розлади | |
Не часто | астенія, безсоння, запаморочення |
Редко | невралгия |
З боку репродуктивної системи | |
Не часто | зниження лібідо |
Серцеві розлади | |
Очень редко | серцева аритмія |
Є повідомлення про один випадок ангіоневротичного набряку.
Небажані реакції при застосуванні гідрохлоротіазиду
Гідрохлоротіазид широко використовується протягом багатьох років, часто у вищих дозах, ніж ті, які містяться у лікарському засобі Валмісар Н. Нижчезазначені небажані реакції були зареєстровані у пацієнтів, які отримували тіазидні діуретики, включаючи гідрохлоротіазид як мототерапію.
Частота побічних реакцій під час застосування гідрохлоротіазиду
Таблица 3
З боку обміну речовин, метаболізму | |
Очень часто | при застосуванні високих доз – збільшення рівнів ліпідів крові, гіпокаліємія |
Часто | гіпонатріємія, гіпомагніємія, гіперурикемія |
Редко | гіперкальціємія, гіперглікемія, глюкозурія та погіршення метаболізму у хворих на цукровий діабет |
Очень редко | гіпохлоремічний алкалоз |
З боку системи крові та лімфатичної системи | |
Редко | тромбоцитопенія, іноді з пурпурою |
Очень редко | агранулоцитоз, лейкопенія, гемолітична анемія, пригнічення функцій кісткового мозку |
Неизвестный | апластична анемія |
З боку імунної системи | |
Очень редко | реакції гіперчутливості |
Психічні розлади | |
Редко | депресія, порушення сну |
Неврологічні розлади | |
Редко | головний біль, запаморочення, парестезія |
З боку органів зору | |
Редко | нечіткість зору у перші кілька тижнів після початку лікування |
Неизвестный | хоріоїдальний випіт, гостра закритокутова глаукома |
Кардіальні порушення | |
Редко | аритмия |
Судинні розлади | |
Часто | постуральна гіпотензія, яка може посилюватися при застосуванні алкоголю, анестетиків, седативних препаратів |
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння | |
Очень редко | гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), дихальна недостатність, включаючи пневмонію та набряк легенів |
Шлунково-кишкові розлади | |
Часто | втрата апетиту, легка нудота і блювання |
Редко | запор, відчуття шлунково-кишкового дискомфорту, діарея |
Очень редко | панкреатит |
З боку гепатобіліарної системи | |
Редко | внутрішньопечінковий холестаз або жовтяниця |
З боку шкіри і підшкірної клітковини | |
Часто | кропив'янка та інші види висипу |
Редко | фотосенсибілізація |
Очень редко | некротичний васкуліт та токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, подібні до червоного вовчака, реактивація червоного вовчака шкіри |
Неизвестный | мультиформна еритема |
З боку репродуктивної системи | |
Часто | импотенция |
З боку сечовидільної системи | |
Неизвестный | гостра ниркова недостатність, ниркові розлади |
Загальні розлади | |
Неизвестный | підвищення температури, втома |
З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини | |
Неизвестный | м'язові спазми |
Доброякісні новоутворення, злоякісні та неуточнені (в т. ч. кісти і поліпи) | |
Неизвестный | немеланомний рак шкіри (базальноклітинний рак і плоскоклітинний рак) |
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Неблагоприятные реакции после регистрации лекарственного продукта важны. Это позволяет контролировать соотношение пользы/риска при использовании этого лекарственного продукта. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua .
Дата окончания срока . 2 года.
Условия хранения.
Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.
Храните в недоступном для детей месте.
Упаковка.
10 таблеток в блистере; по 3 або 9 блістерів у картонній коробці.
Категория отпуска. По рецепту.
Режиссер.
МАКЛЕОДС ФАРМАСЬЮТИКАЛС ЛІМІТЕД.
Расположение производителя и адрес места деятельности.
Фаза ІІ, Плот № 12, 15, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28 і 30, Сюрвей № 366, Прем'єр Індастріал Істейт, Качигам, Даман, 396210, Індія.
ВАЛСАРТАН+ГИДРОХЛОРОТИАЗИД
Искать отдельно: ВАЛСАРТАН, ГИДРОХЛОРОТИАЗИД
Нажмите на одно или несколько действующих веществ для поиска аналогов по составу.
Аналоги - препараты, имеющие то же международное непатентованое наименование.
В аптеке бывают лекарства-аналоги.
Мы поможем Вам ознакомится с информацией и подобрать лекарства, если препарат проходит перерегистрацию или снят с производства.
Дорогостоящий препарат иногда можно заменить более дешевым аналогом.
Для замены препарата на аналог обязательно проконсультируйтесь с врачем или провизором.
Можно найти, отсортировать препараты низких цен. Могут отличаться дозы действующих веществ.
Список отзывов пуст
Добавить отзыв
Казахстан, Грузия, Турция, Польша, Европа
